Вітаю з Новим 2006 Роком!

Вже 2006-ий рік! Я ніколи не сподівалася, що буду жити у двох століттях!

Новий Рік – старі проблеми, старі резолюції, старі управи, старий склад за почесними круглими столами! Нові черевики – старі нагнітки. Нові борги – старі проценти. І на кожному кроці унікальні нові зусилля, щоб знайти нових заступників на чільні позиції у громадських установах.

З усіх свобод, які знаємо і які маємо, найважніші: свобода знати, свобода говорити і свобода критикувати. І я горда, що можу з цих свобід користати у нашій газеті. Я це роблю з усміхом – бо це моя вдача. Сказав один мудрець: “Коли ти бачиш людину без усміху – подаруй їй свій”. І я це виконую легко, без труду.

А тепер, з усміхом, побажаю вам з нагоди Нового Року:

Не марнуйте часу, бо з часу складене життя.

Відкривайте книгу життя завжди на добру сторінку, щоб не мати до діла з людьми, які хочуть попихати світ не розумом, тільки ножем.

Навчіться на всіх мовах одного слова: “ВПЕРЕД!”

Не стійте на одному місці, тільки змінюйтеся завжди у свою кращу версію.

Будьте радісні і щасливі. Щастя – як простір: ми виповнюємо його і міряємо самі. Від нас залежить, чи воно велике, чи маленьке.

Живіть якнайкраще, бо життя є тільки одне. Наймізерніше життя є краще, ніж найкращий похорон. Рідко людина щаслива – через щастя, але завжди щаслива, коли має кого любити і коли має працю, яку любить.

З Новим Роком вітаю всіх радісно, тепло і з “притиском”!

Український фестиваль у Беррі

Уже сьомий рік у місті Беррі (на північ від Торонто) відбувається цей фестиваль, але не на вулиці, як це водиться, а в гігантській аудиторії “Беррі Централ Колліджієт Гайскул”. Його заініціювала місцева українська греко-католицька церква Воздвиження Чесного Хреста. З її благословення і під її егідою (егіда – щит Зевса!) цей фестиваль розвинувся у велику, дуже вартісну подію. На цей фестиваль з’їжджаються з найближчих околиць Онтаріо українські танцювальні ансамблі, музичні групи та вокальні солісти. Його розпочали в 1999 р. активні та ідейні члени і священики церкви.

Наступного року обов’язково поїдьте на цей фестиваль, бо і відпочинете, і проженете щоденну “хандру”  з життя, і з’їсте суперсмачні страви, і придбаєте якусь цікаву пам’ятку чи купите додому свіженької ковбаси, шинки та інших м’ясних ласощів. А таких смачних вареників і голубців навіть ваша бабця не варила!

Подаю оригінальні назви спонсорів, бо вони і вам можуть колись стати у пригоді: Horodynsky Farms Inc., Powerweb Media, Dr. Carol Mcmaster, Ph.d. (The Psychology Network Of Huronia), The Pepsi Bottling Group, The Water Shop, Kontakt Ukrainian Tv Network, Wiar Brick Stone Ltd., Pelmen Perogies, Chester Meat & Deli, Ukrainian Credit Union, The Basilian Press.

Пастир, що залишився...

Небо сіяло в зорянім світлі. Пастирі і вівці, приголомшені та зачудовані дивом, стояли сумирно і тиснулися до гурту. “Ходім до Вифлеєму, – сказав найстарший пастир, – і подивімся на це, про що нам Ангел говорив”. Але один пастир Амос сперся на свій костур і не рухався з місця. “Ходи!” – кликали провідники пастиря. Але Амос кивав головою, що не йде. А найстарший пастир знов звернувся до нього: “Ти чув, що казав Ангел: “Спаситель народився!” – “Я чув, але я залишуся тут”. А старший до нього: “Слухай, ти ж чув, що Ангел нам казав іти до Вифлеєму і віддати шану Новонародженому”.

“Але я цього не відчуваю у моєму серці”, – відповів Амос. Тоді втрутився інший пастир: “Тому, що гори далі стоять, небо не впало, то Амосові треба почути щось голосніше, ніж голос Бога”. – “Я мушу почути в серці шепіт, не голос...” Знов інший пастир: “Для Амоса, малого пастиря, що наглядає сто овець, замало голосу Бога”. Амос схилив покірно голову і відповів: “Для моїх овець – я спаситель. Подивися, які мої овечки злякані. Бог занятий у Вифлеємі, Він не має часу для моїх ста овець. Я залишаюся біля них...” “Одного пастиря менше не зробить провалини біля Божого трону”, – сказав один.

