Бл. п. Стефанія Петришин

Бл. п. Стефанія Петришин (народжена Зелінська) народилася 10 січня 1922 року в місті Кути Косівського району нині Івано-Франківської области. Вона найстарша з одинадцяти дітей Марії (народженої Вовчук) і Володимира Зелінських. Троє дітей – близнюки Анатолій і Каземир та сестра Софія – померли відразу після народження.

Молоді роки Стефанії минули у праці на господарстві з батьками. По закінченні школи з 1936 по 1943 роки вона жила з родиною  вуйка, отця Михайла Вовчука, який обслуговував українські католицькі парафії в Ганусах, Ужині, Яструбі і Коропці. Там вона і познайомилася з Олександром Петришиним. Пізніше вони одружилися і прожили щасливих 65 років. Чоловік Олександр помер 22 лютого 2008 р., рівно за два роки до її смерті, 23 лютого 2010 р.

Роки війни були небезпечні, і багато рідних та знайомих загинули. Вже у 1944 році, перед поверненням радянських військ, Стефанія разом з чоловіком вирішили втікати на Захід. Їм довелося пішки перейти Карпати до Словаччини. Там Стефанія працювала на заводі, а пізніше – кухаркою в готелі. Та наступаюча Червона армія спонукала Стефанію і Олексу виїхати зі Словаччини до табору біженців у Нйомаркту, що в Німеччині. Там і народився син Роман у 1946 році. Пізніше вони переїхали до Резензбургу, де проживали до 1949 року. Відкинувши пропозицію іммігрувати до Австралії, вони вирішили їхати до Канади. У Форті Вільям (сьогодні Тандер Бей) сім’я оселилася на постійне місце проживання. 

У Форті Вільям Стефанії довелося працювати кухаркою понад 10 років. Одночасно вона належала до парафії Преображення, брала активну участь у діяльності Української Суспільної Служби, Організації Українок Канади та активно підтримувала видання “Жіночий Світ“. У Тандер Бей народилася у них донька Марта, а пізніше в Едмонтоні – онуки Дем’ян і Лука.

Покійна Стефанія Петришин була віддана своїй родині і завжди заохочувала дітей та онуків продовжувати навчання у закладах вищої освіти. Стефанія багато читала і захоплювалась городництвом. У 1981 році разом із донькою Мартою вона відвідала Україну.  Стефанія щодня згадувала свою маму (яка померла у 1998 р.) та своїх сестер і братів. Троє сестер проживають у Кутах, а наймолодший брат та сестра – у Ризі, в Латвії. Брати Франко і Анатолій померли у 1983 та 2007 рр.

На вісімдесят восьмому році пішла з життя сестра, дружина Олекси, мати Романа і Марти та бабуся Дем’яна і Луки – Стефанія Петришин.

Нехай канадська земля буде Їй пухом.  Нехай пам’ять про Покійну завжди буде з нами.