Сторінки Віри КЕ: Хроніка, Коментарі, Різне...

Фоторозповідь... Щоб пригадувати... І не забувати...

Перша модерна світова війна почалася 28 липня 1914 р., а закінчилася 11 листопада 1918 р. Тривала 4 роки, 3 місяці і 14 днів. Вся воююча сторона стратила 186,000,000,000 доларів на воєнні потреби. Загинуло понад 37,000,000 військових у битвах, а між цивільним населенням загинуло понад 10,000,000 – з різних причин, але через війну. Чи ця війна закінчила всі війни? НІ. Бо ніхто і ніщо не зліквідувало конфліктів між поодинокими державами. Вони довели до Другої модерної світової війни, що почалася 1939 р. Нема такої сили, щоб зліквідувала назавжди непорозуміння, ненависть і незгоду. Але після кожної війни люди стають розумніші, інтелігентніші, дружелюбніші, доброчинніші, приязніші – але не надовго. Слухаючи новини по радіо і телевізору, людина відразу усвідомлює, що знову живемо серед порозорюваних емоцій, серед порозсварюваних людей... Одначе дата закінчення Першої модерної світової війни, 11 листопада, в цілому цивілізованому світі є датою згадування, вшанування і обіцювання невмирущої пам’яті про тих, що полягли за волю, за незалежність Батьківщини – незалежно в якій війні.

У Торонто покладання вінків до монумента Невідомого Жовніра відбулося 9 листопада 2008 р. Програму підготував Юрій Сергійчук, представник Українського Національного Об’єднання до Конгресу Українців Канади.

У нас чомусь не заведено вибирати Людину року, Людину місяця, тижня чи навіть Людину дня. А такі “вибори” є подією, яку приємно згадувати і з усміхом пам’ятати. Я вибрала “МОГО ВЕТЕРАНА РОКУ” під час програми в Поминальний День Українського Воїна на площі біля пам’ятника 9 листопада 2008 р. у Торонто. Він провадив тих, що несли вінки до монумента, і “професійно” салютував, коли вони клали під пам’ятник вінок. Після параду я попросила сина того милого, невеликого на зріст, “професійного воїна”, щоб передав мені його біографію. Ось вона: Михайло Назаревич, народжений 12 листопада 1917 року в Курманичах біля Перемишля, в Галичині. Решта біографії в  оригіналі: 

Michael Dmytro Nazarewicz joined the Polish 22^nd Cavalier in 1938. Taken by the Russian Soviet Red Army, he was sent to Proskuravy Pluny in Eastern Ukraine. He escaped and was caught again in Lviv. Imprisoned in Siberian Pluny, he escaped again and crossed the Ural Mountains and joined General Sikorsky and the British 8^th Army. Then, Michael entered the service of the British 8^th Army where he became a Sergeant Major during World War II. He was decorated with the 8^th Army war medal and awarded over 11 medals of honour including the British Victoria Star, presented by King George VI. Sgt. Maj. Nazarewicz fought in major battle at Monte Cassino, Italy, in May 1944 where he led three platoons of soldiers into battle. He was wounded twice but still returned to battle to fight.

Під Новий рік

З каруселі віршів Бабая

Очі дивляться – не бачать, вуха слухають – не чують.
Руки тягнуться – не сягнуть, ноги йдуть – і не доходять...
Он які ми, Батьківщино! Он яка ти, Батьківщино!

* * *

Лист

 Ми маєм хату, меблі, телевізор (бабуся вмерла)
Вітрильник, “Лінкольн” і катедж маєм (дідусь умер)
І піаніно, пса і гроші в банку (мамуся вмерла)
Крім того, їдемо до Гонолюлю (татусь умер)
Живеться нам прекрасно!

* * *

Молодому песимістові

Ти не журись, як день – нова біда,
Перед тобою – все ж майбутнє.
Моя журба – ото журба, журба!
Передо мною – вічність...

