“Будіть віру в прийдешнє, в Українську Самостійну Державу”

Леся Панько

12 грудня виповнилося 120 років з дня народження визначного українського діяча, полковника Українських Січових Стрільців, одного із засновників та провідників Організації Українських Націоналістів Андрія Мельника.

Українська Стрілецька Громада Канади і Фундація ім. О. Ольжича в Канаді вирішили в той самий день у Домівці Філії Українського Національного Об’єднання в Торонто, що на вул. Еванс, вшанувати пам’ять цієї визначної історичної постаті. Святкові сходини відкрив голова УСГ Канади Роман Соханівський, і однохвилинною мовчанкою було вшановано світлу пам’ять полковника Андрія Мельника. На це відзначення завітали президент Дирекції УНО Канади Тарас Підзамецький, голова КУ ОУК Ярослава Івасиків, новообрана голова Фундації ім. О. Ольжича Марія Підкович та численна українська громада.

Пропам’ятну доповідь виголосив голова Проводу Українських Націоналістів, колишній голова Президії УНО Канади і Світового Конгресу Вільних Українців та останній президент в екзилі пан Микола Плав’юк. Його доповідь стала своєрідною повчальною лекцією, де він представив постать полковника Андрія Мельника як взірець до наслідування тих позитивних дій, того маштабного дорібку, якими б сьогодні могла скористати Україна.

М. Плав’юк зазначив, що ситуація на нашій Батьківщині вимагає глибокого аналізу причин сучасних труднощів і накреслення шляхів виходу з кризи, в якій опинилась Україна. Цей стан ставить виклик для здорових, національно свідомих демократичних та політичних сил осмислити їхню політичну дію впродовж двадцяти років незалежности України і знайти відповідь, як змінити ті негативи, котрі існують. Немає кращих можливостей відшукати правильний шлях, як належне зрозуміння нашого історичного минулого, з якого ми повинні черпати ті позитиви, котрі виправдало життя, і уникати тих негативів, що довели нас до цих складних ситуацій. Доповідач наголосив, що саме постать полковника А. Мельника, його життєвий шлях і діяльність контрастують з цілою низкою тих подій, в яких опинилась Україна. 

М. Плав’юк порівняв сучасного українського вояка з молодим юнаком А. Мельником, який вважав за честь для себе вступити в Легіон Січових Стрільців, відчуваючи необхідність брати активну участь у тих процесах, котрі мали привести до відновлення державности України. А що діється сьогодні в Українських Збройних Силах України? Військо перестало бути базою виховання молодшого покоління, перестало бути виявом гордости і пошанування нашого історичного минулого. В Україні стало модним уникати військової служби, а треба згадати тезу про те, що хто не хоче мати власної армії – буде годувати чужу. Це тільки один приклад різниці підходу до процесів державотворення, які можна ілюструвати досвідом А. Мельника. В часах визвольних змагань 1917-1920 рр. Українські Січові Стрільці були опорою української державности, і це не випадок, це той вияв, коли свідома частина вирішила служити Українській державі, а не владі, будувати державу нашого народу, а не будувати владу. Останніх двадцять років іде боротьба за владу, а не за державу як засіб служіння інтересам народу. А. Мельник разом з Є. Коновальцем довели, що вони служили Українській державі без огляду на те, чи це була Центральна Рада з М. Грушевським, чи це був гетьман П. Скоропадський, чи С. Петлюра.

Сьогодні основною проблемою в Україні є те, що не настала консолідація української нації, є проблема Сходу і Заходу, які не дають об’єдна-ти кращі українські сили для побудови власної держави.

Пан Плав’юк наголосив, що в минулому ми також мали мовні проблеми – генерал Капустянський, гетьман Скоропадський розмовляли російською мовою, але діяли як справжні українці. В кожній державі існує державна мова, в кожному культурному суспільстві люди розмовляють і знають багато мов, і не є проблема, щоб не знати російської чи англійської мов, а проблема в тому, щоб в Українській державі була українська державна мова як засіб здорових відносин. Це цивілізований підхід до розв’язки тих проблем, і саме цього бракує політичній еліті. Релігійна українська нація, концепція здорового сімейного життя, пошана культурних цінностей, а не лише матеріальних, є тими явищами, які ми повинні зберегти і не давати північному сусідові руйнувати наше державотворення.

У 20-их роках ми мали отаманів, а сьогодні 165 партій, і як зазначив М. Плав’юк, це – анархія, це – хаос, це – пародія демократії, що і довело до тих невдач.

Після Другої світової війни полковник Мельник постійно обстоював тезу – українська нація поневолена, але державна, і ніколи не дає себе ставити до рівня колоніального статусу.

В полковника Мельника завжди була ідея єдности, і, скориставшись у 1957 р. із запрошення Молоді Українського Національного Об’єднання приїхати до Канади, він поставив завдання перед УНО і БО об’єднати всі українські сили, які є за межами України, та змагатись за створення концепції союзу українців у світі, відчуваючи, що тільки така консолідація сил буде рушійною силою у боротьбі за незалежну Україну. І тому аж через десять років напруженої праці вдалося створити Світовий Конгрес Вільних Українців, а тепер СКУ.

На завершення пан Плав’юк висловив надію на молодь, щоб витримати і змобілізувати молодші сили, які здобули досвід поза межами України, вивчивши інші мови, які, пізнавши світ, почнуть розбудовувати здорові основи суспільно-політичного і економічного життя, щоб Україна стала однією із провідних держав світу, і на це вона має шанси.

Після доповіді слідувала цікава музична композиція, в якій взяли участь член УСГ Канади Денис Волинець, який чудово декламував поезію, що перепліталася із грою на бандурі у виконанні Бориса Остапенка, члена Канадської Капели Бандуристів, лауреата Українського Музичного Конкурсу, наймолодшого учасника п’ятого Міжнародного Конкурсу виконавців на українських народних інструментах ім. Гната Хоткевича в Харкові, і за цей прекрасний виступ присутні винагородили їх оплесками.

Постать полковника Андрія Мельника справді заслужила на таке гідне вшанування. Його життєвий шлях є тим джерелом, з якого можна черпати ті позитивні зразки, які так потрібні сьогодні Україні.

PHOTOS

1 – Виступає Микола Плав’юк

2 – Зліва направо: Р. Соханівський, М. Плав’юк, М. Підкович, Я. Івасиків;

3 – Зліва направо: Л. Сальник, Я. Івасиків, С. Пилип’як, Р. Соханівський, М. Плав’юк,  В. Бурбела, М. Підкович, М. Мацюк, Т. Підзамецький;

4 – Зліва направо: Б. Остапенко і Д. Волинець