Вартісна поява книжкового видання

“Скарби народної культури”. Сюжет, упорядкування

та тексти: д-р Мирослав Сополига, 2012 р., 152 сторінки

Територія Північно-Східної Словаччини – Пряшівшина, Південна Лемківщина – привертала увагу науковців різних професій під час останніх двох століть. Чимале зацікавлення цим краєм та його мовою, говіркою й передусім матеріальною культурою принесли плідні результати з боку тих осіб, з-під пера яких появилося кілька десятків тисяч сторінок різноманітного тексту. У наш час таким плідним науковцем виявився Мирослав Сополига, доктор історичних наук та довголітній директор Музею української культури (МУК) у Свиднику, Словаччина. У цій місцевості він народився (1946 р.), зростав, здобував освіту в галузі етнографії. Тож вона стала йому близькою, а головно – культура з її багатством різновидного матеріалу, створеного руками робочих мешканців, що заселяють ці карпатські простори вже більш ніж півтисячоліття.

“Скарби народної культури”, праця д-ра філософії М. Сополиги, яка щойно появилася друком, – це не його перша публікація. Він є автором і співавтором понад сорока книжкових видань, до числа котрих можна зарахувати і окремі “Наукові збірники Музею української культури в Свиднику” від 15 до 26 номерів, головним редактором та упорядником яких він є. (Дивись рецензію д-ра Йосифа Вархоли: “Актуальне та значиме видання”, ж. “Дукля”, 2012 р., ч. 1).

Бібліографія його наукових та науково-популярних праць становить понад 800 позицій.

У всіх монографічних виданнях М. Сополиги згадується про народну архітектуру українців Східної Словаччини та її шедеври дерев’яних церковних споруд, а також їхнє житло у хатах-хижах, збудованих з листяних і хвойних порід дерев. Тим разом свою найновішу наукову працю автор присвятив комплексному дослідженню, що охоплює культурні цінності традиційних сільських будинків місцевого населення, його декоративно-прикладну різьбу в дереві, декоративні тканини, вишивки, одяг, писанки, ікони тощо. Тому і зміст книжки, крім передмови і післямови, поділено на сім розділів, в яких обговорюється про окремі архаїчно-старовинні речі в їхньому первісному вигляді. Автор напевно переглянув значний архівний матеріал – як свій власний, так і багатющу збірку музею, в якому зберігається найбільша колекція пам’яток матеріальної та духовної культури українців-лемків на Пряшівщині. Дослідження збагачене цікавими, маловідомими фактами та конкретними матеріалами з історії місцевого автохтонного населення. Текстові частини монографії у твердій обкладинці доповнює понад 150 ілюстрацій, переважно кольорових фотографій, які дають читачеві чітку картину про сукупність обговорюваного у книзі матеріалу. Якщо мова йде про житлові, господарські, сакральні будівлі та інші споруди, то світлини церков, дзвіниць, садиб, млинів, колодязів і предметів хатнього інтер’єру чітко вказують на теми, про які досить ґрунтовно згадує М. Сополига. Крім способу спорудження вищенаведених об’єктів місцевими мешканцями, науковець підкреслив про їхню виразність форм у своїй масштабності, пов’язаних з гористим ландшафтом та місцевою природою.

Метою пред’явленої публікації, за словами М. Сополиги, є ознайомити широку громадськість з художніми вартостями народної культури, які зберігаються в багатих фондах Музею української культури у Свиднику. Карпатським горянам притаманне декоративно-художнє різьблення в дереві, чому сприяла навколишня лісова природа. У книжці зустрічаємося з дерев’яними скринями, жорнами, колисками, вуликами, придорожніми хрестами та іншою всячиною, виготовленою народними умільцями.

Полотняна тканина також була одним із важливих компонентів українського населення, як рівно ж і народний одяг, зокрема жіночий, як яскраве і самобутнє культурне його явище, що розвивалося своєю красою протягом довгих років. Тему народної вишивки в цих районах Словаччини, відому строкатою, зі своїми різнобарвними смужками, та різнокольоровою гамою, також порушено в книжці. Вишивки, створені місцевим жіноцтвом, значно збагатили творчий діапазон народного мистецтва. Вони знайшли своє застосування переважно в побуті місцевої людності. До скарбів нашої пам’яті зараховуються писанки. Їхнє оздоблювання всякими кольорами, символами та орнаментальними мотивами – це атрибут невід’ємного явища, яке характеризує не тільки місцевість цього краю, але і його творців, сільських жінок з їхньою віртуозною майстерністю. Зміст останньої частини цього видання виповнює традиційна іконографія даної місцевості як найбільший вияв духовності та творчих здібностей народних майстрів-іконописців. Про початки іконописних творінь, їхній розвиток, іконописні школи та їхнє поширення на терени Карпатського регіону обширно обговорюється автором книги. Він згадує про використання ікон як предметів великого культового значення у церквах чи не в кожному селі і містечку на Пряшівщині.

Достоїнством роботи великого науковця-етнографа, директора МУК у Свиднику від 1986 року є і значна кількість фотографій, більшість з яких надруковано вперше. Одним недоліком книги, як наведено у списку використаної літератури, є 1966 рік появи монографії д-ра Мирослава Сополиги “Перлини народної архітектури” (Пряшів). Насправді вона появилася 1996 року. І накінець, зроблені автором спостереження і висновки в цілому викликають у читача незапереченість поданого матеріалу, що має в собі істотну пізнавальну цінність. Написана книга двома мовами – першою словацькою й поруч неї українською і частинно у перекладі п. Марійки Лопати – англійською мовою. Книжка М. Сополиги “Скарби народної культури” – видання високого культурного рівня, чітко продуманого змісту на вимогу вибагливого читача та шанувальника нашої української матеріальної культури у Словаччині. Перед науковцем, щойно 67-річним, ще багато праці над своїми планами для їх реалізації, тож багато сил, наснаги та успіхів бажаємо йому у майбутній плідній роботі на ниві української культури взагалі.

Книжку можна набути за адресою: SNM-Muzeum ukrajinskej kultury vo Svidniku, ul. Centralna, 089 01 Svidnik, Slovakia

Павло Лопата

PHOTO

Д-р філософії Мирослав Сополига