Помер Іван Дем’янюк

Смерть Івана Дем’янюка, якого суд у Німеччині визнав винним у причетності до вбивств 29,000 в’язнів у таборі смерті “Собібор”, поновила дискусії щодо того, чи він був винен у скоєнні злочинів під час Другої світової війни, чи ж, як наполягає родина Дем’янюка, він і сам став жертвою “жорстокості радянського і німецького режимів”.

Німецьке регіональне видання Oberbayerisches Volksblatt цитує адвоката Дем’янюка Ульріха Буша, який сказав, що родина його покійного клієнта просить федеральну владу Німеччини допомогти перевезти його останки у США.

За словами адвоката, “найбільшим бажанням” Дем’янюка було те, аби його поховали в США, де живуть його дружина і діти.

91-річний Іван Дем’янюк, народжений в Україні аме-риканський пенсіонер-автомеханік зі штату Огайо, помер у притулку для літніх людей неподалік Мюнхена 17 березня.

У травні 2011 року німецький суд визнав його причетним до вбивства 28,060 в’язнів нацистського табору смерті “Собібор” і засудив до п’яти років тюрми, однак помер він вільною людиною, нагадує німецька газета, бо чекав розгляду апеляції на вирок.

США у 2009 році позбавили Івана Дем’янюка американського громадянства і видали його Німеччині, де він постав перед судом у Мюнхені.

Британська Telegraph вмістила розлогий виклад біографії Дем’янюка в розділі некрологів, зосередивши головну увагу на іншому судовому процесі, коли його помилково ідентифікували як охоронця табору смерті “Треблінка”.

Видання називає Дем’янюка “колишнім радянським селянином, засудженим 1988 року за злочини війни після того, як його ідентифікували як горезвісного охоронця “Треблінки” на прізвисько Іван Грозний”.

Наприкінці того судового процесу, засуджений до страти в Ізраїлі за вбивства євреїв у таборах смерті, Дем’янюк – як і повсякчас відтоді, – наполягав на своїй невинуватості ламаним івритом, перш ніж його вивели із судової зали і помістили в одиночну камеру чекати шибениці.

Видання нагадує, що сумніви в тому, що саме Дем’янюк був тим жахливим охоронцем “Треблінки”, поширилися задовго до початку процесу в Ізраїлі. Згодом вони зміцнилися документами з радянського воєнного архіву, і у 1993 р. Верховний суд Ізраїлю його виправдав, щоправда, зазначивши, що відсутність доказів його провини не означає його невинуватості.

Багато провідних юристів висловлювали сумніви в надійності повторного засудження, пише Telegraph, яка завершує свій некролог нагадуванням, що Дем’янюк помер самотнім у баварському притулку для літніх, не дочекавшись розгляду його апеляції.

International Herald Tribune – всесвітнє видання американської New York Times – цитує сина покійного, Джона Дем’янюка-молодшого, який нагадує, що згідно з німецьким законодавством, звинувачувальний вирок не набуває дії, доки не завершено процесу оскарження.

На його думку, смерть батька робить вердикт мюнхенського суду недійсним: “Історія покаже, що Німеччина використала його як цапа-відбувайла, щоби перекласти злочини нацистів на безпомічних українських військовополонених”.

Англомовна ізраїльська газета Jerusalem Post у редакційній статті висловлює жаль з того приводу, що Ізраїль свого часу не скористався нагодою засудити Джона Дем’янюка і що за це взялася Німеччина. Видання вважає природним розчарування родичів жертв голокосту тим фактом, що Дем’янюк “утік від правосуддя”.

PHOTO

Іван Дем’янюк