 (БАБАЙ – Богдан Нижанківський, письменник, сатирик, поет,
гуморист, співробітник журналу “Лис Микита”)

Генезис місяців – за словами Едварда Козака

СІЧЕНЬ – Ця назва постала від слова “СІЧКА”, яку в цьому місяці ріжуть з уваги на більшу кількість свят.

ЛЮТИЙ – Пізніше писалося “лютень”, а потім знов “лютий”, а за совєтів хотіли впровадити на цей місяць    назву “CTAЛEHЬ”.

БЕРЕЗЕНЬ – Ця назва стара, походить від місцевости Береза Картузька, передвоєнного концтабору в Польщі. Тепер можна уживати назву “КАЦЕТЕНЬ”.

КВІТЕНЬ – Від слова “квітнути”. В цьому місяці квітне надія на врожай восени.

ТРАВЕНЬ – Від слова “ТРА” (галицизм). По-соборницькому “ТРЕБА”. У цьому місяці всього треба...

ЧЕРВЕНЬ – Походження того слова просте: лежати догори черевом...

ЛИПЕНЬ – Від слова “липнути”. Всe до рук липне, зокрема чужі гроші...

СЕРПЕНЬ – Походження назви в мовознавчому світі невідоме...

ВЕРЕСЕНЬ – Від слова “верещати”. У цьому місяці дуже верещать діти...

ЖОВТЕНЬ – Від слова “жовч”, що заливає з жалю за вакаціями.

ЛИСТОПАД – Мабуть, тому називається так, бо в цьому місяці падає листя, що всім заважає.

ГРУДЕНЬ – У цьому місяці люди б’ються в груди за всі свої гріхи, що їх поробили ще в школі.

 (Едвард Козак – ЕКО, гуморист, сатирик, карикатурист і маляр, ілюстратор великої кількости книжок та журналів, редактор “Зиза”, “Комара”, “Лиса Микити”. Родом з Галичини. Помер у Нью-Йорку).

 P.S. “СЕРПЕНЬ” походить від пісні:

Серпи взяли, хліб забули,
От такі-то женці були!
(З мого архіву)

Рік Новий, але ми на рік старші

Кожний рік посував нитку життя вперед. І ми старші... І ми старші... І ми старші...

А знаєте, по чім пізнати, що людина старша? Коли вона пригадує фільми Чарлі Чапліна... Коли за “кводра” в Торонто купували чотири квитки на трамвай... Коли буханець хліба коштував 10 центів. Коли молочарні розвозили возами, запряженими кіньми, молоко до хат, а пекарні – хліб. Коли м’ясарі давали своїм клієнтам кості і печінку для собак безкоштовно... Ви старші, коли пригадуєте, що чоловіки носили годинники на золотім ланцюжку в кишеньці на грудях... Коли авта можна було ставити де кому вигідно навіть на цілу ніч – але хто тоді їздив автом? Коли я приїхала до Торонто, тільки три чоловіки в УНО мали авто... Ви старші, коли пригадуєте ЙО-ЙО і ЙОЙО змагання... Коли три шоколяди коштували 10 центів, а податки ще не народилися... Жінки ще не виходили надвір курити. На забавах чоловіки пили горілку, яку приносили зі собою в кишені, і курили папірос за папіросом... А коломийка і фокстрот були найпопулярнішим танцьованням... У кожній пивниці лежали гори вугілля для огрівання хат... У фільмах ви ніколи не побачили “сексу”, навіть між одруженими... Коли більярдні кулі були зроблені зі слонової кости... Коли панчохи були шовкові, а не нейлонові... Коли всі чоловіки носили капелюхи, а журналісти сиділи в бюрі з капелюхами на голові, курили, грали в карти і чекали, щоб щось сталося... Дехто в тих часах щойно народився... І мусів пити мамине молоко, а не з пляшки... Пляшки були скляні, а не пластикові... Ще нічого не було – “мейд ін Чайна”... А жінки постійно гачкували або робили на дротах светри і шалики для цілої родини... Коли ще не було телевізії і люди читали пристрасно книжки... І газети...