Сорокаліття СКВУ-СКУ

Д-р Василь Верига, колишній генеральний секретар СКВУ, заступник президента СКУ в 1993-2003 рр.

Згідно з рішенням Президії Секретаріату Світового Конгресу Українців 4 березня ц. р. в Торонто відзначено 40-ліття існування СКВУ-СКУ. Приспішено на цілих 10 місяців у Торонто, мовляв, повних сорок років відзначатиме українська громада в Америці.

Вже на самому початку треба признати, що зал церкви Успіння Пресвятої Богородиці у Міссіссазі, Онт. був вщерть переповнений. Програма складалася з двох частин – тобто урочистого відкриття та інсценізовано-тематичної. Далі слідувала офіційна частина, якою провадила голова Конгресу Українців Канади пані Орися Сушко. Головним доповідачем на цьому відзначенні був достойний Юрій Луценко.

Як звичайно на таких імпрезах, виступали з привітами посол України в Канаді д-р Ігор Осташ та член Канадського парламенту Борис Вжесневський. Зі святочним словом виступив колишній президент СКВУ д-р Петро Саварин, який прислав свій привіт на письмі, а персонально виступали передостанній президент Юрій Шимко й, очевидно, діючий президент д-р Аскольд Лозинський. Іншими словами, учасники святкувань довідалися, хто очолював Президію СКВУ-СКУ, але не довідалися, що організація робила та чи виправдала своє існування. На жаль, не було звіту з діяльности СКВУ-СКУ за повних 39 років його існування, ані не сказано нічого про діяльність рад і комісій СКВУ-СКУ, за винятком вручення грамот пані Ользі Заверусі за вклад очолюваної нею Світової Кооперативної Ради у розбудову кредитно-кооперативного руху в Україні та колишньому голові КУК Євгенові Чолію за його оборону українського острова Тузла. Це був єдиний виняток – нагорода за працю, надана урядом України, а не як частина звіту з діяльности Президії. А шкода, бо СКВУ зробив чимало для України чи для українських громад в інших країнах.

За час президентства п. Ю. Шимка Президія СКВУ подбала про фонди для закупівлі комп’ютерів до друкарні Об’єднання Українців у Польщі, допомогла місту Луганську викупити з ливарні в Києві статую Т. Шевченка, допомогла заснувати українську школу у Казахстані, закупила комп’ютери для Українського Флоту в Севастополі. Нам здається, що це була добра нагода прозвітувати дещо докладніше про діяльність Президії Секретаріату та її рад і комісій, щоб учасники святкувань знали про діяльність цілого СКУ, як і його рад і комісій.

Велику роботу виконала Світова Рада Суспільної Служби в СКВУ на чолі з Олею Даниляк, допомагаючи творити відповідні організації в Україні. Не дармував і Олімпійський Комітет на чолі з Всеволодом Соколиком, Наукова Рада СКВУ, зокрема за головства проф. Любомира Винара. Цікаво було б послухати про працю Комісії Людських та Громадянських Прав на чолі колись із сенатором проф. Павлом Юзиком, а по його смерті – з Ярославом Білаком чи проф. Ю. Даревичем, яка у різних країнах поселення українців не раз сказала своє вагоме слово у справах українських меншин. Великий вклад внесла Світова Координаційна Виховно-Освітня Рада на чолі з Іроїдою Винницькою, яка після проголошення державної незалежности України організувала вчительські конференції в Україні й матеріально допомагала у виданні шкільних підручників і наукових праць, зокрема з історії України, що були заборонені совєтською владою, та інших рад і комісій СКУ. Як ця справа виглядає сьогодні?

Дивно було й те, що сорокаріччя СКВУ-СКУ відбулося без представників Української Всесвітньої Координаційної Ради, співтворцем якої у 1992 р. був СКВУ і в якій є по 12 представників від України та Східної і Західної української діаспори. Це вперше, що на таких святкуваннях не було представника УВКРади, бо раніше ми завжди мали голову Івана Драча чи пізніше Михайла Гориня. Крім того, нашими гостями були такі визначні особистості, як генерал Костянтин Морозов, Левко Лук’яненко, академіки Микола Жулинський та Іван Дзюба. Зараз головою УВКРади є Дмитро Павличко, але його не запрошено. Так, замість визначних активістів-державників України ми мали можливість послухати дорадника самого Президента.

На жаль, у тому самому часі в тижневику “Міст” появилася інформація під назвою “26 справ проти Луценка”, де стверджено, що “за результатами перевірки котрольно-ревізійним управлінням (КРУ) діяльности МВС України за час перебування на посаді Юрія Луценка порушено аж 26 кримінальних справ. Про це заявив заступник нинішнього глави відомства Віктор Суслов, причому наголосив, що це тільки початок”. Подібна  інформація появилася також і в  тижневику “Гомін України”.

Як воно не дивно, але нам виглядає, що СКУ хворіє на організаційний імперіалізм й намагається репрезентувати всю діаспору, а не тільки Західну, як це було при створенні УВКРади, але таки 20 мільйонів українців, які живуть поза межами України, як це любить заявляти президент Аскольд Лозинський.

Були також критичні зауваги, чому це найвища українська установа діаспорних українців досі влаштовувала свої конгреси у репрезентативних готелях, а на своє сорокріччя знову повернулася в підземелля. Видно, що українцям навтямилося ходити на свої українські імпрези у залах підземелля.