Дати у квітні
21 квітня 1785 р. цариця Катерина Друга
спеціальним указом закріпила в Україні кріпацький устрій.
Катерина Друга? А хто
ж вона була, ця цариця Росії? Катерина Друга – цариця Росії (1729–1796), родом
княжна Ангальт-Цербстська з Німеччини. В Німеччині вона називалася Софі
Фредеріке Аугусте, але в Росії
отримала нове ім’я – Катерина Алєксєєвна. Її видали заміж за сина однієї
з доньок Петра Першого, одруженої з німецьким князем у Західній Німеччині,
Карлом Петром Ульрихом. У Росії його перейменували офіційно на Петра Третього
(Федоровича) і зробили царем. Але цариця Катерина при допомозі свого коханця
Алєксєя Григоровича Орлова швидко позбулася Петра Третього (свого чоловіка) і
проголосила себе царицею Росії – Катериною Другою. Її царювання мало трагічні
наслідки на життя та історію України. Вона поширила права та привілеї
російського дворянства, у 1794 р. скасувала в Україні Гетьманат, а в 1780-х
роках повністю ліквідувала державну автономію Гетьманщини. У 1765 р. було
скасовано Слобідські полки, у 1775 р. знищено Запорозьку Січ, у 1783 р.
окуповано Крим, у 1790 p. прилучено до Російської імперії т. зв. “Ханську
Україну” (землі між Бугом і Дністром). Права та інтереси Української Церкви
було ущемлено секуляризацією монастирських маєтностей.
Цариця Катерина Друга
померла 1796 р. На короткий час царем Росії був її син Павло. Він старався
відступити від політичної лінії своєї матері під впливом свого міністра
Олександра Безбородька, що був колись київським полковником і на царському
дворі не переставав турбуватися своєю Батьківщиною (Україною!). На жаль, царя
Павла вбили царські посіпаки, а його наслідник Олександр І навернувся до
політики Катерини II. На початку ХІХ сторіччя Гетьманщина вже
називалася “Освоєна Московська Провінція”.
1. Кредо творчої людини:
Я вірю, що творча уява є сильніша від
знання,
Що легенда є сильніша від історії,
Що мрії мають більше сили, як факти,
Що надія завжди тріумфує над досвідом,
Що сміх і добрий настрій – це одинокий
лік на журбу,
І я вірю, що любов є сильніша від
смерти.
(Роберт Фульгам, 1986)
2. Музичний світ поставив композитора Чайковського на рівень світових
класиків, а ми навіть не стараємося вирвати його з царських кліщів...
З. Міфи і легенди з часом перетворюються у правду через впертих людей....
4. Ной рятував своєю “Аркою” звірят і свою родину. А що сталося з рештою
людей?
5. Добрі актори мовчанкою виявляють масу емоцій. Актори без “іскри Божої”
впадають в істерію, патос, навіть заливаються сльозами. Коли актор плаче в ролі
на сцені, публіка не плаче. (Сказав Станіславський).
6. Різниці між однією людиною і другою є дуже маловажні супроти
подібностей, які людину з людиною єднають.
7. Бути серйозним і бути помпезним – це
не те саме.
8. Кредо іммігрантів: “Не пий, не кури,
щади, давай...”
Опінія
Дехто висловлюється, що ми в Канаді не вміємо одягатися, що ми виглядаємо,
як жебраки, порівняно з жінками в Україні. В Україні одягаються елегантно і
модно! Жінки в Україні мають одяг з Італії, Франції, Німеччини, Туреччини,
Бельгії та інших центрів моди.
