Тарас Шевченко та Козаччина

Петро Саварин

У неділю, 11 березня 2007 p., о 2.30 год. попол. в Домі Української Молоді Конгрес Українців Канади, Відділ Едмонтон та Українське Музичне Товариство Альберти вшанували пророка України Тараса Шевченка з нагоди 193-річчя його народження традиційним гарним концертом. Мистецькою програмою за текстом Галі Котович майстерно керував керівник української радіопрограми Роман Британ.

Концерт почався “Заповітом” Шевченка у зворушливому виконанні СУМівського хору “Верховина” під диригентурою Галини Лазурко разом з усіма присутніми у залі і вступним словом заступниці голови КУК Люби Федущак. Цей же хор заспівав “Садок вишневий коло хати” Т. Шевченка в обр. А. Кушніренка і “На городі коло броду”, сл. Шевченка, муз. М. Лисенка, в хоровій та інструментальній обр. Ф. Колесси та В. Звоздецького, під інструментальний акомпанемент Стефана Лазурка, Лариси Гекер і Юліана Саварина. Далі танець “Жартівливий козачок” у постановці М. Канівця весело виконала справжня дрібнота при школі Св. Мартина. Зате вже досить вміло виступив дитячий струнний ансамбль (20 осіб) тієї ж школи під диригентурою Джефа Фереґера з піснями “Садок вишневий” Т. Шевченка, “Верховино”, муз. М. Лисенка, в обр. Джефа Фереґера, і “Реве та стогне Дніпр широкий”, сл. Т.  Шевченка, обр. І. Вудмана.

Майже кожну нову точку представляв ведучий Роман Британ, часто цитуючи Шевченка, так що т. зв. колись “головного промовця” не бракувало. “Про козаків малий Тарас вперше чув від свого діда Івана, а ставши вільною людиною, щоб зрушити зі сну приспану українську масу, почав писати про минувшину, остерігаючи гнобителів України словами: “Смійся, лютий враже, та не дуже, бо все гине, слава не поляже. Не поляже, а розкаже, що діялось в світі, чия правда, чия кривда і чиї ми діти”, – говорив ведучий Р. Британ, заки вийшов на сцену Валерій Семенко прочитати про “Вибір гетьмана” Шевченка. З черги танець “Запорожці” в хореографічній обробці Є. Багрія виконав танцювальний ансамбль “Воля”, а вокальна група “Ре Мінор” у складі Миколи Білаша, Ореста Ґроха і Маркіяна, Олеся та Стефана Лазурків “по-новому” заспівала уривки з поем Шевченка в обробці Маркіяна Лазурка. З черги кобзарську “Пісню про правду і неправду” під звуки своєї бандури виконав д-р Богдан Черевик, а учителька Оля Миц чудово продекламувала Шевченкову поему “Іржавець”.

Вже понад 30 років найкращим хором Едмонтону “Дніпро” керує Марія Дитиняк. Хор “Дніпро” чудово виступив на цьому концерті під фортепіанний акомпанемент Ірини Тарнавської з двома настроєвими піснями на слова Шевченка: “Сонце заходить”, муз. В. Іконника і “Якби мені черевики”, муз. Ф. Колесси, солісти – Оля Федеркевич, Олеся Талпаш і Любомир Пастушенко. Перед національним славнем, який відспівав хор “Дніпро” разом з учасниками концерту та присутніми у залі, виступила із заключним словом голова Українського Музичного Товариства Альберти Люба Бойко-Белл. Цитуючи Шевченкове “Посланіє”, вона подякувала організаторам, виконавцям і учасникам, а зокрема ДУМ, Галі Котович і Романові Британові.

Одного разу під час програми ведучий Роман Британ цитував роздуми почесної голови СФУЖО Оксани Соколик про Шевченка як про “генія, пророка, феномена, нашого Тараса”. Автор цього допису теж часто розмірковує про Шевченка, зокрема – в чому його магічна сила, яка спонукає мільйони українців по цілому світі майже півтора століття після його смерти вшановувати його ось такими концертами? А спонукає їх його ДУХ, яким він надихає їх, його любов до України, її мови, культури, її трагічної, але героїчної історії та віри в її невмирущість, правду і справедливість! Речі, як писав Франко, які з хлібом не підуть до гною. От чому! І вони звертаються, як казали старовинні римляни, “ad fontes” – до джерел, до криниці “води живої”, до Шевченкових правд! Пригадуєте розмову Христа зі самарянкою біля криниці Якова? Бо що таке народ, як не вода, яка струмує у вічність?