Зустріч Борисa Вжесневськoгo з українською громадою

Євгенія Петрова

Ім’я Бориса Вжесневського добре відоме не тільки в Торонто, але й у всій Канаді. Депутат парламенту від дільниці Етобіко-Центр, член Ліберальної партії Борис Вжесневський є представником третього покоління українців Канади. Прямий потомок Українських Січових Стрільців, вихований у релігійній, глибоко патріотичній сім’ї, він успадкував від своїх предків такі необхідні для політика риси характеру, як наполегливість, рішучість та сміливість. Не останню роль у досягненні успіхів у політичній кар’єрі мають і його відповідальність та почуття обов’язку перед виборцями.

А виборці, у свою чергу, з вдячністю  і повагою ставляться до свого обранця, який зробив так багато корисного для канадського суспільства і для них зокрема. Загальновідомо, що район Етобіко населений переважно українцями, а вони добре пам’ятають активну працю Бориса Вжесневського під час Помаранчевої революції в Україні та відстоювання  інтересів української громади безпосередньо в уряді Канади. 

У четвер, 14 грудня 2006 року, у залі Українського Національного Об’єднання Канади відбулася урочиста зустріч виборців округи Етобіко-Центр зі своїм депутатом – Борисом Вжесневським. У цей вечір у залі зібралося близько 250 осіб, які прийшли сюди, щоб підтримати обранця та засвідчити йому своє довір’я. Серед присутніх можна було помітити як членів Асоціації „Етобіко-Центр”, що стала ініціатором урочистого зібрання, так і помічників, добровольців, прихильників та мешканців виборчого округу, а також представників українських організацій. Перед початком вечора присутні могли особисто поговорити зі своїм представником до Канадського Парламенту. Дружня, невимушена обстановка у фойє залу спонукала до спілкування, а тому упродовж усього часу Борис Вжесневський, оточений з усіх боків, вів жваву бесіду з охочими. Склалось враження, що того вечора тут зібралися люди, які не тільки добре знають одне одного, але й близькі за духом.

Урочиста частина зустрічі, яку відкрив голова Асоціації Микола Федович, розпочалася гучними оплесками на адресу Бориса Вжесневського та запрошеного ним гостя – Джерарда Кеннеді. Присутні стоячи привітали представників головного столу. Після цього усі проспівали національний славень Канади, а священик Української Православної Церкви в Канаді отець Богдан Сенцьо прочитав молитву.

Упродовж вечора на екрані, розташованому поруч з трибуною, можна було переглянути ряд різноманітних фотографій, які яскраво віддзеркалюють діяльність винуватця цього вечора, починаючи з передвиборної кампанії і закінчуючи останніми поїздками. Як кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Отож навіть тому, хто не вникає в деталі депутатської праці Бориса Вжесневського, можна було легко представити спектр його діяльности: і зустрічі з людьми різних етнічних та вікових категорій у Канаді, в т. ч. й з молоддю та ветеранами, і участь у святкуваннях державного рівня, і місії міжнародного характеру і т. п. Із них усього кілька фотографій з батьками. А от про них хочеться сказати окремо. Саме вони, віддані патріоти свого рідного краю і щедрі меценати, змогли на власному прикладі виховати в сина інтерес до історії та культури рідного українського народу, а також повагу та бажання допомогти кожному, хто цього потребує. Тому й не дивно бачити Бориса Вжесневського, попри всі попередження про небезпеку, прямо серед руїн Лівану – усього за кілька днів після примирення, в той час, коли ще була загроза другої фази війни. Особливі почуття виникають, коли бачиш серед того страхіття ні в чому не винних дітей, якими також опікувався наш депутат під час поїздки. „А хіба ті діти мають інші мрії, чи вони не є діти того самого Бога, що й ми?” – так пізніше під час інтерв’ю прокоментував свій візит до воєнного Лівану Борис Вжесневський, який добре розумів важливість його висновків після поїздки до гарячої точки світу. „Я знав, що в тому буде певний політичний кошт. Розцінюю цю поїздку як одне з найбільших досягнень 2006 року на міжнародному рівні. Ті люди, які підтримали мою кандидатуру і обрали мене, можуть не соромитися цього, в ситуації війни і миру я сказав правду...”

Не виникає сумніву, що питання війни і миру, а також вартости людського життя на сьогодні є досить болючими. Якраз на одному з цих питань Борис Вжесневський і зупинився під час свого зворушливого виступу. Він, зокрема, наголосив на важливості ролі канадських миротворців у таких країнах Близького і Середнього Сходу, як Афганістан та Ліван, а також висловив слова вдячности всім тим, хто залишив свої сім’ї в ім’я святої справи збереження миру на Землі.

Після цього було надано слово відомому політичному діячу – Джерарду Кеннеді. Як відомо, виходець із Західної Канади Джерард Кеннеді є одним із провідників Ліберальної партії Канади, а також давнім прихильником української громади. Колишній провінційний міністр освіти відзначив свою довголітню повагу до української громади та партнерські стосунки з Борисом Вжесневським, які ще більше скріпилися внаслідок співпраці за останні 9 місяців.

Гармонійним продовженям теми, яку порушив Борис Вжесневський, став виступ юної Медисон Хорвич, яка  чудово виконала кілька пісень, у тому числі й „Боже, благослови цю дитину”, для тих канадських юнаків, що перебувають на службі в Афганістані. Упродовж вечора Борис Вжесневський знайшов час підійти до кожного столу, щоб привітати своїх прихильників.

Важко уявити українське зібрання без чарівного звуку бандури. Цього разу, напередодні Різдва Христового, добре відомий у Торонто і околицях молодіжний ансамбль бандуристів „Золоті струни” під керівництвом Віри Зелінської зазвучав українськими та англійськими колядками, додавши присутнім гарного настрою і віри у молодь, що, як неодноразово наголошувалось на вечорі, є нашим майбутнім. До речі, ведучими святкового зібрання також були  представники молодшого покоління – Олександра Залуцька та Андрій Федович.

У завершальній частині вечора зі словами подяки на адресу Джерарда Кеннеді та Бориса Вжесневського виступили голова Торонтського Відділу Конгресу Українців Канади Маркіян Швець та голова Світової Федерації Українських Жіночих Організацій Марійка Шкамбара. Вони, як ніхто інший, знають про участь свого кандидата у відстоюванні інтересів України та нашої громади і розуміють важливість українського голосу у стінах парламенту Канади.

По закінченні урочистої частини вечора у фойє ще довго продовжувались розмови. І, мабуть, одним з останніх його покинув Борис Вжесневський, який безвідмовно вислуховував охочих та давав інтерв’ю. На завершення нашої розмови він наголосив: „Ми живемо у найщасливішій та найкращій країні світу. І розбудовувати її добробут ми повинні разом”. 

Цілком очевидно, що такі зустрічі надзвичайно важливі й потрібні, оскільки дають обопільну можливість як виборцям, так і їхньому обранцю для живого спілкування та обміну думками, що є запорукою тісного контакту, порозуміння і, звичайно ж, успіху.