Свято Героїнь “Повстанське танґо”

24 лютого 2013 року в Українському Культурному Центрі відбулося Свято Героїнь під романтичною назвою “Повстанське танґо”. Свято Героїнь – це традиційне щорічне свято, започатковане Комітетом Українок Канади, Відділ Торонто, у 1956 році після того, коли дійшла звістка про трагічну загибель 500 жінок – політичних в’язнів Кінгіру під гусеницями совєтських танків.

На цьогорічному Святі Героїнь відбулася прем’єра життя, боротьби та творчості Ольги Ільків – члена ОУН, зв’язкової Романа Шухевича, довголітнього політв’язня, поетеси. Нещодавно в Торонто демонструвався фільм “Три історії Галичини”, з якого ми вперше відкрили для себе цю героїчну жінку.

Підготовка до Свята Героїнь тривала довго і кропітливо. Спеціально до свята було записано інтерв’ю з пані Олею у Львові та змонтовано прозірки. Спеціально до свята керівник школи танцю “Барвінок” Федір Даниляк поставив танці танґо і вальс. На святі вперше прозвучали пісні та вірші Ольги Ільків у виконанні наших талановитих артистів.

І саме “Повстанське танґо” є головною піснею життя Ольги Ільків. Та послухавши пісню та її слова, можна сказати, що “Повстанське танґо” є головною піснею цілого покоління борців за волю України. Музику написала Марта Пашківська (Мартуня) – зв’язкова Романа Шухевича, бойова подруга Ольги Ільків, яка героїчно загинула за волю України.

Пісні, як і люди, мають свої долі. Так і “Повстанське танґо”, яке було дуже популярне серед бійців УПА. Та вперше зробив його оркестровку та здійснив запис на платівку співак з Великобританії Володимир Луців у 1974 р. Пісня потрапила з України до Америки, а тоді до п. Володимира, але до сьогодні ніхто не знає, яким шляхом, і донедавна мало хто знав, кому належить авторство.

Ольга Ільків сама відкрила себе для нас, видавши книгу спогадів і віршів “У тенетах двох закриток” та диск з піснями. І коли ви будете у Львові, обов’язково придбайте цю книгу.

Свято розпочалося літературно-музичною композицією, де акапельно прозвучало “Мотто” Ольги Ільків у чудовому виконанні Софії Дубової, читців Андреї Кардаш, Оксана Сидорчук Соколик, Дмитра Білана та Галини Дзюрин.

Протягом усього важкого життя Ольга Ільків залишилась відданою одному чоловікові, з яким зазнала щастя лише коротких п’ять років. Володимир Лико загинув за волю України. Вони були молодими і гарними, вони хотіли кохати і бути коханими, та вони обрали собі іншу долю – страждання і смерть.

І до глядачів полинула лірична пісня Ольги Ільків “Очі” у душевному виконанні Дмитра Білана. Музичний супровід – Галина Дзюрин та Андрій Лесюк.

Протягом 14 років Ольга Ільків відбувала покарання у двох тюрмах, де умови утримання були набагато жорстокішими, ніж у таборах. Але вона не зламалася і не покаялася. “Як же вам, Жінко, на нарах спиться?” – вірш, написаний у 1971 р. після арешту Ніни Караванської. Таке питання поставила автор вірша бл. п. Атена Пашко і Оксана Сидорчук Соколик, яка не просто прочитала вірш, а зазирнула в саму душу ув’язненої і передала її страждання нам, слухачам.

Переходячи разом з чоловіком через Карпатський перевал у 1945 р., Ольга Ільків написала слова “...у тіні сосни небезпека в млі причаїлась там, та путь до смерті ще далека...”, і так постала пісня “Нічний перехід”, яку чудово заспівали Олена Болонна та Юрко Тихий.

Ольга Ільків згадує:

“...Нас привезли в невеличку кімнату в тюрмі з вибитим вікном. Ми вперше спали при свіжому повітрі. А в тюрмі-закритці ми завжди були закриті. Мене страшно вдарив сильний запах лип. Я була настільки вражена, що одним духом написала “Пахнуть липи в саду...“ Це жалобне танґо, як його назвала сама п. Ольга Ільків, донесла до слухачів талановита співачка Галина Дзюрин, а любов, страждання та розлуку передали танцем Андрійка і Тарас Даниляк.

Ольга Ільків пережила багато у своєму житті: втрату матері, чоловіка, дітей, яких забрали на виховання в дитячий будинок і замінили їм прізвища. Та доля таки посміхнулася п. Олі, дозволивши пережити всі тортури, митарства на волі і повернути дітей...

Ольга Ільків проживає у Львові і, незважаючи на свій поважний вік (а в червні їй виповниться 93 роки), є активним громадським діячем.

...Героям не треба медалей,

Не треба лаврових вінків.

Ні блиску із-поміж загалу,

Ні руж, ні “зірок”, ні “хрестів”...

Такою піснею закінчилось Свято Героїнь, яке нікого не залишило спокійним. Сльози на очах у глядачів, емоції в серці... Люди у залі піднялись зі своїх місць...

Комітет Українок Канади, Відділ Торонто, як організатор Свята, задоволений, що вшанували нашу Героїню, яка ще є між нами. Ми написали лист до п. Олі Ільків, передали на диску копію Свята Героїнь та дарунок.

Висловлюємо глибоку вдячність артистам, які своїм талантом прикрасили програму і віддали шану Ользі Ільків. Людям, які допомогли в організації свята: Олесі Коник, Роману Приславському, Яркові Кордюку та Олегу Гою. Особлива подяка Андрієві Лесюку як музичному керівнику Свята Героїнь.

Слава Україні! Героям Слава!

Наталка Попович

від імені Комітету Українок Канади,

Відділ Торонто

PHOTOS

1 -Учасники свята

2 - Ольга Ільків