Св. п. Роман Чолкан

Оксана Закидальська

Роман Чолкан народився 29 травня 1923 року в селі Більче-Золоте Тернопільської области. В часи совєтської окупації, в 1939-1941 роках, закінчив учительські курси і викладав у початковій школі недалеко від свого села. Під час німецької окупації вчився у торговельній школі. Коли в 1943 році проголошено формування Дивізії “Галичина”, Роман зголосився до неї. Молодший брат Мирослав залишився опікуватися батьками і господарством. Коли наступаючі совєтські війська знову прийшли до села, Мирослава забрали до армії – і так брати Чолкани опинилися по обох сторонах фронту.

Роман перейшов військовий вишкіл і офіцерську школу в Німеччині, але вже не був учасником бойових акцій. Переправлений з Дивізією до Словаччини, він опинився в англійському полоні в Ріміні, в Італії, а згодом в Англії. До Канади, де жили його вуйки, прибув 1951 року.

У короткому часі знайшов свій фах – заснував фірму продажу нерухомости, якою провадив аж до відходу на пенсію в 1985 році. Фірма R. Cholkan Real Estate, яка в 1970-их роках мала 22 філії по південному Онтаріо і понад 200 працівників, була однією з найбільших у провінції.

Роман Чолкан помер 24 лютого 2006 р. Залишив дітей Євгена і Анну, невістку Олю і двоє внуків – Христину і Гриця. Його молодший брат Мирослав помер в Україні три місяці раніше.

Життя Романа Чолкана було зосереджене на українській громаді – на родині, праці і на приятелях-дивізійниках. Коли його дружина Люба Кочергін померла 1972 року, Роман залишився із 16-літнім сином і 14-літньою дочкою і мусів сам зайнятися їхнім вихованням. Він хотів, щоб вони виросли свідомими українцями і стали на власні ноги. В 1973 році він відвідав з дітьми Україну, щоб вони побачили, де він родився, і познайомилися з родиною своєї мами.

Важливу роль у його житті відігравало його підприємство – не тільки тому, що давало матеріальне забезпечення родині, але як доказ того, що людина може осягнути, коли знає, чого хоче, і готова працювати. Фірма давала йому можливість бути працедавцем своїм друзям і знайомим. Напевно, в Онтаріо не було іншої фірми, яка мала таке велике число працівників-дивізійників. 

Роман Чолкан допомагав новим емігрантам з України і Польщі. Він знаходив їм працю, оплачував  навчання, давав їм приміщення у себе в хаті на місяці і навіть роки, заки вони стали на ноги. Все це робив без розголосу і без користи для себе.

Одна з найприкріших подій у його житті сталася в 1971 році, коли його пропоновано на пост у Дирекції Toronto Real Estate Board. За день перед голосуванням у виборців появився лист, який, посилаючись на службу в Дивізії,  звинувачував його у воєнних злочинах. Він подав автора листа до суду і виграв відшкодування на суму $20,000. Хоч грошей відшкодування він ніколи не побачив, судова заборона проти звинувачувача запевнила йому деякий спокій від подібних наклепів.

Роман Чолкан завжди цікавився тим, що пишуть про Дивізію. Кілька років перед смертю співпрацював з автором з Великобританії Mихайлом Мельником, який приїхав до Канади збирати матеріали до своєї книжки “To Battle!: The Formation and History of the 14th Galician Waffen-SS Division”.

На похороні Романа Чолкана замість квітів на могилу його товариші та знайомі зложили $2,500 на новостворений Фонд Дивізійників при УКДДЦентрі.