І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь

Богдан Михайлишин, член Філії УНО Торонто-Захід

Бодай цим відомим Шевченковим рядком хочеться віддати шану великому землякові в ці березневі дні. І не тому,  що так прийнято чи нібито треба в цю пору, чи така традиція, чи щось подібне. З роками все переконливішим стає бачення цієї постаті як будівничого вільної України. А так хочеться, щоби він став проводирем усіх українців, в Україні та поза її межами сущих.

Цього року навчатися чужого й не цуратися свого має новоприбула група у складі 15 офіцерів Українських Збройних Сил, які вже кілька тижнів проходять кількамісячне навчання у військовому центрі Бордена, що приблизно за 100 кілометрів на північ від Торонто. І будуть вони ще там до середини травня. Того дня офіцери – представники різних держав – не без допомоги дієвих членів своїх національних громад у Торонто готують розмаїті матеріали про свою країну (у дуже широкому значенні цього слова) та збройні сили своєї країни зокрема. Допомагаючи прибулим офіцерам, колишні краяни, серед яких є як емігранти, так уже й народжені тут, радше дбають про національні страви, коротку культурну програму, якісь цікаві недовгі заняття, що могли б бути притягальними для усіх присутніх. Окрім іноземців, того дня тут є чимало офіцерів канадської армії, які проходять свій вишкіл у центрі і яким цікаво не лише глянути на мальовничі павільйончики, але й посмакувати “заморських див”.

Деякі українські організації мають уже тривалу й добру традицію відвідувати українських офіцерів у Бордені, коли командування Центру робить так званий Інтернаціональний день. Це передусім Українська Стрілецька Громада  Канади, яку очолює Іван Андрусяк. Групою стрільців у Торонто керує Роман Шелестинський.

Голова Комітету Українок Канади, Відділ Торонто, Ярослава Івасиків від імени своєї та інших жіночих організацій висловлює глибоку вдячність Українській Стрілецькій Громаді Канади за щорічну фінансову підтримку у проведенні Інтернаціонального дня в Бордені. Завдяки цьому маленький фрагмент України в мозаїці багатокультурного Бордена завжди виглядає дуже гарно, а вареники та голубці смакують усім.

Цього року Українську Стрілецьку Громаду представляли Денис Волинець і Степан Підлісний. До речі, Денис Волинець коротко ознайомив офіцерів України з історією, метою та завданням створення Української Стрілецької Громади в Канаді.

На початку березня групу офіцерів з України традиційно підтримувало кілька представників Філії УНО Торонто-Захід. Голова Філії Петро Ковальчик, а також давні члени Денис Волинець, Еміль Підвербецький, Володимир Сидоренко і автор цих рядків були у Бордені не перший раз. Відділ Організації Українок Канади Торонто-Захід репрезентували Ма-рійка Варик і Ольга Вінчур. Хочу підкреслити, що члени Філії ніколи не приїжджають туди з порожніми руками. А жінки Відділу докладають чимало часу та кмітливости, аби усе, що стоїть того дня на столах, було таке ж смачне та гарне, як удома.

Голова Конгресу Українців Канади, Відділ Торонто, Оксана Рева  запрезентувала кожному офіцерові книжку “Нарис історії Конгресу Українців Канади в Торонто”, редактор Василь Дідюк.

Упевнений, що офіцерам було приємно бачити генерального консула України в Торонто Олександра Данилейка. До його чести, він часто має бажання і знаходить час, щоби бути присутнім на розмаїтих заходах, що їх проводить українська громада. 

Незалежно від кількости версій і приписуваного авторства відомого вислову “Якщо не хочете годувати свою армію, то будете годувати чужу”, суть його зводиться до одного: люди в мундирах і зі зброєю в руках повинні відчувати підтримку народу, який вони представляють. У цьому сила армії, в цьому переконання народу, що армія зихищатиме саме його. Розмова з офіцерами, їхня щирість і вдячність тим українцям, які їх відвідують у Бордені і намагаються урізноманітнити нелегкі навчальні будні, засвідчує, що українське Торонто представників Українських Збройних Сил у Бордені любить і підтримує.