“Наука для науки” чи

“наука для життя”?

Полеміка між Іваном Франком і Михайлом Зубрицьким

Даґмара Турчин-Дувірак,

пресовий референт НТШ

---------------------

Професор Франк Сисин добре відомий своїми історичними працями в ділянці українсько-польських взаємин минулих століть, дослідженням Хмельниччини та ранньої модерної української політичної історії. В українській громаді він найбільше знаний як авторитетний головний редактор англомовного видання багатотомної “Історії України-Руси” Михайла Грушевського. Останнім часом проф. Сисин також присвятився дослідженню наукової діяльності отця Михайла Зубрицького – соратника Івана Франка та активного діяча НТШ на початку минулого століття. Про Зубрицького і підготовку до друку його наукових праць проф. Сисин доповідав на засіданні НТШ в Торонто у січні. Перша осіння доповідь НТШ нового сезону 2013-2014 рр., що відбулася в Торонто 24 жовтня у приміщенні КУМФ, розкрила ще одну цікаву сторінку у взаєминах Зубрицького та Франка, а саме – їхню полеміку щодо завдань та напрямків роботи української науки. Свою доповідь проф. Сисин приурочив до виходу у світ першого тому тритомного видання праць отця Зубрицького, який можна було при-дбати наприкінці вечора.

Як нагадав проф. Сисин присутнім, Франко і Зубрицький були ровесниками – обоє народилися 1856 року. Разом навчалися у Дрогобицькій гімназії, хоча Франко закінчив науку три роки раніше від Зубрицького. Відновлення знайомства відбулося 1886 року, коли Зубрицький листовно звернувся до Франка із приватним проханням. З того часу між сільським парохом з села Мшанець Зубрицьким і вже відомим на той час поетом, вченим, політиком і активним громадським діячем Франком нав’язуються досить близькі товариські й ділові стосунки. Франко надсилає книжки на прохання Зубрицького для просвіти людей у селі. Зубрицький збирає для Франка надзвичайно цікаві матеріали від селян в його околиці. Серед них – апокрифи XVII-XVIII ст., народні коляди, в одній із яких згадується Софійський собор (і це – на Бойківщині!) і де М. Драгоманов знайшов навіть балканські впливи. Оповідання, що Зубрицький записав від людей у селі, Франко видав та надзвичайно високо їх оцінив, прирівнюючи до італійських оповідань доби Ренесансу. Врешті, завдяки Зубрицькому була зорганізована Бойківська етнографічна експедиція НТШ до Мшанця, учасники якої – І. Франко, З. Кузеля, Ф. Вовк – за десять днів зібрали безліч цінних матеріалів та зробили сотні світлин.

То що ж за полеміка розгорнулася між такими близькими однодумцями? Виявляється, приводом для неї стала критика діяльності НТШ у тогочасній руській (українській) пресі 1905 року. Отець Зубрицький відгукнувся на неї статтею, в якій виклав власний погляд на завдання української науки. На його думку, наука повинна спрямувати свої зусилля на руйнування “китайського муру” між інтелігенцією і народом, науковці мусять прагнути донести здобутки науки до народу. Отже, наука має бути не привілеєм окремих вибраних одиниць, а служити для життя всього загалу. На статтю о. Зубрицького Іван Франко відгукнувся реплікою, в якій висловив власну, відмінну від Зубрицького, позицію. Розглядати науку з точки зору її придатності для життя, вважає Франко, це зведення науки до вузько утилітарної ролі. Насправді наука має керуватися вищими альтруїстичними потребами розвою духу без огляду на матеріальну користь. Тільки такий розвій поставить українську науку в один ряд з іншими європейськими націями. Як бачимо, наголосив проф. Сисин, обидва полемісти висловлювали тут позиції, продиктовані їхнім середовищем та способом життя. Отець Михайло Зубрицький, що більшу частину життя прожив у селі як сільський священик, дбав про інтереси оточуючих його людей і прагнув піднести народ до інтелігенції. Іван Франко, що мешкав у Львові життям міського інтелігента, керувався палким бажанням піднести українську націю до рівня найпрогресивніших європейських націй. Тут є певна іронія, бо, власне, Зубрицький походив із шляхти, тоді як Франко був селянського роду.

Зрештою, полеміка між Зубрицьким та Франком обмежилася вже згаданою статтею першого та короткою реплікою другого. Як знаємо, обидва, в міру своїх талантів та можливостей, прислужилися до розвитку української науки. Про велетенський внесок Івана Франка в українську духовну скарбницю ми знаємо давно і порівняно багато. Тепер, завдяки дослідницькій праці професора Сисина, дізнаємося все більше і про отця Михайла Зубрицького, скромного, але відданого подвижника української науки. Тож привітаємо всіх, а передусім професора Франка Сисина з виходом у світ першої книги із планованого видання праць Зубрицького і будемо з нетерпінням чекати появи наступних томів.

PHOTO

Професор Франк Сисин під час доповіді