Спільними зусиллями
врятуймо церкву в Перемишлі
Анізія
Путько-Стех
У 1913 році в Перемишлі (на
Засянні) засновано монастир Отців Василіян, початково з невеликою каплицею, що
служила не лише монахам, а й мирянам Перемишля та його околиць. У 1931–1935
роках при монастирі зведено нову церкву Страждальної Пресвятої Богородиці, яку
в 1935 році освятив Перемиський Владика Блаженний Йосафат Коциловський, що сам
належав до ЧСВВ.
У
жовтні 1945 року польський “Ужонд Бeзпєченьства”-УБ (Служба Безпеки)
наказав усім ченцям і священикам звільнити монастир і церкву. Будівлі монастиря
і церкви призначено на потреби Воєводського архіву в Перемишлі. У церкві
проведено роботи, метою яких було пристосування будівлі до потреб архіву. Інтер’єр
перебудували таким чином, щоб будівля більше ніколи не могла служити для потреб
релігійного культу. В церкві встановлено два залізобетонні поверхи, знищено
іконостас і всі церковні розписи. З усіх трьох куполів зняли хрести, розібрали
сходи до входу до церкви, закрили головний вхід до церкви. Ієромонаха монастиря
отця Романа Юстина, що залишився в Перемишлі, польська служба безпеки (УБ)
заарештувала 17 квітня 1947 року. Спочатку о. Р. Юстин був ув’язнений у
Перемишлі, а 21 квітня 1947 року переданий органам НКВД. Спершу ув’язнений у
Львові та Києві, а згодом засланий у Сибір. Таким чином польська комуністична
влада хотіла затерти всякі сліди існування в Перемишлі монастиря ЧСВВ і
примонастирської церкви.
Однак
отці Василіяни не погодилися з утратою своєї обителі й довгі роки, практично
від самого початку, намагалися повернути монастир і церкву. На превеликий жаль,
їхні старання були безуспішними. Польський уряд постійно відмовляв у поверненні
монастиря і церкви, спираючись на обов’язуючий декрет від 27 липня 1949 року
(до речі, цей декрет по сьогоднішний день не є відмінений), яким
комуністистична влада Польщі позбавила українців права до церковного,
громадського та приватного майна, що залишилося на рідних землях після
депортації українців злочинною акцією “Вісла” (1947). Воно, це майно, незаконно
забране українцям, стало власністю “державного фонду майна Польщі”.
У
1989 році тодішний протоігумен ЧСВВ, а нині єпископ Василь Медвіт (уродженець
Перемишля) посилив старання про повернення Василіянам монастиря і церкви в
Перемишлі. Поборовши прерізні труднощі, людську злобу, нехіть, а часто явну
ворожість і ненависть, щойно 25 жовтня 1996 року польська влада повернула
монастир і церкву оо. Василіянам. Обитель була в жалюгідному стані. Ігуменом
перемиського монастиря ЧСВВ призначено ієромонаха отця Тимотея Феша, який з
великим запалом, посвятою і відданістю взявся відновляти монастир і зруйновану
церкву. Не була це легка справа – як під оглядом матеріальним (брак фінансів),
так і під оглядом організаційним. Місцева влада ставилась неприхильно, створювала
всілякі можливі й неможливі труднощі і перешкоди, висувала щораз нові й нові,
майже неможливі до виконання вимоги. Але все ж таки будівельні й ремонтні
роботи поволі посувалися вперед. Технічними роботами керував архітектор з
Перемишля пан Яцек Мермон. Тоді в першу чергу розібрано в церкві залізобетонні
стропи, вирівняно стіни, побудовано сходи і відкрито головний вхід до церкви. У
монастирі проведено генеральний ремонт, змінено та відновлено вікна. На цілому
об’єкті встановлено опалення і проведено заміну електричної мережі. У церкві
приміщено дуже скромний іконостас і все неохідне для відправлення богослужінь:
престіл, тетрапод, проскомидійник, кивот, свічники. На превеликий жаль, донині
церква не є розписана з оляду на брак коштів. У 1997 році, на свято Воздвиження
Чесного і Животворящого Хреста, Митрополит Кир Іван Мартиняк та Владика Северян
Якимишин, ЧСВВ, за участю великої кількости монахів і мирян освятили хрести на
головний і бічні куполи. Церква мовби воскресла, наново почала жити духовним
життям і служити не лише монахам, а й мирянам. Монастир заповнився молодими
ченцями, студентами Духовної Семінарії, майбутніми священиками. Тут
виховувалися молоді монахи до праці у Христовому винограднику, головно в
Україні.
