З нагоди 85-річчя Академік Аркадій Жуковський

Любов Корнійчук,

Олександр Кучерук

12 січня 2007 році українська громадськість відзначатиме 85-літній ювілей видатного українського історика, енциклопедиста, гро-мадського діяча, організатора наукового життя Аркадія Жуковського.

Народився Аркадій Жуковський у Чернівцях, на Буковині, 12 січня 1922 року в родині православного священика. Саме в Чернівцях минуло його дитинство та юність, тут він отримав початкову та гімназійну освіту.

 Навчання в ліцеї завершилось складанням іспиту зрілости в червні 1940 р. У цьому ж році він вступив на філософський факультет Чернівецького Університету. З початком Другої світової війни виїхав з батьками до Австрії, де продовжив навчання: вивчав інженерну справу у Високій Технічній Школі (Політехніці) в Бреславові (Польща), продовжив навчання в Політехніці в Ґрацу (Австрія) і 1 квітня 1949 року отримав диплом інженера-будівельника.

З молодих років А. Жуковський брав активну участь у політичному житті. Ще на початку Другої світової війни вступив до Організації Українських  Націоналістів, у 1942 році був провідником Проводу ОУН у Бреславові, а по закінченні війни очолив Провід у м. Ґрацу. В роки навчання брав активну участь в діяльності українських студентських організацій як голова Союзу Українських Студентських Товариств в Австрії (1947–1949 рр.), член управи Центрального Союзу Українського Студентства (з 1948 р.). А. Жуковський став одним із засновників і активних діячів Українського Студентського Товариства Національного Солі-даризму “Зарево”, у 1955–1958 рр. був його головою. На його пропозицію журнал Товариства було названо “Розбудова держави”, він став членом редакційної колегії цього видання.

Після закінчення Другої світової війни Аркадій Іларіонович оселився в Парижі, де почав цікавитися українознавством та історією.

У цей час він познайомився з багатьма українськими і французькими вченими, зокрема з Олександром Шульгиним, Володимиром Кубійовичем, Марією Шеррер, Ільком Борщаком, Наталією Полонською-Василенко та іншими.

З 1959 р. А. Жуковський був генеральним секретарем Українського Академічного Товариства в Парижі (голова О. Шульгин), також належав до організації Українська Громадська Єдність. У цьому ж році став дійсним членом ради Бібліотеки ім. Симона Петлюри, з травня 1983 до жовтня 1995 очолював Раду Бібліотеки. Паралельно з роботою інженера в 1960 році став асистентом української мови в Державному інституті східних мов і цивілізацій, Університету Нова Сорбонна в Парижі (до 1970 р.), в цьому ж інституті він працював викладачем історії і цивілізації України до 1988 року (доцент з 1977 р.).

Не полишає він і громадсько-політичної роботи. Як член ОУН досягнув помітних успіхів, його обирають членом Проводу Українських Націоналістів, згодом членом Сенату ОУН, він –  учасник кількох Великих зборів українських націоналістів. Працював поруч і разом з Андрієм Мельником, Олегом Штилем, Миколою Плав’юком, Марком Антоновичем та багатьма іншими провідними членами ОУН. А. Жуковський був одним з найдієвіших у революційно-пропагандивній акції ОУН.

Праця в університеті сти-мулювала історичні дослідження. Саме на кінець 1950-х – початок 1960-х рр. припадає період активізації наукової діяльности Аркадія Жуковського. За його ініціативою у 1949 р. було створено групу науковців, переважно його земляків, що взялися до написання великої праці про рідний край, – Т. Бриндзан, Д. Квітковський, І. Новосвіський, В. Кубійович. Наслідком їхньої праці стало видання у 1956 році книги “Буковина. Її минуле і сучасне”, в якій А. Жуковський написав “Історію Буковини”, був співавтором кількох розділів та разом із Т. Бриндзаном і Д. Квітковським здійснив загальне редагування книги. Цю працю перевидано в Чернівцях у двох томах у 1991–1994 рр. Потім одна за одною з’являються його праці: “Шевченкіана в бібліотеках Парижу” (Париж, 1961), “Шевченко у Франції” (у збірнику “Т. Шевченко, його життя і творчість”, Париж, 1964), “Сучасний стан релігії й Церкви під совєтами, зокрема в УРСР” (Записки НТШ, т. 181, 1966) та ін. В Українському Вільному Університеті (УВУ) в Мюнхені 1969 р. під керівництвом Н. Полонської-Василенко захистив дисертацію українською мовою на здобуття наукового ступеня доктора філософії на тему “Петро Могила і питання єдности Церков”. З 1969 року став продеканом філософського факультету і доцентом УВУ.

