Кремлівська брехня і німецьке телебачення

Йосиф Сірка

------------

Незважаючи на те, що німецька преса досить об’єктивно подавала інформацію про окупацію Криму, на телебаченні таки виступили цілком зомбовані кремлівською пропагандою німецькі політики. Це було свідченням того, що сотні мільйонів доларів, які Кремль “інвестує” в антиукраїнську пропаганду, приносять “прибуток”. „Плоди” цієї пропаганди були задокументовані на Першому німецькому телеканалі ARD 23.3.14 у програмі відомої модераторки Анне Вілл (Anne Will). 28.3.14 цю передачу під назвою “Wandel durch Abschreckung – Zwingt der Westen Putin so in die Knie?” (“Зміна через залякування – Чи примусить Захід Путіна стати на коліна?”) повторила Deutsche Welle (“Німецька хвиля”), яка відома німецькомовним телеглядачам у цілому світі.

У програмі йшлося про актуальну тему у світі – окупацію російським військом Криму та про Україну. Для більшості німців ще 23 роки тому Україна ототожнювалася з Росією, а дискусія у наведеній програмі пані Вілл довела, що ще й сьогодні в Німеччині з історією України навіть політики мало ознайомлені. І саме тут показано величезний вплив брехні, яку поширюють московські ЗМІ про Україну, про її сучасний політичний лад та політичні партії.

У згаданій дискусії на телебаченні виступили люди, які про Україну і її частину Крим довідалися щойно з російських брехливих каналів, які відомі і англійською мовою, – РТ (RT – Russia Тoday). Пані Вілл запросила до студії відомого в минулому політика 87-річного Еплера Е. (Eppler Erhard), який пройшов шлях трансформації через партії, починаючи від партії націонал-соціалістів 1943 р. (NSDAP), через Загальнонімецьку народну партію (GVP) 1952 р. до соціал-демократів (SPD). 1956 p. він був депутатом Бундестаґу та міністром. Автор книжок.

Іншим пенсіонером у дискусії був 82-річний Барінґ А. (Baring Armulf), юрист, публіцист, політолог, історик та автор кількох монографій, професор-емеритус, високоосвічена людина. Дискусія між цими двома пенсіонерами засвідчила, що 5 років у цьому віці робить велику різницю в розумінні сучасних міжнародних проблем. Якщо пан Еплер бачив менше зло у порушенні суверенітету та окупації української території, ніж війна в Іраку, то пан Барінґ порівняв теперішню політику Заходу щодо Путіна з поблажливою політикою західних політиків у минулому до Гітлера.

Пані фон Кнооп (Andrea von Knoop) належить до сучасних політиків. Вона є головою Німецької господарської спілки в РФ, яка вже 15 років існує і відома як головний інвестор російської економіки, – своїми 500 компаніями Спілка інвестує близько 20 мільярдів євро в економіку РФ. Саме це керувало дискусією пані фон Кнооп, яка вважає, що “політика та ЗМІ вигребли забутий ворожий образ “поганих росіян”. Представники холодної війни сидять на Заході”. Вона навіть не зареєструвала, що путінське військо в Криму вже “холодну війну” змінило на “гарячу” – вбивством українського офіцера та пораненням українських солдат!

Ця німецька представниця виступила проти санкцій, бо ж німці можуть втратити прибутки, а що Україна втрачає територію і суверенітет – це її не турбує, бо вона на власні очі бачила, як росіяни раділи з того, що окупували Крим. Вона навіть покликалася на російське телебачення, в якому бачила радість росіян, а також чула від своїх “російських друзів”, що Крим завжди був російським. З її висловлювань можна зробити висновок, що про кримських татар вона й не чула. Пані фон Кнооп та пан Еплер виявилися цілковито неадекватними дискутантами, які використовували у своїх виступах цілковито брехливі і пропагандистські аргументи кремлівських стратегів.

Наймолодшим членом у дискусії був 49-річний політик-юрист Реттґен, Н. (Ruttgen Norbert) голова Комітету зовнішніх справ Бундестаґу. Цей молодий політик довів, що серед німців є люди, які обізнані з сучасним політичним станом в Україні та які розуміють велику небезпеку не тільки для України, якщо світова спільнота не зуміє вгамувати агресивні смаки кремлівських хижаків під знаком двоголового яструба.

Дивно, що пані Вілл не запросила до дискусії німецьких істориків, які знають і історію України, або такого знавця сучасної України, як попередній міністр закордонних справ Німеччини пан Вестервелле (Guido Westerwelle), або когось з Українського Вільного Університету в Мюнхені, хто б подав правдиву історію Криму – як українського, а не російського.

Дискусія чомусь не почалася з того, що спричинило кримську кризу, – з порушення суверенітету та територіальної цілісності європейської країни України, однієї із засновників ООН! Пан Реттґен намагався скерувати дискусію в те русло, мовляв, російська окупація порушила усталені порядки, за якими живе світ. На жаль, ніхто не звернув увагу на те, що, коли б Україна добровільно не зреклася атомної зброї 1994 р., то не було б ані кримської, ані української кризи!

Ніхто з дискутантів не зазначив, що РФ як гарант українського суверенітету і територіальної цілісності порушила свій обов’язок, а тим самим порушила Міжнародне право та всі міждержавні угоди, Хартію ООН, які вона підписала. Якщо російська окупація залишиться безкарною, а інші гаранти – Великобританія та США не виконають свого зобов’язання щодо України, то тим самим будь-які угоди перестають мати значення. Тобто кожна вільна країна змушена буде озброюватись так, щоб жоден загарбник не наважився на неї напасти, а це означає, що “потяг” до атомної зброї зросте у світі, бо більше нема довіри до Права, до Гарантій, до Угод!

