Молодь пізнає українську історію

Готуючись до святкування Днів Незалежности та Злуки земель 1918-1919 рр. цього року, Конгрес Українців Канади, Відділ Торонто вирішив залучити і українську молодь. Для цього в українських школах було оголошено конкурс на тему “Що означає для мене День Злуки українських земель”. Метою цього конкурсу, який у Торонто проводився вперше, було привернути увагу молодого покоління до славних сторінок історії українського народу.

Учні українських шкіл радо відгукнулися на ініціативу КУК, Відділ Торонто, і надіслали свої твори на розгляд спеціального комітету. Переможцями стали відразу дві учениці: Уляна Зборівська – зі школи ім. Ю. Липи та Леся Сорокопуд – зі школи ім. І. Франка. Вони отримали почесне право виступити на святі відзначення Днів Незалежности та Злуки земель 1918-1919 рр., яке відбулося 27 січня ц. р.

КУК, Відділ Торонто, також відзначив роботи Станіслава Аркадьєва зі школи Філії УНО Торонто-Захід і Христини Галичин зі школи ім. І. Франка, які посіли друге місце в конкурсі.

Усі переможці були нагороджені почесними грамотами КУК, Відділ Торонто. Особливу подяку складено батькам цих учнів і учителям Оксані Сидорук-Соколик, Світлані Озарук та Ірині Кравець.

Хочеться подати уривки із творів учнів, щоб і ті, хто не мав нагоди почути їх на святі, переконалися, яка патріотична і талановита наша молодь.

Уляна Зборівська, учениця 9-го класу Школи української спадщини ім. Юрія Липи

“Незалежній Україні нещодавно виповнилося 16 років. Я навіть не ровесниця України. Я молодша за неї. Народжена вже у незалежній Україні, не можу уявити, що України колись не було. Українці були, а України – ні. Візьміть карту Європи XIX століття. Ви не знайдете там України. Є Польща, Угорщина, Румунія, Росія… А України нема.

Тож коли на початку XX століття утворилося відразу дві Українські держави (у січні 1918 р. – Українська Народна Республіка, а в листопаді 1918 р. – Західно-Українська Народна Республіка), віковічне прагнення українців до волі та єдности, помножене на мудрість політиків, вилилося в об’єднання двох Україн в одну – Соборну і Самостійну Державу.

І навіть те, що проіснувала ця держава недовго – надто сильною була ненависть її противників, надто потужні сили було задіяно проти неї, надто підступним був ворог, – вона стала початком справжньої державности.

Так само, як спалах вогняної іскри засвідчує можливість існування вогню, ватри, багаття, так і поява на короткий термін на політичній карті світу Соборної України стала тією іскрою, яка розпалила у душах мільйонів українців віру в те, що здобути свою Україну, свою Державу – можливо!

Мине ще багато років – імперські орли ще довго тримали у своїх пазурах нашу Батьківщину – але Україна звільниться врешті-решт від пут і стане незалежною. Єдиною –  від Карпат на Заході до Слобожанщини на Сході, від берегів Чорного моря на Півдні до поліських лісів на Півночі.

Стане такою, якою я її знаю. Це – моя Україна. Та, яка відродилася зі спалаху іскри державности 22 січня того далекого 1919 року. Це та Україна, в якій я народилася.

Моя мама розповідала мені про “Живий Ланцюг Єдности”, який 21 січня 1990 року, ще у Совєтському Союзі, утворили українці, взявшись за руки, ставши пліч-о-пліч, серце до серця і символічно з’єднавши в одне ціле Україну. Я народилася кількома роками пізніше і горда тим, що і моя мама стала маленькою, але такою вагомою ланкою того ланцюга. Це і вона, моя мама, разом із тисячами героїв та героїнь, які віддали життя та здоров’я за Незалежність, подарувала мені Україну. Єдину і неповторну. 

Боже, храни Україну!”

Леся  Сорокопуд, учениця 11-го класу Української суботньої школи ім. Івана Франка

“Немає різниці, де я є, Україна завжди буде мені рідна, і мене буде тягнути  до неї.

В історії України є дуже багато важливих дат. Одна з них – 22 січня. Протягом багатьох років Україна була під гнітом інших держав. Росія, Польща, Австрія та інші країни завжди старалися заволодіти Україною, захопити її родючі землі і поневолити її працьовитий народ. Та незва-жаючи на чис-ленні спроби визволитися від чужоземних поневолювачів, Україна продовжувала страждати. Найкращі сини українського народу проливали свою кров і віддавали своє життя за свободу і незалежність Батьківщини. І ось настав довгожданний день для України – Українська Республіка була проголошена незалежною державою. Це було зроблено Четвертим Універсалом, який був підписаний 22 січня 1918 року. У цей день збулась мрія багатьох поколінь. А рівно через рік у цей самий день на Софіївській площі в Києві проголосили злуку Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки...

22 січня дуже важливий день для мене тому, що Україна була вперше проголошена незалежною державою. Вона була вперше об’єднана. Цей день приніс багато надій і сподівань у серця людей. Незважаючи на послідуючу поразку, ця дата народила впевненість у перемозі. Люди почали вірити, що, коли вони будуть боротися, – обов’язково переможуть”.