У краю мальовничости та давнини

Тернопільщина – край унікальний своїми історичними, архітектурними, духовними, природними надбаннями. Беручи участь в акції визначення семи природних див України, область вже назвала свою відповідну кількість. Це – Дністровський каньйон, печери Тернопілля, Медобори, Кременецькі гори, Надзбручанське родовище мінеральних вод, Бережанське горбогір’я та каскад Русилівських водоспадів. Щоправда, на всеукраїнській арені за право називатися найдивовижнішим творінням природи змагатимуться перші чотири об’єкти. Гадаю, варто б навіть побіжно, але все-таки розповісти про цю невимовну красу, якусь особливу таємничість, що тут панує й заворожує кожного, хто потрапляє у ці благословенні куточки нашої країни.    

Дністровський каньйон – очей зачарування, енциклопедія з геології

Як лише не називають образно Дністровський каньйон – і книгою сотворіння світу, і енциклопедією з геології з реальними ілюстраціями. Науково ж про це завідувач сектора державного управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області Ігор П’ятківський каже: „У долині ріки Дністер та його приток відслонюється потужний комплекс осадових товщ від наймолодших – антропогенних і до найдавніших – силурійських відкладів палеозойської ери. Тут чітко зафіксовано еволюцію земної кори та життя, яке було в морському й континентальному середовищах понад 400 мільйонів років тому. Чимало відслонень мають велику науково-пізнавальну цінність, а деякі й світове значення”.

Проте пересічних людей, туристів вабить сюди передовсім невимовна мальовничість цього українського райського куточка. Треба сказати, що Дністер котить хвилі теренами чотирьох областей нашої країни, але саме, як кажуть фахівці, найфантастичніший, най-дивовижніший відтинок краєвидів у майже 250 кілометрів можна побачити лише на Тернопіллі. За словами начальника управління з питань туризму облдержадміністрації Михайла Лисевича, упродовж цього шляху можна зустріти з добрий десяток карстових печер і гротів. Їхній химерний вигляд чи не найбільш вражає, коли сплавлятися річкою і дивитися на них, власне, з блакитного плеса. Унікальне видовище краси творять невеликі водоспади, що збігають зарослими густим мохом скелями.

 У каньйоні також своєрідний місцевий клімат – тепліший і сухіший у долинах, аніж у межиріччях. Весна сюди заходить на два тижні швидше, ніж в інші райони Тернопільщини. Тому, мабуть, такий багатий тут своїм розмаїттям і вишуканістю, а то й навіть неповторністю, винятковістю рослинний та тваринний світ. Варто лише сказати, що понад двадцять видів тутешніх рослин внесли до Червоної книги України, два – до Європейського Червоного списку, а більше сорока – до переліку рідкісних і таких, які перебувають під загрозою зникнення на теренах области.

Недалеко від Дністра – один із найбільших і найграйливіших водоспадів України – Червоногородський (Джуринський). Срібні водні коси розпускаються з висоти 17 метрів. Навкруж побачите червону землю, червоні схили-тераси, червоні скелі. Посеред каньйону – високий пагорб, на вершині якого постають вежі в архітектурних коронах – залишки замку XVII століття. Неподалік також печера „Джуринська”, а в лісовому урочищі – підземелля пустельника, біля якого тече джерело мінеральної води.

Аби зберегти цю природну чарівність, у межах Тернопільщини йдеться про створення національного парку „Дністровський каньйон”.

 Печери Тернопілля, мов космос, – незбагненна тиша й відчуття

 Печери – своєрідна візитівка Тернопільщини. Їх наразі нараховують сто. Кажу „наразі”, бо щороку спелеологи відкривають одне чи два таких підземних царства. Хто хоч раз побував тут, неодмінно відчує незбагненність і тиші, і краси рельєфних розписів-картин та химерних колон, що витворили сталактити й сталагміти. Тобою оволодіває щось космічне, незвикле, незвідане. Учені стверджують, що у краї відомими є нині лише двадцять відсотків печер. Отже, навіть у третьому тисячолітті в центрі Європи можливі великі географічні відкриття.

Ігор П’ятківський зауважує: у світі поки що не відкрили інших таких же великих горизонтальних гіпсових печер із специфічною будовою, як на Тернопіллі. Розташовані вони на глибині від десяти до шістдесяти метрів під землею. Найбільша у світі серед гіпсових печер і друга – серед вапнякових розташувалася поблизу села Королівка Борщівського району. Її назва – „Оптимістична”, і має вона 214 кілометрів. Довжина розвіданих ходів „Озерної”, що в сусідніх Стрілківцях, становить 120 кілометрів. Уже з найменування випливає, що тут – підземні озера. Блакить води займає майже третину її площі. Розташовані ж „Оптимістична” та „Озерна” одна від одної недалеко, є привабливі для туристів. Дослідники вважають, що між печерами повинне бути природне сполучення. Тож, якщо пощастить його віднайти, Тернопілля матиме найбільшу на планеті печеру.

Печера „Вертеба”, що поблизу с. Більче-Золоте того ж Борщівського району, – не просто найбільша в Європі. Тут промовляє  трипільська історія, що пробралася до нас через тривалі тисячоліття. Як твердять писемні згадки, вперше цією печерою 1820 року зацікавився місцевий орендатор маєтку, який виявив у підземеллі сліди вогнищ, череп’я, людські кістки та глиняний посуд. Свого часу її досліджував також Олег Кандиба-Ольжич, відомий український вчений, політик, громадянин, син визначного поета національного відродження Олександра Олеся. Він зібрав тут цінну колекцію знахідок для музею Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові. Написав і кілька наукових праць про енеолітну мальовану кераміку, за що отримав докторський ступінь Карлового (Чехія) Університету. Нині в музеях Тернополя, Львова, Борщова, Варшави, Кракова, Відня можна побачити археологічні матеріали, які, власне, знайшли у підземних лабіринтах неподалік Більче-Золотого. Тепер “Вертеба” стала печерою-музеєм, а отже, відкрита для поціновувачів старовини, туристів. Проходячи підземними ходами, то тут, то там натикаєшся на уламки трипільського посуду. У високій залі краєзнавці створили діораму, де відтворили стародавніх землеробів за різними видами діяльности.

Десятки років проводять екскурсії в печері „Кришталева”, що у с. Кривче Борщівського району. Вона найбільш вивчена, її деякі галереї електрифіковані й облаштовані для відвідувачів. Ігор П’ятківський розповідає, що „Кришталева” утворилася у товщі жовто-бурого крупнокристалічного гіпсу неогенового періоду. Якщо додати трохи уяви, то неодмінно деякі кам’яні форми, які вимиті водами, нагадають вам живих істот, як-от буйвола, сови, миші, орла і навіть дельфіна. Природа подбала і про лабіринт кам’яних квітів, грот кам’яних сліз і багато інших казкових речей.

Утім, на Тернопільщині знайдете ще й інші цікаві у географічному, краєзнавчому та туристському сенсі печери. Прикметно, що в області є й три вертикальних – „Перлина” та „Подолянка” заховалися серед чудової природи заповідника „Медобори”, а „Опільська” розміщена у Бережанському районі.

Микола Шот, м. Тернопіль