Погляд у душу природи

Нещодавно в галереї Канадсько-Української Мистецької Фундації в Торонто проходила персональна виставка акварелей Володимира  Ткаченка, члена Національної Спілки Художників України.

Перед очима глядача розкривається панорама мальовничих українських краєвидів. Такі милі кожній людині куточки природи  видаються часто дуже простими і звичними для нас. Ми тисячі й тисячі разів спостерігаємо ці місця і від того, напевно, не задумуючись, сприймаємо це як належне.

Пейзажі Володимира Ткаченка спонукують до іншого бачення живої природи. Хоча вони реальні, що походять від конкретного явища, проте перестають бути предметами фотографічного відтворення та набувають образу персонажу з його характером, поведінкою, настроєм і станом душі. Пройшовши через призму бачення і мислення мистця та будучи творчо і дбайливо відтвореними на папері, ці краєвиди відображають філософсько-етичне осягнення світу і місце людини в цьому світі.

Техніка акварелі є складною і вибагливою та вимагає швидкої й точної фіксації задуманого сюжету.

Акварелі Ткаченка приваблюють чистотою, прозорістю фарб і легкістю ліній, а лірична настроєвість, яка неодмінно проявляється при спогляданні природи, надає його творам дуже персонального забарвлення.

У них відсутня показна ефектність. Його кольорова палітра стримана, переважають у ній зелено-голубі барви. Проте тільки високопрофесійний і досвідчений майстер може побачити і змалювати стільки відтінків, як це робить Ткаченко. Його акварелі випромінюють тонку гру світла і кольору. Використовуючи особливості акварельної техніки, автор вдало поєднує загальні розмиті форми з майже графічними, доведеними часом до сухости, деталями переднього плану. Це підсилює в композиціях драматизм і внутрішню динаміку.

У більшості представлених на огляд картин відсутнє зображення людей. Автор любить малювати ліс, гори, поля, копиці сіна, річки та озера в різних порах року. Але одинокі дерева, що майже завжди присутні на передньому плані, нагадують нам людські постаті. Рання весна з її чорною, розмоклою від дощу і снігу ріллею, свинцево-холодним небом, де зустрічається поодинокий крук, навіває на глядача не тільки почуття меланхолії і смутку, але й надії на швидке пробудження природи.

У деяких етюдах появляються зображення будинків, сільських хат чи церкви. Вони для мистця – немов живі істоти з їх переживаннями: то сумують, то в роздумах, то дрімають, а то усміхаються вранішньому сонцю.

Навіть у тих небагатьох акварелях, де є образи людей (одинока селянка, група молоді в народному одязі), вони є неодмінно складовою частиною природи.

Твори Володимира Ткаченка знайшли своїх шанувальників у багатьох країнах Європи, США та Канади. Але вперше він представлений завдяки старанням голови Дирекції Канадсько-Української Мистецької Фундації Христини Сохоцької на Північноамериканському континенті персональною виставкою.

Вітаючи українського художника з успіхом, хочеться побажати йому нових творчих пошуків та ідей на нелегкому шляху до мистецьких вершин.

Олег Лесюк,

голова Української Спілки Образотворчих Мистців Канади