Чи здатні українці повчитися у канадців?

Йосиф Сірка

Зимова Олімпіада у Ванкувері могла б бути для України зразком патріотизму, який виявили канадці.

Завдяки вибухові партіотичних почуттів канадцям вдалося здобути на домашньому ґрунті рекордну кількість золотих медалей – 14, чим випередили навіть такі країни, як США, що мають майже в десять разів більше населення, та Німеччина, яка завжди випереджала Канаду щодо золотих медалей на Зимових Олімпіадах. Канадці побоювались, що і цього року їм може не вдатися вибороти золото вдома, оскільки на Зимовій Олімпіаді 1988 р., що проходила у канадському місті Калґарі (Calgary), канадські представники не здобули жодної золотої! Олімпійські Ігри у Ванкувері довели, що коли вдома побороти нервовість і страх, коли є величезна моральна підтримка тих, що змагаються, то можна успіх примножити, а канадці примножили золото із 7 на Зимовій Олімпіаді в Італії 2006 р. на 14 золотих, а загальну кількість здобутих медалей довели до найвищого числа, яке коли-небудь Канада здобувала, – 26!

Звичайно, важко передати прояви канадського патріотизму, якщо ви їх не зазнали безпосередньо. Почали мобілізувати канадський патріотизм вже проходженням Олімпійського смолоскипу через всю територію Канади. Він заторкнув понад 12 тисяч людей, які несли й супроводжували цей символічний вогонь протягом понад 12,000 км. А допомагали при проведенні Зимової Олімпіади 25,000 добровольців, які дбали про те, щоб все проходило спокійно, вчасно, щоб всі почувалися зручно і були задоволені.

Вибух канадського патріотизму можна було бачити на екранах телевізорів під час виконання канадського славня, коли канадці білі, жовті, темношкірі зі сльозами радости співали разом. Прикро було пригадати, що при такій урочистій церемонії, як інавґурація Президента України, сам Президент не здатний був співати славень держави, Президентом якої він є.

У заключній церемонії була частина під назвою „Я канадець” (або канадка, бо в англійській мові нема різниці у слові – “I am Canadian”). Відомі канадські кінозірки пригадали всім про величезну територію Канади, про її гордість, про те, чим канадці можуть пишатися, що особливо для них властиве.

Коли слухав і спостерігав за картинами, пригадувалася Україна, яка має чим гордитись, але її громадяни ще досі не знають своєї справжньої історії, їм навіть національних героїв сусіди призначають. Незважаючи на те, що Канада має всього 35 мільйонів населення, вона об’єднує т. зв. перші (корінні) нації – індіанські племена (вперше в історії чотирма їхніми мовами канадське телебачення передавало репортажі з Олімпіади), білих європейців, азіатів та африканців, іммігрантів з Південної Америки, і всі вони – горді канадці, які дуже часто вдома розмовлять своїми мовами, але в Канаді вивчили англійську чи французьку у провінції Квебек.

Українська телевізійна програма „Контакт” у Торонто 28 лютого показала репортаж із Зимової Олімпіади у Ванкувері, і яким розчаруванням для українців Канади було, коли журналістка-канадка звернулася до молодих репрезентантів України українською, а ті відповіли їй російською! Звичайно, коли б це були старші люди, то можна очікувати, що за 18 років Незалежности вони не зуміли вивчити державну мову, але коли люди, яким під час проголошення Незалежности було ледве два-три роки, не здатні були вивчити мову титульної нації країни, в якій народилися і виросли, то це викликає сумніви щодо розумових здібностей взагалі. Звичайно, можна бути спортивним талантом, але тупим до мови, хоча досвід хокеїстів, які приїжджають грати в Хокейну Лігу Північної Америки, показує, що англійську мову вивчають навіть росіяни, а українська ж не важча від англійської для громадянина України!

Зимова Олімпіада закінчилася для канадців найбільшим успіхом за всю історію Зимових Олімпіад, а для України Канада могла б стати зразком, як виховувати любов до своєї країни, і починати слід би було саме із вивчення мови своїх предків! Не зашкодило б українцям повчитися від інших патріотизму, може, тоді б і хоч якусь медаль отримали, бо ж українці не гірші від казахів чи естонців, яким вдалося здобути олімпійські медалі!

Торонто,

2.3.2010 р.