Поклін Великому Кобзареві Тарасові Шевченку

Ім’я поета на карті світу

Стефанія Лисейко, 5 клас, Українська суботня школа ім. І. Франка, м. Торонто

Багато українських імен можна знайти на карті світу, та, мабуть, одним із найвідоміших та найбільш шановних є ім’я українського поета та художника – Тараса Григоровича Шевченка.

Саме його ім’ям назване одне з міст у Казахстані – Форт Шевченка, що знаходиться на березі Каспійського моря.

Сюди російський цар відправив Шевченка у заслання в Окремий Оренбурзький корпус солдатом із суворою забороною писати і малювати. З Оренбурга Шевченка висилають в Орську фортецю. Та попри суворий нагляд і заборону, Шевченко намалював автопортрет і написав ряд поетичних творів.

Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині…

У березні 1848 р. Шевченка як художника включили до складу Аральської описової експедиції. Тут він виконав малюнки “Пожежа в степу”, “Укріплення Раїм”, “Пристань на Сидар’ї” та інші.

Восени 1849 р. експедиція повернулася до Оренбурга, де і залишився Шевченко опрацьовувати її матеріали. 23 квітня 1850 р. Шевченка заарештували за доносом офіцера Ісаєва. Поета відправили до Орська і там допитували. Згодом його перевели у віддалене Новопетровське укріплення. Знову почалася жорстока муштра, за поетом встановили посилений нагляд. Тут Шевченко читав періодичні видання, зустрічався з ученими й мандрівниками, які відвідували укріплення, листувався із знайомими. Влітку 1851 р. Шевченка як художника включили до складу Каратауської експедиції, він здобув деяку можливість малювати.

Після смерті Миколи Першого на Шевченка не була поширена амністія політичним в’язням. Тільки у 1857 р. завдяки клопотанню друзів поета звільнили із заслання.

Прощай же, друже! Ні хвали,
Ані ганьби я не сплітаю
Твоїй пустині; в іншім краю,
Не знаю, може, й нагадаю
Нудьгу колишнюю колись.