Сторінки ВІРИ КЕ:  Хроніка, Коментарі, Різне

Адреса: 5799 Yong St., North York (Toronto). Перший поверх

Відкриття відбулося в неділю, 29 жовтня 2006 року. Приміщення збудоване спеціально для потреб цих двох організацій, дуже вигідне, дуже привітне і – дуже модерне. Займає цілий ріг комерційного багатоповерхового будинку в  полудневім розі плази між вулицями Yong & Kumer. Коли діпісти почали приїжджати до Торонто по Другій світовій війні, на цій цілій площі росло збіжжя, а посередині стояла досить велика, напівдерев’яна таверна, що її купили спільно панство Заяці і панство Зараски.

За якийсь час зникло збіжжя, потім зникла таверна, а на тім місці “вродилася” плаза з крамницями, бізнесами і місцем на паркування авт. Тепер це вже частина метрополії Торонто з недалекою підземкою і мережею вигідної комунікації.

Відкриття нового приміщення Кредитівки відбулося дуже елегантно. Два священики – о. Богдан Сенцьо з православної катедри Св. Володимира і о. Марко Зазуля з католицької церкви в Торнгіллі відправили молебен і покропили свяченою водою всі закутки. Дальший процес програми відбувався дуже швидко в дружній атмосфері. Одні достойники перетинали стрічку, інші складали привіти і бажали ще більшого щастя і більших майбутніх успіхів, ніж попередні на шостому поверсі в тому самому будинку. А ті успіхи почалися ще в 2000 році, коли більше і більше іммігрантів почало приїжджати з України і осідати в Норт Йорку, бо там ще не було так тісно, як у полудневій частині Торонто, і один за одним почали навідуватися до Кредитівки. І так виринула потреба побільшити Відділ, а відтак злучитися з харитативною установою Канадсько-Українською Імміграційною Службою, якій УКСпілка спонсорує канцелярію.

УКСпілка існує від 1944 р. і має за собою багато історії, добрих діл і щораз нових, корисних скоків у нову технологію, електроніку і все, що репрезентує прогрес.

А Канадсько-Українська Імміг-раційна Служба розпочала свою діяльність у 1978 р. під тиском потреб щораз нових іммігрантів. Вона допомагає новоприбулим людям з України, Білорусі, Росії, Казахстану, Грузії, Молдови, Латвії, Литви, Естонії та колишнім мешканцям колишнього Радянського Союзу, Польщі, Боснії-Герцеґовіни, Хорватії, Балканів і Центральної Європи.

Як шкода, що панство Заяці і панство Зараски не дожили, щоб побачити, яку чудесну метаморфозу  пережило їхнє поле з таверною.

Прощальний концерт Київського камерного хору

12 листопада 2006 р. в Торонто, в Timothy Eaton Memorial Church, 230 St. Clair Ave. W.

Після концертного туру по Канаді Київський камерний хор закінчив свої феноменально успішні виступи концертом у Торонто. Меморіальна церква, яку збудував бізнесмен-мільйонер у минулому столітті, в часах, коли люди “високої кляси” до вечері вбирали фраки та криноліни, є колосальною будівлею, може, й завеликою для Бога, але прекрасною для концерту. Високе склепіння, великий балкон, довжелезна алея внизу з лавками з обох сторін та акустика, розбудована вже нашим століттям, були ідеальним оформленням для виступу камерного хору, особливо для першої частини програми, в якій домінувала духовна музика найкращих українських композиторів. Навіть була монодія (похоронна пісня) з XVI століття невідомого композитора.

Камерний хор зачарував своєю вокальною піротехнікою і музичною досконалістю. Концерт міг тривати навіть цілу ніч, і публіка би зачаровано слухала. Віртуозний диригент Микола Гобдич зумів влити в голосові струни виконавців усі думки поетів і всі почуття композиторів. Дивно, що ті всі композитори, композиції яких співав хор, так талановито і по-різному створили свої твори з тих самих семи нот! Хор співав а-капела, і ніхто не тужив за оркестром чи за якимсь іншим акомпанементом!

Друга частина мала інший характер, але теж діяла чарівно на публіку. Це тому, що творчий, інтелігентний   диригент знайшов шлях загальновідомі, “виспівані” пісні підняти у новій інтерпретації на вищий мистецький рівень.

 А віртуозні музиканти на нестандартних інструментах вплітали до співу інші емоції і трохи гумору, тримаючись Шевченкової засади: “А хто грає, того знають і шанують люди...”

Серед головних спонсорів гастролей Українського камерного хору були Acuity Funds Ltd. та Українська Кредитова Спілка. До них долучилася маса приватних осіб і бізнесів з цілої Канади та медія. 

Спостереження

Багато змінилося у 2006 році, але в одній ділянці є великий застій: люди собі постійно бажають зі святами, з ювілеями, з уродинами, з іменинами і з Новим Роком: “ЩАСТЯ, ЗДОРОВ’Я І МНОГИХ, МНОГИХ ЛІТ!” (Часом ще додають “благих” літ). Очевидно, коли ви бажаєте “многих і благих літ” дитині – це звучить щиро і чарівно, але коли побажання “многих і благих літ” сипляться на голови 89- або 98-літніх – тоді ці слова є пустою фразеологією. Можна побажати: почувайте себе добре і вигідно серед молодих людей. Будьте до них приязні – і будете для них зразком людини, якої не можна забути.

У теперішній час люди діляться не на “хвилі”, тільки на три категорії: на таких, що всього мають багато, на таких, що дуже мало мають, і таких, що ще не заплатили за те, що вони мають. Тому – як же бажати усім тим людям того самого щастя? А як комусь здається, що він пропустив свій корабель, яким мав дістатися до щастя, – то пригадайте йому “Титаник”!

Включіть часом до репертуару ваших побажань: засипайте без “піґулок”; хай ваші добрі “гороскопи” вам сповняються, а злі не засмучують; виграйте в лотерею трохи долярів, по змозі американських, щоб ви могли нарешті зробити собі вакації; хай ваші думки дістануть крила і несуть вас у нові світи; хай серце буде повне поезії, душа – повна музики, а слова будуть джерелом чудових ідей.

У новому році тримайтеся далі своїх найкращих принципів, бо принципи без сильного хребта є тільки пустими словами.

А що є щастя? Мати кого любити, мати для кого і для чого жити.