Однак
протягом усього часу оо. Василіяни в Перемишлі борються з великими фінансовими
труднощами. Треба утримати цілу обитель (оплати дуже високі), видатки на
діяльність церкви також великі, притому оо. Василіяни в Перемишлі не мають
дозволу на послуги для вірних, такі, як шлюби, хрещення, похорони, і таким
чином не мають фінансових прибутків. Монастир і церква постійно потребують
біжучих ремонтів. На нинішний день всі три куполи церкви знаходяться в
катастрофічному технічному стані, існує небезпека цілковитого їх обвалу. Один
хрест з бічного куполу треба було негайно зняти, бо існувала загроза, що може
впасти на землю і стати причиною великого нещастя. Під такою загрозою
знаходяться і два інші куполи. Якщо вчасно не провести генерального ремонту
куполів, то в короткому часі церква повернеться до вигляду з часів комунізму,
тобто буде без хрестів. Мабуть, тоді, коли комуністична польська влада
познімала хрести, куполи не були відповідним чином забезпечені, і їхня
дерев’яна конструкція перегнила, а нині є наслідки того. За приблизними
підрахунками, кошт ремонту становить понад 350 тисяч злотих, тобто в межах
140-150 тисяч доларів. Звичайно, отці асиліяни таких коштів не мають. Від
держави також не отримали допомоги. Єдина надія на людей доброго, люблячого
серця, національно свідомих українців, добродіїв і меценатів, щирих українських
патріотів, всіх, кому не байдужа доля Василіянської церкви, острівця українства
в Перемишлі. Тож не дозвольмо, щоб через нашу байдужість довершилося діло, яке
не змогла довершити комуністична влада повоєнної Польщі. Відгукнімся щиро на
потреби Божого храму, щоб у ньому могла зноситися молитва подяки і прославлення
Всевишнього Бога, спасителя нашого Ісуса Христа і покровительки цієї церкви,
Страждальної Пресвятої Богородиці. Щоб у ній вимолювати скарби ласки для “ктиторів
і доброчинців святої обителі цієї”, а також для теперішніх і майбутніх
поколінь, які прийдуть після нас.
Усім,
хто захоче поділитися своїм добром і допомогти фінансово у проведенні
ремонту куполів на церкві Страждальної
Пресвятої Богородиці в Перемишлі, Господь Бог напевно відплатить сторицею, а
отці і монахи ЧСВВ, окрім особистих подяк, будуть з вдячністю молитися за всіх
жертводавців.
Пожертви можна складати нa банківський рахунок Земляцтва “Перемищина” у Кредитовій Спілці “Будучність” в Toрoнтo – Buduchnist Credit Union, 2280 Bloor Street West, Toronto, Ontario M6S 1N9
Номер рахунку: 24906, Association
“Peremyschyna” або на банківський рахунок оо. Василіян у Перемишлі
Bank Pekao S.A. I oddz.
Nr. Rachunku 59 1240 1776 1111 0000 1937 9896
Можна
також звертатися безпосередньо до о. настоятеля оо. Василіян у Перемишлі
Zakon w. Bazylego Wielkiego
Ul. Selezjaska 2
37-700 Przemyl
Polska
Звернення до
українських діаспорних інституцій і приватних осіб доброї волі
Звертаємось до Вас з проханням про допомогу у
фінансуванні ремонту церкви оо. Василіян у Перемишлі. Цілий проект ремонту
коштуватиме 1,300,000 (один мільйон триста тисяч золотих), або $433,000 і
передбачає такі праці:
- Ремонт куполу та відновлення
даху, покритого мідною бляхою.
- Ремонт та інсталяція
громовідводів.
- Ізоляція пивниць проти вологости.
У 2009 році плануємо найперше
виконати ремонт куполу та інсталяцію громовідводів, а також відновити дах. У
2010 році плануємо встановити ізоляцію пивниць проти вологости.
На всі будівельні праці маємо
відповідний дозвіл від Консерватора Пам’яток Культури та від Уряду міста
Перемишля. Також своє благословення і підтримку нам подав Митрополит
Перемисько-Варшавський Іван Мартиняк.
На даний час монастир служить як
студійний дім для василіянських студентів з України. У цьому році ми також дали
змогу мешкати в нашому монастирі студентові українського загальноосвітнього
ліцею в Перемишлі. В цілій Польщі є тільки 4 таких школи з українською мовою
навчання. Маємо надію, що допомога нашій молоді, яка бажає навчатись у своїй
рідній мові, – це черговий для нас,
Василіян.
У неділю церква служить вірним,
греко-католикам, які приходять на відправу Святої Літургії. Число вірних,
присутніх на недільній Службі Божій, приблизно 200 осіб. Протягом тижня
відправляються Служби Божі, в яких чисельну участь беруть сестри Василіянки,
сестри Служебниці, сестра Йосифітка і вірні.
Вірю і маю надію, що всі наші
зусилля, вкладені у відновлення знищених комуністичним урядом церкви та
монастиря, не будуть даремними, а служитимуть для добра церкви і нашого народу
в Перемишлі.
Залишаюсь з надією на Вашу ласкаву
фінансову допомогу.
Пожертви можна вплачувати на банкiвський
рахунок: Buduchnist Credit Union, 2280 Bloor Street West, Toronto, Ontario M6S 1N9 Номер рахунку 24906, Association “Peremyschyna”. Можна також звертатися
безпосередньо до о. настоятеля оо. Василіян у Перемишлі за адресою: Zakon w. Bazylego Wielkiego Ulica Selezjanska 2, 37-700
З молитвою ієром. Юліян Коваль, ЧСВВ, ігумен монастиря