З 1969 до 1975 р. А. Жуковський поглиблював вивчення історії і цивілізації Східної Європи у Новій Сорбонні і 25 лютого 1976 р. захистив докторську дисертацію французькою мовою на тему “Історія Київської (Могилянської) Академії 1615–1817, культурного і освітнього осередку Східної Європи”.

Ще працюючи інженером, А. Жуковський долучився до праці в Науковому Товаристві ім. Шевченка в Європі (НТШ). 1968 року його обирають науковим секретарем, у 1972 р. А. Жуковський стає дійсним членом НТШ. З 1987 року, після смерті голови НТШ в Європі В. Кубійовича, А. Жуковський до сьогодні очолює НТШ в Європі.

У цілому діяльність А. Жуковського в НТШ була досить плідною. У першу чергу це організація наукового процесу, наукові дослідження, зв’язки НТШ в Європі з іншими науковими установами і особливо з Науковим Товариством ім. Шевченка у Львові.

Найбільшим здобутком НТШЄ є Енциклопедія Українознавства, головним редактором якої від самого початку був В. Кубійович, а завершував її вже А. Жуковський. Своєрідним продовженням Ен-циклопедії Українознавства став проект Енциклопедії сучасної України, де А. Жуковський поруч з І. Дзюбою та О. Романівим стали співредакторами видання.

Щодо праці вченого над “Енциклопедією Українознавства”, то тут неабияку роль відіграло знайомство і подальша співпраця з В. Кубійовичем, що вплинуло і посприяло початку праці першого як енциклопедиста. Познайомився Жуковський з Кубійовичем влітку 1943 р. у Львові. У 1953 р. вони зустрілися вдруге вже в Сарселі.

Наприкінці 60-х років В. Кубійович запропонував йому постійну працю в Сарселі. Згодом Жуковський і Кубійович були в дуже добрих стосунках. Вершиною їхньої співпраці в царині видання “Енциклопедії Українознавства” стала картографічна діяльність, яка завершилась виданням великої топографічної карти України.

Ґрунтовною була праця Аркадія Жуковського і як автора статей словникової частини ЕУ. У своїх статтях він намагався поєднати оцінку подіям, діячам з викладом фактичних даних з тієї чи іншої тематики. Найбільше статей Аркадій Іларіонович присвятив історії України, а також увагу акцентував на статтях з ділянки історіографії та історичної географії. Опрацьовуючи певну тему, автор намагався залучити якнайширше коло джерел та літератури, завдяки чому статті мають цілісний характер.

Протягом 70-80-х рр. А. Жуковський брав активну участь у наукових конференціях, з’їздах, колоквіумах. Зокрема, він учасник VІІ, VІІІ і ІХ Міжнародних Конгресів Славістів.

У 1991–1993 рр. трьома виданнями вийшов “Нарис історії України”, написаний А. Жуковським у співавторстві з О. Субтельним, а в 1994 р. – збірник “Б. Грінченко – М. Драгоманов: діалоги про українську національну справу”.

У 1992 р. за великий внесок у розвиток українознавства у Франції та в Європі Аркадія Жуковського було обрано іноземним членом Національної Академії Наук України. Того ж року його обрали дійсним членом УВАН у США. 1995 р. за значний внесок у національне відродження України А. Жуковський нагороджений премією Фонду Тараса Шевченка. Заслуги вченого у дослідженні історії і теорії православ’я в Україні були відзначені 30 грудня 1996 р. Почесним дипломом доктора богословія Київської Духовної Академії.

З відродженням незалежної України вчений неодноразово відвідував Чернівці, брав участь у наукових заходах, що проводились Чернівецьким Університетом ім. Ю. Федьковича.