Шоста лекція з циклу “Лекції послів”

Юлія Войчишин

Беручи до уваги місце осідку Оттавського Університету у столиці Канади, де знаходяться посольства усіх країн, вже від 2001 року Катедра Українських Студій цього університету влаштовує цикл “Лекцій послів”. Від того часу студенти й оттавська інтелектуальна та політично налаштована публіка мала нагоду зустрітися і вислухати доповіді п’яти послів, а саме: колишнього посла Канади в Україні Дерека Фрейзера “Канадсько-українські відносини”; посла Європейської Спільноти Данієли Смаджи “Європейський Союз і Україна”; польського посла Павела Добровольського “Чи ми можемо забути історію: Україна, Польща й Європа у ХХІ столітті”; посла Федеративної Республіки Німеччина Християна Паулса “Україна і європейська інтеграція” та посла України в Канаді Юрія Щербака “Україна і виклик глобалізації”.

7 лютого ц. р. у кімнаті Сенату Оттавського Університету відбулася шоста лекція цього циклу. Доповідачем лекції “Зовнішня політика України на початку ХХІ століття” (Foreign Policy of Ukraine at the beginning of the 21st Century) був новий посол України в Канаді д-р Ігор Осташ. Вечір відкрив і представив пана посла завідувач катедри д-р Домінік Арель. З новим послом він знайомий ще з 1991 року, коли той був директором Міжнародної Школи Україністики Національної Академії Наук України в Києві.

Свій погляд на зовнішню політику України цього століття д-р Осташ представив, починаючи від подій Помаранчевої революції у 2004 році як вияву демократичного протесту українського народу проти насилля влади і в обороні своїх прав на самовизначення в колі об’єднаних європейських народів, до яких він, безумовно, належить. Тому-то вже довгі роки ключовою доктриною зовнішньої політики України була інтеграція в НАТО і Європейський Союз, твердить він. Але після двох каденцій президентства Л. Кучми стало зрозуміло, що жодного прогресу в цьому напрямі не відбулося.

Натомість, в останні два роки бачимо великі зміни у зовнішній політиці України, подиктовані демо-кратичним вибором незалежного шляху народу і незалежної зовнішньої політики України. Вибори 2006 року змінили вигляд парламенту, і з приходом до влади прем’єр-міністра В. Януковича, колишнього опонента на президентських виборах Віктора Ющенка, вони опинилися на протилежних сторонах політичних сил. Одначе, незважаючи на це, твердить пан Осташ, зовнішня полі-тика України не змінилася, і пояснює це твердження в 6-ти точках, а саме:

1. Конституційно – Президент керує зовнішньою політикою України, представляє Україну на міжнародній арені, призначає і звільняє послів, подає до парламенту на призначення міністра закордонних справ, має право вета; Верховна Рада приймає закони про принципи внутрішньої і зовнішньої політики, одобрює програму праці Кабінету Міністрів, на подання Президента призначає прем’єр-міністра, міністра закордонних справ і так само звільняє їх, затверджує міжнародні договори; Кабінет Міністрів виконує зовнішню політику і координує працю різних міністерств.

2. Інтеграція в Європу – це основна ціль зовнішньої політики України, як і повне членство в Європейському Союзі. Доповідач подав дуже багато переконливих причин, які підтверджують готовність України до вступу до ЄС, і кроки, що були вже зроблені у цьому напрямі.

3. Євроатлантична інтеграція – це ще один пріоритет зовнішньої політики України, спрямований на послідовний рух у напрямі на повне членство в НАТО. Незважаючи на те, що більшість людей в Україні сьогодні не підтримує ідеї вступу до НАТО через брак інформації та з політичних мотивів, все ж таки, за словами пана посла, Україна розвиває практичну співпрацю з НАТО, що підтверджують окремі наведені ним приклади.

4. Багатосторонні і регіональні ініціативи – в цій частині було звернено увагу слухачів на об’єднання Грузії, України, Азербайджану та Молдови в Організацію для демократії та економічного розвитку та декілька інших.

5. Відносини із стратегічними партнерами вимагають уважного підходу, твердить амбасадор. Найбільшим сусідом і партнером України є Росія, і утримувати та розвивати взаємовигідні відносини з нею та іншими сусідами є пріоритетом України, заявив посол. Стратегічним партнером України він назвав також і США, “which has been a consistent supporter of democratic transformation in Ukraine since the dawn of our independence”.

6. Стосовно відносин між Україною і Канадою достойний доповідач наголосив, що Канада займає особливе місце в серці кожного українця. Згадав чотири хвилі української еміграції та її успіхи у Канаді, назвав покійного генерального губернатора Канади Рамона Гнатишина. Склав признання Канаді, яка першою із західних держав визнала незалежність України 2 грудня 1991 року, і подав до відома присутніх, що 4 грудня 2006 р., у 15-річчя Незалежности України, Президент України Віктор Ющенко нагородив високодостойного Брайєна Малруні орденом Князя Ярослава Мудрого “for his defining personal role in Canada’s recognition of the independence of Ukraine, and considerable contribution in the development of Ukrainian-Canadian relations”. Своїм основним обов’язком посол Осташ вважає поглиблювання існуючого партнерства і дружніх відносин між Україною і Канадою.

Цілком зрозуміло, що доповідь посла Осташа викликала широку дискусію, беручи до уваги сучасну політичну ситуацію в Україні, і його відповіді могли би стати матеріалом для ще однієї статті. Побажаймо ж Його Екселенції щасливого і довгого побуту в Канаді.