Режисер “Титаника” повернувся з найглибшого місця Землі

Ребека Морелл,

кореспондент з питань науки,

BBC News, Гуам

Американський режисер Джеймс Кемерон став першою за останні 50 років людиною, яка опустилася у найглибше місце в океані.

Голлівудський режисер Джеймс Кемерон безпечно повернувся на поверхню після занурення на дно найглибшої точки світового океану – Маріанської впадини.

Режисер занурився на глибину майже 11 км у спеціально розробленому батискафі Deepsea Challenger, оснащеному чутливим обладнанням для фото- і відеозйомки під водою.

Занурення тривало дві години, після чого Кемерон понад три години витратив на вивчення глибин Маріанської впадини, або Маріанського жолоба, що лежить приблизно у 320 кілометрах на північний захід від острова Гуам.

Це всього лише друге в історії занурення людини на найбільшу глибину планети. Попередню, у 1960 році, здійснили лейтенант американського флоту Дон Волш і швейцарський океанограф Жак Піккар.

Тоді їм вдалося провести на дні западини лише близько 20 хвилин, але при їх зануренні з морського дна піднялося багато піску та мулу, що не дозволило дослідникам розглянути мешканців найглибшої точки світового океану.

Перед зануренням режисер “Титаника” та “Аватара” сказав в інтерв’ю Бі-Бі-Сі, що він здійснює свою заповітну мрію.

“Я виростав на науковій фантастиці в той час, як для деяких така фантастика була дійсністю. Люди вирушили на Місяць, Кусто досліджував океан – це відбувалося на моїх очах, це те, про що я мріяв з дитинства”, – зізнався режисер.

Глибокі амбіції

Останніми словами режисера перед зануренням були нетерплячі: “Відпускайте, відпускайте, від-пускайте”.

Субмарина вагою 11 тонн і завдовжки понад 7 метрів, на якій Кемерон занурився на дно, була розроблена в австралійській лабораторії. Режисер кілька років працював з інженерами і розробниками, тримаючи цей проект у таємниці.

За словами Кeмерона, батискаф Deepsea Challenger – це вертикальна торпеда, яка ковзає крізь товщу води на великій швидкості.

Відсік, в якому перебував Кемерон, дуже малий: це металева сфера з товстими стінами, здатна витримати тиск у тисячу атмосфер, iз внутрішнім діаметром всього 109 см.

Інші деталі субмарини виготовлені зі спеціально розробленої синтактичної піни – твердого матеріалу, який складається з мікроскопічних порожнин, що збільшують його “плавучість”.

Субмарина оснащена такою кількістю освітлювальних приладів і камер, що вона схожа на телестудію. У ній Кемерон є і оператором, і режисером свого документального фільму про занурення, який незабаром має побачити світ.

Батискаф також має механічні “руки” для збору підводних каменів і зразків ґрунту. З режисером працюють вчені та дослідники, які сподіваються, що занурення допоможе відкрити нові види підводних тварин і рослин.

За словами режисера, головною рушійною силою його місії є наука.

Багатомільйонні витрати на організацію експедиції покрив частково сам Кемерон, а частково – компанія Rolex і телеканал National Geographic.

Дон Волш, який брав участь у першому зануренні на дно Маріанської западини 50 років тому, у свої понад 80 років приєднався до команди Кемерона.

Він вважає, що занурення на дно океану – це не стільки досягнення інженерної думки, скільки подвиг людської уяви.

Перед зануренням Волш сказав Бі-Бі-Сі: “Він (Джеймс Кемерон) – чудовий оповідач, а повернення в океанські глибини через 50 років – це тема гарної історії. Я думаю, що тут усе ідеально зійшлося – його інтерес режисера, його інженерні здібності, фінансові можливості і спонсори”.

“Я думаю, що таку комбінацію зібрати дуже непросто. Зірки зійшлися, і все вийшло”, – підкреслив він.

Науковий інтерес

Незважаючи на те, що для повернення людини на дно Маріанського жолоба потрібно було 52 роки, вчені за цей час двічі відправляли туди безпілотні субмарини: японську Kaiko у 1995 році, і у 2008 році – американську Nereus.

Інші дослідники, такі, як шотландська група вчених Oceanlab, направляли на дно западини невеликі апарати для збору зразків та фотозйомки.

Що чигає на глибині?

Останнім часом інтерес до океанічних глибин помітно виріс.

Вчені відкривають нові форми життя – від глибинних риб до схожих на креветок некрофагів, названих амфіподами, які здатні витримати колосальний тиск води на дні океану.

Дослідники також намагаються з’ясувати, яку роль океанічні западини відіграють у землетрусах, так як самі западини утворюються на кордонах тектонічних плит.

Деякі вчені вважають, що підводні переміщення цих плит є головною причиною виникнення землетрусів, таких руйнівних, як минулого року в Японії.

Відкриття океанічних глибин

Кемерон не хоче, щоб його місія стала одноразовою подією. Навпаки, він сподівається, що це початок детального вивчення світового океану.

До його батискафа незабаром можуть приєднатися інші субмарини, що створюються для вивчення морських глибин.

Одна із них – це підводний човен DeepFlight Challenger, яку за підтримки власника компанії Virgin Річарда Бренсона створив колишній інвестор у нерухомість Кріс Велш.

Дизайн субмарини запозичений у літаків. Велш каже, що він “полетить” на ній до глибин океану.

Тим часом Ерік Шмідт з компанії Google фінансує створення іншої субмарини – Doer Marine – за технологією американських підводних човнів. Планується, що в ній будуть працювати від двох до трьох осіб.

Компанія Triton Submarines, яка базується в американському штаті Флорида, оголосила наміри побудувати велетенську скляну сферу для відправки на океанічне дно туристів за квитками ціною 250,000 доларів.

PHOTO

Американський режисер Джеймс Кемерон