Про те, що учасники дискусії не мали поняття про проблеми і дійсний стан Криму, свідчить сам факт, що за 45 хвилин у дискусії навіть не згадали корінне населення Криму – кримських татар, які є одиноким кримським етносом, що має право на вимогу автономії, а не російськомовні, які не є етносом, але окупантами.

Світ знає трагедію німців, які поплатились за “приєднання співвітчизників” Австрії та Судет. Мільйони німців змушені були покинути свої рідні місця лише тому, що Гітлер здійснив “аншлюз” співвітчизників. Отже, невинні німці – старі і діти поплатилися за ненажерливість Гітлера, а кримські татари поплатились за те, що, мовляв, привітали німецьке військо – коляборацію. Всіх татар 1944 р. з Криму депортували в Азію, і щойно за незалежної України понад 200 тисяч повернулись на свою рідну землю.

Саме в питанні про людські права та суверенітет країни виявилися пані фон Кнооп та пан Еплер цілковито зомбованими московською пропагандою. Для пані фон Кнооп важливіші прибутки, аніж дотримання Міжнародного права та угод, Хартії ООН, а пан Еплер показав свою неграмотність, коли заявив, що в Криму відбувся референдум. Він навіть гадки не має, що кримчани у демократичному референдумі 1991 р. проголосували за незалежну Україну, а тим самим і за її закони. Прирівняння до Боснії, Іраку, які навів цей політик-пенсіонер, є яскравим доказом того самого бачення світу, що й у Путіна чи в його ЗМІ.

Гадаю, що ніхто з німців не погодився б з “референдумом”, який би провели, припустім, турки за підтримки озброєних турецьких солдат у котромусь з німецьких міст. Саме так провели “референдум” у Криму під дулами російських автоматів, у рекордний час 10 днів і за участі 123% (у Севастополі і мертві, і ненароджені голосували)!

Відверта атака пана Еплера на президента Обаму за санкції та його підкреслювання порушення Путіним Міжнародного права довело силу ґеббелівської пропаганди-брехні на такого досвідченого політика і християнина (був три роки президентом Євангельської спільноти Німеччини). В Німеччині люди втішаються, що живуть у правовій державі, де за порушення законів карають не тільки простих смертних, але й президентів, міністрів чи президентів спортивних клубів, багатих і ще багатших – бо це правова держава!

Слухаючи дискусію про кримську проблему у програмі пані Вілл, думаєш, що така досвідчена бізнесменка, як пані фон Кнооп, чи колишній активний політик Еплер, якого зараховували до лівих, знають, що висловлюють, але їхні думки викликають розчарування. Саме пані фон Кнооп мала б знати ціну підписаної угоди, гарантії у торгівлі – поняття, на які покладаються і в політиці, а Путін ці поняття перекреслив.

І саме німці (політики чи бізнесмени) повинні б пам’ятати слова великого німця Отто фон Бісмарка, що “угода, підписана Росією, не варта і паперу, на якому написана”.

Підписані Росією угоди з Україною про непорушність кордонів, про співпрацю, про торгівлю, яку постійно переривають різним шантажем, про продовження контракту на перебування ЧФ у Севастополі, про гарантії, разом з Великобританією та США, суверенітету та цілісності України підтверджують слова Бісмарка. На жаль, багато хто в Німеччині ще вірить пропаганді Москви, а не джерелам інформації, які не влаштовують пані фон Кнооп та пана Еплера.

Дуже можливо, що через гоніння за прибутками пані фон Кнооп не бачить майбутнього, яке може у німців відібрати не тільки прибутки, але й їхні інвестиції, бо кремлівські гарантії не варті й того паперу, на якому написані. Саме поведінка Путіна доводить, що держава Російська Федерація не здійснилася, оскільки вона не відповідає за свої вчинки, не визнає Міжнародне право, Хартію ООН, не дотримується підписаних міждержавних угод.

Слухаючи дискусію наведеної програми німецького телебачення, я шкодував, що українські ЗМІ дуже мало роблять для того, щоб побороти антиукраїнську брехню російських ЗМІ вдома і у світі. Українці не використали досі проголошеної Анафеми на Святій Горі Путіну та керівникам Російської Православної Церкви. А яким вкладом у боротьбу зі залишками „імперії зла” був би переклад на німецьку, англійську мови статті філософа Сергія Дацюка „Травмы России в ХХІ веке” (УП, 25.3.14), яка могла би багатьом показати, що собою являє режим Путіна.

Нерозуміння кримської кризи і помилкове її пояснювання, які виявила дискусія на німецькому телебаченні, засвідчили досить поважні моменти, що: незнання справи тягне помилкові висновки; погана оцінка сучасного може жорстоко позначитись на майбутньому; без довіри до угоди настає хаос і закон сильнішого й нахабнішого. Зрештою, на прикладах таких досвідчених німецьких політиків і бізнесменів була продемонстрована сила пропагандивної кремлівської брехні, яку засвідчили саме пані фон Кнооп та пан Еплер. І саме цей політик, який зажив вже брехливого Ґеббельса, зачіпився на гачок його наступників із Кремля!

6.4.14 р.