Бл. п. Євгенія Христина Барицька, з дому Заяць

Мій життєпис

Народилася 15 березня 1915 року в місті Gyor (читай Дер) на Мадярщині, де мій батько Михайло Заяць був старшиною Австрійської армії і перебував там з родиною. У 1918 році ми повернулися в Україну і замешкали в Бродах у батьків моєї мами Ольги (з дому Сущинська), а тато перейшов до Української Галицької Армії та пішов на Схід боротися з ворогами за Україну.

У Бродах я скінчила народну школу, потім гімназію і завершила матурою у 1935 році. Студіювала в тодішньому Університеті Яна Казімежа у Львові (тепер Івана Франка). Обставини не дозволили закінчити студій, зате перейшла різні учительські курси й семінари та вперше вчила в селі Фльоринка коло Криниці на Лемківщині (1940 p.), а після приїзду до Канади 24 роки вчила в Судбурах, починаючи від Садочка, в Рідній Школі, переважно при Філії УНО, та 10 літ на Курсах Українознавства при Середній Школі (High School). Вчила також релігію в Рідній Школі та протягом 5-ти років приготовляла діточок до Першої Сповіді та Святого Причастя.

Вийшла заміж у 1941 р. за Романа Барицького, який помер 6 травня 1995 року в Судбурах і як колишній дивізійник похований на українському цвинтарі Св. Володимира в Овквіллі. Разом виховали сина Мирона Олександра та дали йому високу освіту.

Я належала у шкільних літах до таємного тоді Пласту, як студентка Університету – до студентського товариства “Смолоскип”, до ОУН, а тут, у Канаді, від 1952 року – до Організації Українок Канади в Судбурах, де завжди займала пости в Управі, а найдовше (15 літ) була секретаркою Відділу ОУК. Від 1996 року належу до Відділу ОУК Торонто-Місто. В Судбурах була парохіянкою церкви Св. Покрови, а в Торонто від 1995 р. – церкви Св. Димитрія.

Св. п. Євгенія Христина Барицька залишила у глибокому смутку сина Мирона Олександра, внуків Браєна і Данусю, сестер із родинами, братанка і дальшу родину та багато добрих приятелів.