У глибокій пошані

до Мирослава Куця

Яніна Виговська,

УНО, Едмонтон

Куць – музикант, танцюрист і хореограф, дослідник, митець, писанкар та меценат

25 та 26 жовтня 2013 року в Домівці УНО в Едмонтоні проходила виставка, присвячена пам’яті довголітнього та почесного члена УНО пана Мирослава Куця. Родина панства Куців відома в Україні та українській діаспорі вже багато десятиліть. Пан Мирослав та пані Люба були народжені у Канаді, і в далекі 30-ті роки минулого століття їхні родичі привели їх ще малими дітьми до Домівки УНО в Едмонтоні та привили їм любов до української культури, мистецтва і традицій.

Мирослав Куць вивчав танцювальне мистецтво у знаменитого Василя Авраменка, першого організатора українських танцювальних гуртків у Канаді. Будучи талановитою людиною, пан Мирослав почав писати українські великодні писанки і досяг у цьому дивовижних результатів. Ним за останні 60 років було написано більше 3000 писанок з орнаментами з різних регіонів України. Також пан Мирослав мав талант до малювання, гри на різних музичних інструментах і, як не дивно, до вишивання. Подиву гідними є створені ним вишивки на Шевченківську тематику, унікальність яких полягає в тому, що вони вишиті однією ниткою ДМЦ муліне, на канві зі шовку, 40 стібців на 25 міліметрів. Це найдрібніший спосіб вишивки, і це можна назвати українським канадським мистецтвом. Пан Мирослав також був колекціонером творів народного мистецтва, які збирав як по Україні, так і в Канаді. На виставці в Домівці УНО демонструвалось чимало робіт, виконаних паном Мирославом. На фотографічних панелях було висвітлено творчий шлях пана Мирослава та його дружини пані Люби, без відданої підтримки якої він би не зміг досягти так багато.

У п’ятницю, 25 жовтня, на відкритті виставки були присутні представники федерального уряду пан Ларі Гон з дружиною, міністр культури провінції Альберта пані Гетер Климчук, депутат провінційного парламенту пані Дженіс Сарич з чоловіком, куратор Провінційного Королівського музею Альберти пані Лінда Цанг та численні представники української громади.

Розпочався цей вечір досить лірично – декламацією вірша Василя Симоненка “Дід”. Цей вірш дозволив слухачам задуматися про безсмертя людини – у праці, в доброті, у тому, що вона зуміла передати нащадкам. І що кожна людина заслуговує на пам’ять – чи то в граніті, чи у бронзі, чи в людських душах і серцях. Тарас Кічма проаналізував вірш і наголосив, що “ми не зібралися в цій Домівці, аби оплакувати Мирослава Куця, навпаки – ми будемо святкувати цю велику людину і все те, що він залишив нам після себе”. Ось так і вийшло, адже вечір був нічим іншим, як святкуванням життя, творчості та діяльності пана Куця.

Ведучий вечора Іван Липовик запросив до слова голову Філії УНО Едмонтон пана Миколу Воротиленка, котрий привітав присутніх із відкриттям виставки та розповів про неоціненний вклад Мирослава Куця в діяльність УНО та української громади як в Едмонтоні, так і в Канаді у цілому. У своєму виступі він також відзначив, що в той час, коли в Україні знищувалась українська культура та її носії, у Канаді українці могли не лише зберігати свою культуру, але й розвивати її та передавати наступним поколінням. Він подякував за це урядові Канади, який прийняв до себе українських емігрантів та біженців у ті тяжкі часи.

Пізніше ведучий запросив до слова політиків, які говорили чудові слова, присвячені покійному Мирославу Куцю та його дружині пані Любі Куць.

Сценарій вечора-виставки підготувала Яніна Виговська, художній керівник ансамблю “Сузір’я” при УНО. Складався він із чотирьох частин, які найкраще розкривали усі таланти та захоплення покійного.

Перша частина зосереджувалась на Мирославові як музикантові. Адже з дитинства пан Куць вміло грав на скрипці та піаніно, пізніше, вже у дорослому віці, грав в Едмонтонському симфонічному оркестрі. Аби краще проілюструвати цей важливий період життя митця, молодий піаніст Павло Цісар вдало виконав українську фольклорну пісню Бетховена на піаніно. Друга частина зосереджувалась на внеску Честера Мирослава в розвиток українських танців. Адже Мирослав 25 років викладав українські танці – при православних парафіях Св. Івана, Св. Іллі, при католицьких парафіях Св. Василія, Св. Євхаристії та при Народному Домі. Варто відзначити, що при УНО він започаткував свою танцювальну школу, в якій було близько 350 учасників. Саме пан Куць був основоположником і мистецьким керівником двох визначних українських танцювальних ансамблів – “Шумка” і “Черемош”.

З невеличким фільмом та промовою виступила пані Дарка Тарнавські, президент Української Фундаційної Ради танцювальної компанії “Шумка”. Продовжили вечір двома запальними танцями славнозвісного ансамблю “Черемош” з танцями “Once Upon a Time in Old Kyiv” та “Гопак”. Із промовою, переповненою власними спогадами та історичними характеристиками танцювального ансамблю “Черемош”, виступила пані ейл Васько, президент “Черемош Алумні”.

Третя частина вечора розповідала глядачам про любов пана Мирослава до української вишивки та про надзвичайні витончені роботи митця.

Заключна частина вечора скон-цeтрувалася на панові Мирославові як на писанкареві та цінувальнику українського мистецтва. З теплими словами про культурний внесок пана Мирослава в українську культуру виступила професор Альбертського Університету пані Наталія Кононенко. За її словами, пан Мирослав шанував творчість інших майстрів. Як майстер, він розумів талант і був одним із дуже важливих колекціонерів українського народного мистецтва. “Його колекції українського народного мистецтва є у багатьох з наших музеїв. Також ми можемо подивитися і на його власну творчість та на скарби народного мистецтва, які він зібрав для нас, – щоб перенести традицію і в молодше покоління, і до нашого міста, і до наших часів”.

Завершив урочисту частину вечора голова підготовчого комітету виставки Мирослава Куця і давній друг покійного пан Юрій Йопик. Він подякував усім присутнім та волентерам, а голова Філії УНО пан Микола Воротиленко подарував квіти пані Любі Куць. Дружина покійного подякувала організаторам виставки, акторам “Сузір’я” та всім присутнім і поділилася, що її переповнює відчуття, наче Мирослав зовсім поруч, дивиться на нас і каже: “Ви гарно вложили все...”

Частувались гості смачною перекускою, тістечками та вином, які приготували волентери з Організації Українок Канади під керівництвом Марії Гошко і Слави Йопик.

Звукововий супровід вечора забезпечив Іван Воротиленко.

Зібрані кошти з цього вечора будуть передані до The Chester Kuc Ukrainian Dance Monument Project. Пожертви приймаються за адресою: The Chester Kuc Dance Monument Project, c/o Taras Shevchenko Foundation, 202, 952 Main Street, Winnipeg, MB, R2W 3P4.

26 жовтня, в суботу, виставка продовжила свою роботу. Особливо приємно було бачити на ній учнів та вчителів з Курсів Українознавства імені Івана Франка, яким пані Надя Цинцар розповідала про творчість пана Мирослава.

Варто пригадати, що Мирослав Куць народився 15 квітня 1931 року, а відійшов у вічність 14 лютого 2013 року.

А на завершення хотілось би використати уривок із вищезгаданого вірша: “...Він увесь не умре. Його думи нехитрі додумають внуки..., що, вмираючи, він передав для живих”.