Пастирі пішли до Вифлеєму, а Амос звернувся до овечок, почав їх заспокоювати, видавати різні смішні звуки, щоб вівці не боялися і перестали тремтіти. Вранці пастирі повернулися з Вифлеєму і з великим зворушенням почали розказувати Амосові, що вони там бачили і чули. “А ти які бачив чуда тут, у полі, між вівцями?” А він: “Тепер моїх сто овець збільшилися на ще одну овечку”, – і підняв на руках ягнятко, що народилося перед світанком. “Задля того ти залишився при вівцях?” Амос усміхнувся, а на його лиці появилося щось, що навіть у ніч чудес виглядало, як чудо. І він лагідно відповів: “До мого серця прийшов шепіт...”

Зі збірки “Collected Edition of Heywood Brown”, 1960

 Бабські ліки

Редиска – Radishes – смачна і здорова

Ця червоненька або біла городина – популярна цілий рік. Вона має природну властивість вимивати з організму непотрібний жир. Вона навіть допомагає зішкрябувати зі слизових оболонок зайвий холестерин, а також вичищати з жиру клітини. В редисці та в редьці міститься багато заліза та магнезію. Редиску і редьку треба добре пережовувати, щоб отримати з них такі потрібні і корисні соки та складники. Моя тітка врятувала свого тата (мого діда) від смерти редькою та соком з редьки. Це було “за німців”, під час Другої світової війни, коли лікарі пішли на фронт, а люди мусіли послуговуватися “бабськими ліками”, бо інших не було.

Зустріч чотирьох “хвиль” у домівці Суспільної Служби Українців Канади

Суспільна Служба Українців Канади (скорочено ССУК) дала можливість гостям і представникам чотирьох “хвиль” зустрітися при “круглому столі” (назва походить від артуріанської легенди, в якій британський король Артур садив за круглим столом своїх найкращих баронів, щоб жоден з них не почувався, що він є кращий від інших). “Круглий стіл” у Суспільній Службі був, як усі наші “круглі столи”, – довгий, прямокутний! За ним сиділи представники усіх хавиль. Бен Велещук, народжений в Альберті (Една Стар), – нащадок Василя Єлиняка, що приїхав до Канади 1891 р., репрезентував першу “хвилю”. Другу “хвилю” репрезентував Роман Назаревич, президент Товариства Українських Канадських Професіоналістів і Підприємців (Торонто). Представник третьої “хвилі”  Мирослав Іваник – голова Об’єднання Українців “Закерзоння”, головний редактор видавничої серії “Бібліотека Закерзоння” і “Архів Закерзоння”. Четверту “хвилю” представляла Анна Кисіль, голова організації “Четверта Хвиля”.

Модератором була Анна Шиптур, голова Крайової Управи Пласту в Канаді, Ontario Ministry of Community and Social Services (Manager Policy Development), а ведучим – аптекар Орест Джулинський, голова контрольної комісії Суспільної Служби.

Цей особливий “круглий стіл” дав нагоду всім – і представникам, і гостям висловити свої почуття, ідеї, побоювання, невдоволення, позитивні плани та позитивні досягнення. Найпопулярнішим словом під час “круглого столу” було “з’єднання”. Насправді – ми є з’єднані, бо всі громадські, церковні, політичні організації, хоч інакше називаються, але є з’єднані однією ідеєю, однією Україною і для неї працюють. Кожна організація має свого голову, своїх директорів і своїх членів, одначе всі походять з іммігрантського кореня, з первісного кореня іммігрантів, які приїхали до цієї країни бідні, але національно свідомі. Вони боролися не тільки зі своїми невідрадними обставинами, але і з комуністами та “совєтолюбами”, що плакали ревними сльозами, коли помер Ленін.

Старі і нові “хвилі” іммігрантів у цілому світі спочатку не дуже любляться, але з часом до себе звикають, одружуються одні з одними і починають нову “хвилю” – “хвилю новонароджених дітей”! Від них починається “хвиля” нових людей, які не почуваються “етніками”.

Сучасні українські “хвилі” хоч є нераз трохи бурхливі, але не такі бурхливі, як цунамі, “Катерина”, “Ріта”, “Вільма” або “Стен”! Вони знаходять працю, посилають родині в Україні пакунки, включаються помалу в українську громаду, і хоч одні святкують за старим календарем, а другі за новим, проте всі разом співають “Ще не вмерла Україна” на кожному Святі Державности і Незалежности!

Кульмінаційною точкою “круг-лого стола” в Суспільній Службі був момент, коли голова Ради Директорів Української Кредитової Спілки Євген Роман, його заступник Юрій Водославський, управитель відділу УКСпілки на Блурі Петро Штурин та представник компанії Western Union, яка прилучилася до УКСпілки, Марко Аморанто вручили на руки добродійки Марії Барщик для Суспільної Служби чек у сумі 20 тисяч доларів.