Сторінки
Віри КЕ: Хроніка, Коментарі, Різне...
Фоторозповідь... Щоб пригадувати... І не
забувати...
Перша модерна світова війна почалася 28
липня 1914 р., а закінчилася 11 листопада 1918 р. Тривала 4 роки, 3 місяці і 14
днів. Вся воююча сторона стратила 186,000,000,000 доларів на воєнні потреби.
Загинуло понад 37,000,000 військових у битвах, а між цивільним населенням
загинуло понад 10,000,000 – з різних причин, але через війну. Чи ця війна
закінчила всі війни? НІ. Бо ніхто і ніщо не зліквідувало конфліктів між
поодинокими державами. Вони довели до Другої модерної світової війни, що
почалася 1939 р. Нема такої сили, щоб зліквідувала назавжди непорозуміння,
ненависть і незгоду. Але після кожної війни люди стають розумніші,
інтелігентніші, дружелюбніші, доброчинніші, приязніші – але не надовго. Слухаючи
новини по радіо і телевізору, людина відразу усвідомлює, що знову живемо серед
порозорюваних емоцій, серед порозсварюваних людей... Одначе дата закінчення
Першої модерної світової війни, 11 листопада, в цілому цивілізованому світі є
датою згадування, вшанування і обіцювання невмирущої пам’яті про тих, що
полягли за волю, за незалежність Батьківщини – незалежно в якій війні.
У Торонто покладання
вінків до монумента Невідомого Жовніра відбулося 9 листопада 2008 р. Програму
підготував Юрій Сергійчук, представник Українського Національного Об’єднання до
Конгресу Українців Канади.
У нас чомусь не
заведено вибирати Людину року, Людину місяця, тижня чи навіть Людину дня. А такі
“вибори” є подією, яку приємно згадувати і з усміхом пам’ятати. Я вибрала “МОГО
ВЕТЕРАНА РОКУ” під час програми в Поминальний День Українського Воїна на площі
біля пам’ятника 9 листопада 2008 р. у Торонто. Він провадив тих, що несли вінки
до монумента, і “професійно” салютував, коли вони клали під пам’ятник вінок. Після
параду я попросила сина того милого, невеликого на зріст, “професійного воїна”,
щоб передав мені його біографію. Ось вона: Михайло Назаревич, народжений 12
листопада 1917 року в Курманичах біля Перемишля, в Галичині. Решта
біографії в оригіналі:
Michael Dmytro Nazarewicz
joined the Polish 22nd Cavalier in 1938. Taken by the Russian Soviet
Red Army, he was sent to Proskuravy Pluny in
Під Новий рік
З каруселі віршів Бабая
Очі дивляться – не бачать, вуха слухають
– не чують.
Руки тягнуться – не сягнуть, ноги йдуть
– і не доходять...
Он які ми, Батьківщино! Он яка ти,
Батьківщино!
* * *
Лист
Вітрильник, “Лінкольн” і катедж маєм
(дідусь умер)
І піаніно, пса і гроші в банку (мамуся
вмерла)
Крім того, їдемо до Гонолюлю (татусь
умер)
Живеться нам прекрасно!
* * *
Молодому песимістові
Ти не журись, як день – нова біда,
Перед тобою – все ж майбутнє.
Моя журба – ото журба, журба!
Передо мною – вічність...
гуморист,
співробітник журналу “Лис Микита”)
Генезис місяців – за словами Едварда Козака
СІЧЕНЬ – Ця назва постала від слова “СІЧКА”, яку в цьому місяці ріжуть з
уваги на більшу кількість свят.
ЛЮТИЙ – Пізніше писалося “лютень”, а потім знов “лютий”, а за совєтів
хотіли впровадити на цей місяць назву
“CTAЛEHЬ”.
БЕРЕЗЕНЬ – Ця назва стара, походить від місцевости Береза Картузька,
передвоєнного концтабору в Польщі. Тепер можна уживати назву “КАЦЕТЕНЬ”.
КВІТЕНЬ – Від слова “квітнути”. В цьому місяці квітне надія на врожай
восени.
ТРАВЕНЬ – Від слова “ТРА” (галицизм). По-соборницькому “ТРЕБА”. У цьому
місяці всього треба...
ЧЕРВЕНЬ – Походження того слова просте: лежати догори черевом...
ЛИПЕНЬ – Від слова “липнути”. Всe до рук липне, зокрема чужі
гроші...
СЕРПЕНЬ – Походження назви в мовознавчому світі невідоме...
ВЕРЕСЕНЬ – Від слова “верещати”. У цьому місяці дуже верещать діти...
ЖОВТЕНЬ – Від слова “жовч”, що заливає з жалю за вакаціями.
ЛИСТОПАД – Мабуть, тому називається так, бо в цьому місяці падає листя, що
всім заважає.
ГРУДЕНЬ – У цьому місяці люди б’ються в груди за всі свої гріхи, що їх
поробили ще в школі.
Серпи взяли, хліб забули,
От такі-то женці були!
(З мого архіву)
Рік Новий, але ми на рік старші
Кожний рік посував нитку життя вперед. І ми
старші... І ми старші... І ми старші...
А знаєте, по чім
пізнати, що людина старша? Коли вона пригадує фільми Чарлі Чапліна... Коли за
“кводра” в Торонто купували чотири квитки на трамвай... Коли буханець хліба коштував
10 центів. Коли молочарні розвозили возами, запряженими кіньми, молоко до хат,
а пекарні – хліб. Коли м’ясарі давали своїм клієнтам кості і печінку для собак
безкоштовно... Ви старші, коли пригадуєте, що чоловіки носили годинники на
золотім ланцюжку в кишеньці на грудях... Коли авта можна було ставити де кому
вигідно навіть на цілу ніч – але хто тоді їздив автом? Коли я приїхала до
Торонто, тільки три чоловіки в УНО мали авто... Ви старші, коли пригадуєте
ЙО-ЙО і ЙОЙО змагання... Коли три шоколяди коштували 10 центів, а податки ще не
народилися... Жінки ще не виходили надвір курити. На забавах чоловіки пили
горілку, яку приносили зі собою в кишені, і курили папірос за папіросом... А
коломийка і фокстрот були найпопулярнішим танцьованням... У кожній пивниці
лежали гори вугілля для огрівання хат... У фільмах ви ніколи не побачили
“сексу”, навіть між одруженими... Коли більярдні кулі були зроблені зі слонової
кости... Коли панчохи були шовкові, а не нейлонові... Коли всі чоловіки носили
капелюхи, а журналісти сиділи в бюрі з капелюхами на голові, курили, грали в
карти і чекали, щоб щось сталося... Дехто в тих часах щойно народився... І
мусів пити мамине молоко, а не з пляшки... Пляшки були скляні, а не
пластикові... Ще нічого не було – “мейд ін Чайна”... А жінки постійно гачкували
або робили на дротах светри і шалики для цілої родини... Коли ще не було
телевізії і люди читали пристрасно книжки... І газети...