Український фокстрот справді український!

4 березня в Інституті Св. Володимира музикознавець і композитор Василь Сидоренко прочитав лекцію “Український фокстрот”. Минулого року шанувальники мистецтва мали рідкісну нагоду почути його ж доповідь “Українське танго” і зробити для себе чимало разючих відкриттів. Професор Торонтського Університету П. Р. Маґочі представив доповідача. Але замість офіційної біографії, зазвичай виголошуваної в таких випадках, висловився від душі. Він сказав, що В. Сидоренко працює у найважливішому закладі Торонтського Університету – бібліотеці. “Минулого року, – продовжив професор П. Р. Маґочі, – коли я почув про лекцію “Українське танго”, я подумав: “Справді?” Я прийшов і був вражений, наскільки ця лекція була інтелектуально стимулюючою, добре організованою і оснащеною новітньою технологією”. Професор П. Р. Маґочі додав, що він та його колеги вдячні В. Сидоренкові за допомогу в їхніх дослідженнях, а також поділився з присутніми відкриттям, яке він зробив для себе завдяки В. Сидоренку, а саме про українське походження композитора Ігоря Стравінського та вплив української народної музики на його творчість.

Василь Сидоренко глибоко і скрупульозно дослідив століття модерних танців, які були популярними не лише в Америці та Західній Європі, а також і в Україні, як із подивом з’ясували для себе присутні на доповіді. Більше того, українці не тільки танцювали залюбки фокстроти і чарлстони, а й прилучилися до творення мелодій, що стали класикою. По суті, чи не кожне речення доповіді було відкриттям. Шанувальники музики і знавці творчості І. Стравінського, звичайно, знайомі з його “Ragtime” (1919), але зовсім небагатьом було відомо, що цей твір написаний на базі українських троїстих музик. В. Сидоренко також написав свій реґтайм на базі українських мелодій, але коли запропонував цей твір слухачам у Нью-Йорку, пропозиція була сприйнята неприязно. Прослухавши твір, публіка висловила бажання почути його знову. Як бачимо, В. Сидоренко зайнятий не лише просвітництвом, а й ламанням стереотипів та упереджень громади у ставленні до власної культурної спадщини.

Як відомо, за комуністичного режиму всі мистецькі твори, які не відповідали критеріям соцреалізму, були заборонені. Не вільно було грати і слухати модерні мелодії, але деякі з них усе ж потрапляли до публіки – анонімно. В. Сидоренко запропонував подивитися ури-вок з “Весілля в Малинівці” – одного із найпопулярніших фільмів радянського часу, в якому солдат учить сільську молодицю танцювати “ту-стєп” (two-step). Чудова мелодія, під яку вони танцюють, була прогавлена цензурою через невігластво останньої. Інший яскравий приклад – один із найкращих радянських мультфільмів, який залюбки дивилися як діти, так і дорослі, – “Ну, постривай!” У ньому вовк постійно ганяється за зайцем, але ніколи не може схопити. В. Сидоренко знайшов епізод, в якому переслідування відбувається під фокстрот українського композитора Матвія Блантера, – звичайно, про жанр музики тоді не говорилося.

Дізналися присутні про найновіші дослідницькі відкриття у культурному житті Львова під час 1930-х років. Існувала “Джаз Банда Ябця”, в якій почав свою творчу працю Богдан Весоловський. Його колегами були композитори Анатолій Кос-Анатольський та Євген Козак. Разом з ними працювала співачка Ірена Яросевич, родом із композиторської родини Нижанківських. Після приїзду до Канади Б. Весоловський мав нагоду співпрацювати з такими виконавцями, як оперна співачка Роксоляна Росляк.

Імена, мелодії, людські долі та історія минулого століття були майстерно пов’язані В. Сидоренком у захоплюючу розповідь про здобутки і втрати української культури. Дякуючи йому за глибоку дослідницьку роботу, сподіваємося ще не раз почути результати його відкриттів.

Галина Костюк

PHOTO

Обкладинка книжки Ігоря Стравінського