Із чималими здобутками у завтрашній день

Жертвенна діяльність зорганізованого українського жіноцтва, згромадженого при діаспорній УГКЦеркві, гідна справжнього подиву. Без перебільшення можна сказати, що впродовж багатьох поколінь жіночими руками членкинь Ліги Українських Католицьких Жінок Канади творилася велика частка історії не тільки української присутности на канадській землі, але й розбудови повновартісного церковного життя. Рік за роком ентузіастичний запал ЛУКЖК стелив і стелить дорогу молодшому поколінню до пізнання Творця, великої української родини.

У день страшної негоди, якою частенько обдаровує нас примхлива торонтська зима, коли, здавалося б, найкраще було б не висовувати носа за поріг власної оселі чи помешкання, членкині Відділу ЛУКЖК при храмі Св. о. Миколая зібралися, щоб проаналізувати пройдений ними однорічний шлях та обговорити плани на найближче майбутнє.

Мені доводилося неодноразово бувати на ширших сходинах Свято-Миколаївського Відділу ЛУКЖК. Передовсім тут вражає атмосфера звітности кожної ділянки Відділу, де все продумано до найменших дрібниць, а стислості викладу міг би позаздрити кожен, хто страждає від такого звичного серед нас, українців, “переливання пустого в порожнє”.

Скажу, що провід Відділу невпинно тримає руку на пульсі українського життя, а тому на сходини запрошують доповідачів, які висвітлюють цікаві теми: про програми Українсько-Канадської Суспільної Служби – з подачі Віктора Гетьманчука і Христини Клюковської, сиротинці України – з уст головного координатора “Приятелі Дітей” при Фонді “Діти Чорнобиля” Руслани Вжесневської, працю Сестер Служебниць – з розповідей сестри Христини Сиротинської, дострокові вибори в Україні та формування коаліції – в оцінці журналістки Марти Онуфрів. І не дивно, що таке розмаїте й насичене життя спонукає багатьох нещодавніх прихильниць ставати активними членкинями цього Відділу.

Цей Відділ ЛУКЖК може похвалитися чималими духовними й матеріальними осягами. У контексті духовних осягів варто б відзначити материнську опіку членкинь Відділу над школярами Свято-Миколаївської школи і школи ім. Патріарха Йосифа Сліпого: щомісяця – після спеціально зорганізованих для них Богослужіння та катехитичної науки – членкині Відділу ЛУКЖК частують дітвору смачним сніданком. Таким чином, підготовляється й гартується молода зміна, яка в дальшій перспективі увійде в усі ділянки парафіяльного життя, а навіть їх очолить, у тому числі – при храмі Св.о. Миколая.

Разом з капеланами о. Олегом Качуром і о. Олегом Юриком членкині Відділу ЛУКЖК дбають теж про те, щоб передати підростаючому поколінню духовно-звичаєву естафету, тобто залучити нашу молодь до найважливіших народних традицій. За ініціативою згаданого духовного наставника було зорганізовано майстерню писання писанок, а також виготовлення різдвяних декорацій, що було ентузіастично підтримано всіма членкинями цього Відділу. А на передріздвяному базарі довголітня членкиня Катерина Свергун провела майстерню дідухів, привертаючи увагу багатьох до наших прадавніх традицій.

Вочевидь, зорганізоване жіноцтво при церкві Св. о. Миколая турбується і про своє духовне зростання. Надзвичайно численна участь у реколекціях та відпустовому святі в Анкастер, цільова поїздка до монастиря отців Студитів у Вудстоку з немалою пожертвою на підтримку цієї Господньої обителі є свідченням того, що членкині сприяють активізації релігійного життя не тільки в парафії, але й у всій Єпархії Торонто та Східної Канади. Окрім того, варто б згадати традиційні дні духовного розвитку – з Богослужіннями, молитвою та духовною наукою. Відрадно, що в таких днях бере участь не тільки капелан о. Олег Юрик, але й до дискусії залучаються членкині згаданого Відділу.

Варто згадати, що Свято-Миколаївський Відділ ЛУКЖК нерідко втілює в життя загальні проекти, як видання образка з молитвою за священиків, що, думається, добігатиме до завершення. Та не тільки згадане жіноцтво бере участь у реалізації планів свого Відділу, але й найактивніші працюють на дещо вищому рівні: Ірена Вжесневська, Христя Базилевич, Мирося Щепанська, Уляна Смеречинська і Лариса Тепла стали членкинями Єпархіальної Управи.

Окремою темою є шляхетна й милосердна місія членкинь: відвідини хворих членкинь по шпиталях, поважного віку членкинь по будинках для старших осіб, щоб своїми подарунками викликати в них хвилини справжньої радости. Мабуть, це – одне із найбільших свят для тих, хто страждає від недуг, самотности та сірих буднів.

Добрими помислами, невтомною працею своїх рук членкині роблять усе можливе, щоб згуртувати у велику родину парафіян храму Св. о. Миколая: після кожної недільної святої Літургії влаштовують перекуску, каву з печивом, окрім того, підготовляють усе потрібне до традиційно спільного Щедрого Вечора та Великоднього Сніданку зі свяченим.

Немов невтомні мурашки, членкині Відділу своїми працьовитими руками ліплять вареники, крутять голубці тощо, щоб зібрати кошти для потреб церкви Св. о. Миколая, Відділу ЛУКЖК, зрештою, звершення багатьох добрих справ.

Активність членкинь цього Відділу може служити прикладом для інших: чисельна участь у 22-му Крайовому Конгресі ЛУКЖК, який відбувався в Торонто під гаслом “Віра в дії”, 26-му З’їзді ЛУКЖК Торонтської Єпархії, що проходив у Анкастер під гаслом “У молитві – наша сила”. Варто зазначити, що на Крайовому Конгресі ЛУКЖК своєрідною візитною карткою Свято-Миколаївського Відділу ЛУКЖК була виставка української вишивки, зорганізована Мартою Набережною та Іриною Осадчук, а на З`їзді ЛУКЖК Торонтської Єпархії – ґрунтовна доповідь на тему “Голодомор – геноцид українського народу”, виголошена Іроїдою Винницькою.

Приємно відзначити, що працю окремих членкинь цього Відділу високо оцінили міжнародні й все-українські чинники: Оксана Соколик отримала від Women’s Intercultural Network нагороду Person’s Day Award, а Іроїда Винницька – почесну відзнаку МЗС України, за особистий внесок у справу міжнародного визнання Голодомору. Не залишилися без почесних грамот 27 членкинь Відділу: на останньому Єпархіальному З’їзді їх відзначено за самовіддану й жертовну працю.

Час не стоїть на місці. Час вносить свої корективи у діяльність цієї жіночої спільноти: на посту голови Відділу Свято-Миколаївського ЛУКЖК Таню Когут замінила добродійка Марта Набережна. Дяка всім тим, хто передше тягнув на собі цю важку ношу! Щасти, Боже, новообраній голові!

Марта Онуфрів