Микола Яковина: “Влада в Україні заграє з вогнем”

На запрошення Фундації ім. Олега Ольжича в Канаді та Дирекції Українського Національного Об’єднання Канади у Канаду з України прибув пан Микола Яковина, який сьогодні виконує обов’язки голови Організації Українських Націоналістів та голови Правління Фундації ім. Олега Ольжича. Він уже виступив зі своєю доповіддю “Перспективи виходу з кризи в Україні” у кількох містах Канади. Зокрема, доповідь у Торонто зібрала чимале число людей, зацікавлених сучасною ситуацією в Україні.

Кореспондент нашого часопису Лариса Гринда зустрілася з паном Миколою Яковиною і взяла у нього коротке інтерв’ю.

– Пане Яковина, розкажіть нашим читачам трошки про себе.

– Народився я у місті Караганді, в Казахстані. В Україну, на рідну Івано-Франківщину, батьки повернулися, коли мені було десять років.

Закінчив Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва, здобувши фах художника, та юридичний факультет Львівського Університету ім. Івана Франка, де потім ще вчився в аспірантурі. У 1980-1990 роках працював художником і архітектором.

Із середини 80-х активно включився у політичну діяльність – був організатором перших мітингів та демонстрацій, учасником створення Товариства “Меморіал”, Товариства української мови ім. Т. Шевченка, одним із засновників Народного Руху України, першим головою крайової організації Руху, а опісля проголошення Незалежності, у віці 33 роки, – першим головою Івано-Франківської обласної Ради, до речі, став першим антикомуністом на такій посаді у Совєтському Союзі.

Згодом у Києві працював першим заступником міністра культури Івана Дзюби. Після нього понад 13 місяців виконував обов’язки міністра культури України. 

Був радником прем’єр-міністра В. Ющенка, обирався народним депутатом України V скликання від Блоку “Наша Україна” і заступником голови парламентського Комітету у закордонних справах. В уряді Юлії Тимошенко працював заступником міністра культури і туризму.

Сьогодні очолюю Український національний комітет Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ІКОМОС).

– Якою є мета Вашого приїзду до Канади?

– Метою мого приїзду є продовження традиційної взаємодії між спорідненими фундаціями ім. Олега Ольжича – в Канаді і в Україні. Проблеми розвитку України спонукають нас дивитися прискіпливо на використання усіх можливостей, і я вважаю, що наша співпраця буде плідною для українства в обох країнах.

Ми в Україні провадимо значну видавничу діяльність – виходить газета “Українське Слово”, Видавництво ім. Олени Теліги друкує багато матеріалів, які допомагають в науковому осмисленні шляхів розбудови Української держави. Це, зокрема, можливо завдяки підтримці української діаспори.

– Пане Яковина, Ви згадали, що працювали першим заступником міністра культури, починаючи з 1992 року, коли цю посаду обіймав Іван Дзюба. Що пам’ятаєте про цей період?

– На початках Незалежності українські міністерства залишалися якийсь час за інерцією департаментами колоніальної адміністрації. Потрібно було налагоджувати усе ледь не від основ, від фундаменту, творити законодавчу базу. Великим успіхом було те, що його на той час очолив саме Іван Дзюба. Після того, як президент Кучма усунув Івана Дзюбу, стало зрозумілим, скільки на своєму посту зробила ця людина. Міністр-академік Дзюба сформулював стратегію культурної політики, я гордий з того, що продовжував його справу, виконуючи обов’язки міністра культури.

– А що можете сказати про команду Ющенка, в якій Вам також довелося працювати?

– Я був одним із радників прем’єр-міністра Ющенка. Ющенко був надто лояльний до Кучми, а я належав до радикального крила, був серед учасників акції “Україна без Кучми”. За рік до президентських виборів 2004 року я працював на перемогу Ющенка, пишучи разом з українськими і закордонними експертами програму європейської інтеграції та законопроекти стратегічних реформ, які планувалося здійснити за його президентства. Розчарування принесли вже перші тижні каденції президента Ющенка, він змарнував багаторічну працю великого наукового колективу.

– Україна знову починає готуватися до парламентських виборів. Як Ви думаєте, що вони принесуть Україні – позитив чи негатив?

– Щоразу вибори в Україні показували величезне марнотратство і посилення тіньових потоків грошей. Але переконаний, що владні кабінети треба якомога частіше вентилювати. Тому всякі нові вибори корисні, аби не засиджувалися вже набридлі усім персонажі, – нехай приходять нові. Інша справа, що у цих виборах влада може застосувати свої специфічні маніпуляції і способи тиску. Але щоб цього не сталося, мусить гартуватися громадянське суспільство і кожен виборець зокрема. А цей гарт полягає у тому, що не можна демонструвати розчарування чи зневіру, а треба використати шанс, який дають вибори. Багато залежить від масової участі наших виборців і їхнього усвідомленого ставлення до цього акту голосування.

Якісного покращення ситуації в Україні відразу після нових виборів важко сподіватись, бо наші політики борються за владу насамперед для того, щоб розправитися зі своїми попередниками. Але маємо надію, що об’єднання опозиційних сил дасть і нову якість програм для оновлення України. Хай усім “отаманчикам”, яких є понад міру в українській політиці, буде застереженням доля теперішніх політичних в’язнів.

– Наочним прикладом є арешти і засудження опозиційних політиків Юлії Тимошенко і Юрія Луценка.

– Їх перебування у в’язниці запрограмоване самою їхньою діяльністю. Чому вони не здійснили системних перетворень у державі, бувши тривалий час при владі? Доводиться чути, що Янукович міг би їх випустити, але справа набрала вже таких обертів, що йому, мовляв, не пасує зробити крок назад. Це образливо, що судова система асоціюється в Україні з однією особою. Справи Тимошенко і Луценка – це справжнє політичне переслідування.

– Цілий світ висловлює протест і незгоду щодо цих арештів, а влада далі продовжує свою справу, не реагуючи на ніщо, – їм просто все одно...

– Я думаю, що з кожним днем і з кожною годиною владній верхівці повинно бути не все одно. Через різке розшарування і загальне зубожіння населення за два роки президентства Янукович втратив рештки свого колишнього дуже райдужного на Східній Україні рейтингу. Це тривожне попередження для українського режиму. Влада ще може деякий час утримувати під вартою опозиційних політиків, одягати на неугодних намордники, але рано чи пізно це призведе до соціального вибуху. І такі прогнози вже є. Влада в Україні заграє з вогнем і поводиться недалекоглядно.

Але я вірю у спроможність українського суспільства здійснити зусилля, необхідні для виходу з тенет корупції та автократії. Нас надихає позиція патріархів українських церков, втілена в ініціативі “1 Грудня” та заклику до національного круглого столу. Ми маємо досягти порозуміння і вийти на шлях розвитку.

– Пане Яковина, дякую Вам за цікаву розмову і бажаю гарного перебування на канадській землі.

Розмову вела

Лариса Гринда

PHOTO

Виконуючий обов’язки голови Організації Українських Націоналістів та голови Правління Фундації ім. Олега Ольжича Микола Яковина