“Зерно, висіяне на чужині, дало добрий ужинок в Україні...”

Олег Іванусів

На початку листопада минулого року побачила світ книга – науково-популярне краєзнавче видання про Золочівщину (3олочівщина: минуле і сучасне. Упорядник М. В. Дубас. Львів: Видавництво “Мс”, 2006. 784 стор., іл. – Анот. англ.).

У Торонто презентація книжки відбулася 16 лютого ц. р. Про працю над створенням книжки, її задум і зміст розповіли у своїх виступах президент фонду “Енциклопедія Українознавства” п. Олег Іванусів, фундатор видання п. Христина Болюбаш, упорядник і редактор книжки п. Микола Дубас, редактор “Гомону України” д-р Олег Романишин, а також одна із співавторів книжки п. Ірина Вжесневська.

Презентація книжки у Торонто не випадкова. Поява книжки має свою передісторію. Саме в Торонто чверть століття тому (1982 р.) в серії краєзнавчих збірників Наукового Товариства ім. Шевченка побачило світ перше видання книжки “Золочівщина: її минуле і сучасне”. Задум того видання виник ще в 1965 році на з’їзді вихідців із Золочівщини, розсіяних на Американському континенті. Збір матеріалів, упорядкування й редагування книжки взяв на себе уродженець Золочівщини світлої пам’яті доктор Володимир Болюбаш (1927–2005) .

У тому виданні акцент ставився переважно на подіях й іменах, згадки про які в Україні були під забороною, замовчувалися або перекручувалися на догоду панівним на той час компартійним ідеологічним штампам. Видана невеликим накладом, книжка доволі швидко розійшлася. В ті часи потрапити до українського читача за залізну завісу така книжка, ясна річ, не могла.

Лічені примірники книжки появилися в Україні лише після краху комуністичної імперії. Перевидання “Золочівщини” у новій редакції було також одним із багатьох задумів д-ра Володимира Болюбаша, якого він не встиг здійснити. Нині, завдяки ініціативі й старанням його дружини – пані Христини Болюбаш, панства Божени та Олега Іванусівих, упорядника, редактора й співавтора книжки Миколи Дубаса та видавця і художнього редактора Зеновія Матчака (Львівське видавництво “Мс”), той шляхетний задум втілено у життя.

Нове видання “Золочівщини” за обсягом доволі об’ємне, за тематикою – багатогранне. Його доречно називати не книжкою, а книгою. В основу її структури покладено тематично-хронологічний принцип подачі матеріалів на тлі подій загальноукраїнського виміру впродовж XIX–XX ст., а подекуди із екскурсами у століття попередні.

У перших чотирьох розділах книжки – “Золочівська земля”; “У боротьбі за українську державність”; “Внесок у духовну культуру”; “Спогади, постаті, події” – подані матеріали різних авторів із різних джерел. Останній, п’ятий розділ “На грані тисячоліть” стосується сьогодення і містить інформацію про Золочівщину часу становлення й утвердження української державности, а також розкішно ілюстрований підрозділ “Пізнай свій край” про туристичну привабливість й стан історичних пам’яток, зокрема давніх дерев’яних церков.

Як читаємо у передмові, незважаючи на значні доповнення, книжка не претендує на вичерпне, методичне висвітлення багатогранних суспільно важливих процесів, що відбувалися й відбуваються на Золочівщині. Вона укладалася з метою віддзеркалити і донести до нинішнього й наступних поколінь обставини життя, світосприймання, прагнення поколінь попередніх, вписавши долі окремих людей, родин, сіл і містечок у канву подій загальноукраїнського виміру. На перший погляд може видатися, що матеріал подано дещо безсистемно: упереміш розвідки, спомини, документи, давні й сучасні публікації тощо. Але, на нашу думку, така подача матеріалу багатогранніше, об’ємніше й доступніше розкриває перед широким колом читачів панораму минулого, аніж методичний виклад й узагальнення, нехай навіть найоб’єктивніших, аналітиків-істориків.

Безперечно, що рецензована книжка, присвячена, в основному, минулому Золочівщини, стане вагомим причинком до пізнання та глибшого розуміння суті сьогочасних суспільно-політичних процесів та усвідомленої праці для щасливого майбутнього й процвітання цього благословенного клаптика української землі, всього світового українства і нашої великої Батьківщини – соборної України.

На завершення відзначу високий мистецький рівень поліграфічного оформлення книги, зокрема обкладинки. Ключовим елементом останньої є світлина дзвона із церковної дзвіниці в родинному селі упорядника попереднього, першого видання книжки В. Болюбаша. Упорядник нинішнього, другого її видання Микола Дубас, віддаючи належну пошану своєму попередникові, у виступі відзначив, що зерно, висіяне на чужині, дало гарний ужинок в Україні, і сказав про той дзвін актуальні слова, які схвилювали до глибини душі кожного присутнього: “Дзвонить він нам як дзвін пам’яті про тих, хто свої помисли, труд і життя віддав за наше і наших нащадків буття як нації і в Україні, і у світі. Дзвонить він нам як дзвін тривоги за наше слово, нашу соборність, нашу державу. Дзвонить він нам як дзвін заклику до молитви і праці в ім’я утвердження віднині і довіку нашого слова, нашої соборности, нашої державности. Читаючи цю книгу, прислухаймося до того дзвону”. Додам від себе: прислухаймося і діймо!