Історія мого Закерзоння
Анізія Стех
Обов’язком кожного представника цивілізованого народу є не лише самому
знати свою історію, але й по змозі розказати про неї іншим народам. Тільки
такий нарід, який цінує своє минуле, має майбутнє, і тільки такий має пошану в
інших народів. Керуючись цим принципом, вже понад 10 років досліджую трагічну
історію рідного мені Закерзоння у воєнні й післявоєнні роки. Маю надію, що мій
труд увінчається виданням двомовної книги (українською і англійською мовами), з
якої переважно англомовний читач зможе дізнатися про злочини, скоєні в
1939-1950 роках на українцях, головно Закерзоння і не тільки. Про криваве
мордування українського духовенства і мирного населення. Про варварське
руйнування українських церков, безпощадне нищення культурних, матеріальних та
духовних надбань цілих поколінь українців на їхніх етнічних землях. Про
злочинну Акцію “Вісла”, що з корінням вирвала наш рід з його рідних
прадідівських земель і загнала в чужину. У кожного з нас зароджується запитання:
які причини зумовили таке трагічне явище, що в результаті призвело до геноциду
і етноциду автохтонного українського населення на його власній відвічній
етнічній землі? Протягом багатьох років правда ця замовчувалась або була
показана у фальшивому світлі. Настав час говорити про неї на повний голос, і я
пробую це робити у своїй книжці. Хочу, щоб зовнішній світ почув про злочини
людовбивства, про які він знає мало або зовсім не знає.
Мені справи, про які пишу у своїй книжці, близькі, бо я
родом з тих українських етнічних земель, що після Другої світової війни
відійшли до Польщі. Дитиною я була свідком людських трагедій і, як і тисячі
українців, разом з частиною родини (іншу частину моєї родини поляки запроторили
у концентраційний табір Явожно) була Акцією “Вісла” депортована на північні
землі Польщі. У 80-ті роки доля привела мене до Канади. Своєю книжкою хочу
сповнити свій християнський обов’язок, сплатити данину перед усіма тими, до
яких доля не була ласкавою, які вмирали мученицькою смертю тільки тому, що були
українцями, що до кінця були вірні Христові та Його Церкві, що любили свій
нарід і йому служили. Маю надію, що, може, хтось, прочитавши, помолиться за
їхні душі.
У своїй праці я дослідила долю понад 90 священиків, що загинули мученицькою
смертю. Інші священики, що залишилися живими, були жорстоко переслідувані й
роками каралися по в’язницях і концентраційних таборах (з них я дослідила більш
ніж 60). У книжці також описаний стан і доля 115 церков, в яких служили ці
священики.
Книжка практично готова до друку. В ній, окрім тексту, будуть вміщені
фотографії досліджених священиків (звичайно, ті, які вдалося віднайти), а також
фотографії церков. Однак для здійснення цього проекту потрібна Ваша, шановні
читачі, фінансова поміч. З огляду на те, що книжка двомовна, кошт її видання
дуже високий, і самотужки я не спроможна цього зробити. Тому ще раз звертаюся
до всіх, хто не байдужий до нашої з Вами історії, і уклінно прошу
підтримати мене фінансово. Виданням цієї
книжки спільно збудуємо живий пам’ятник Слави і Мучеництва Української Церкви
та її духовенства. Надіюся, дорогі читачі, на Ваше розуміння, Вашу
прихильність, Вашу жертвенність, а тим самим на допомогу у зреалізуванні
наміченого проекту для добра нас усіх.
Пожертви ласкаво прошу надсилати на адресу: Anizia Stech, 80 Coe Hill Dr., Apt 414,