Наскільки я знаю, то в Україні розвинулася меґа-мода від
часів, коли українські дівчата, жінки, молоді бабці почали виїздити до
вищезгаданих країн на заробітки. Вони працювали там (і працюють!) як
послугачки, доглядачки дітей і всякі “чорноробочі”. За зароблені гроші
спроваджують та привозять в Україну “модну моду”. А ми, дурні, по-“жебрацькому”
вдягнені, висилаємо в Україну пакунки і допомогу. Щоб допомогти Україні, ми
купуємо в Канаді всякі продукти з України, дарма що ці продукти мають підозрілі
“інгрідієнц”, деякі повні жиру, який треба оминати з огляду на тиск крові і
холестерол, а головне – багато з тих продуктів мають дату “оут оф дейт”! Якби
ми, замість помагати Україні, почали збагачувати індустрію Італії, Франції,
Німеччини, Туреччини, то хто буде помагати, крім Україні, нашим українським
школам у Канаді, нашим українським університетським студіям, громадським
установам, церквам, пристановищам для сеньйорів, калік і організаціям, які
працюють, щоб українське життя розвивалося в різних напрямках. Зайняті
громадською працею професіоналісти і аматори-добровольці завжди відповідно
одягнені до своєї професії і свого стажу в громаді. Але щоб підвищити рівень
інтелектуального мислення, розвивати культурний потенціал діаспори, не конечно
парадуватися в дизайнерських креаціях. Вартість людини не в її одязі – тільки в
її таланті, інтелекті, громадській діяльності та інтелігенції.
P.S. Я довідалася, що у Львові та в багатьох
містах оперує мережа крамниць під назвою “ПЛАНЕТА”, де можна купити за
мінімальних пару долярів чи гривень уживаний і дарований одяг з Канади, Америки
та Європи. У Львові крамниця “ПЛАНЕТА” знаходиться на Краківському базарі,
неделеко від колишнього Великого Театру. У нас був гість, який привіз з
“ПЛАНЕТИ” новий, найкращого ґатунку піджак, а купив його за три доляри.
Краківський базар колись називався “КРАКЕДАНИ”. Може, і тепер “давніші люди” так
його називають.
Отець Едвард (ЕД) Іванко, український
католицький священик з Манітоби, донедавна був актором на Бродвеї, солістом у
різних хорах, оперетках та музичних імпрезах. Тепер, на 68-му році життя,
перехрещує Канаду, виконуючи в церквах 80-хвилинне мистецьке (супер-мистецьке!)
читання спогадів католицького місіонера Дам’яна, який жив і помагав прокаженим
на Гавайському острові Молокай, де він по кільканадцяти роках і помер,
заражений проказою.
У вівторок, 19 лютого
2008 р., о. Іванко виступав увечері в церкві Св. Димитрія в Торонто, на вулиці La Rose.
Церква була заповнена (очевидно, не так, як на Великдень!), і мішана генерація
присутніх (я навіть чула голоси дітей!) слухала з увагою слова о. Іванка, який
з благословенням Мельпомени перетворював себе і в о. Дам’яна, і в єпископів, і
в різних “ексцеленцій”! Він стояв перед престолом, а на крісло біля нього вішав
свій капелюх з Гаваїв. Але не сідав, щоб відпочити чи шукати за творчою
метаморфозою. В його особі, в його голосі і його словах концентрувалися всі
перетворення.
По закінченні
присутні зійшли вниз, до розвагової залі, на перекуску, яку вистаралася голова
ЛУКЖ пані Христина Болюбаш, щоб ще поговорити з о. Іванком, поділитися
враженнями і поукладатися в групи перед моїм терористичним фотоапаратом.
На тему Стаєн Авгія (AUGEAN STABLES)
У “Новому Шляху”, ч. 5 за 7 лютого 2008
р., на четвертій сторінці, є стаття “АВГІЄВІ СТАЙНІ” ГАЗОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ”. Я
ще ніколи, в жодній газеті не зустрічала такого аналогічного порівняння ЧОГОСЬ
з “АВГІЄВИМИ СТАЙНЯМИ”, але, видно, в Україні дійшло аж до “СТАЄН”, коли автор
висипала факти на чверть сторінки газети. Журналісти в Канаді такими аналогіями
не оперують, але не зашкодить довідатися про “Авгієві Стайні”.
У грецькій міфології власником стаєн був Авгій (AUGEAS) – син Геліоса, бога Сонця. Він мав незліченні
табуни худоби, включно з 12 білими биками, посвяченими Геліосові. Їх стійла
ніхто не чистив багато-багато років. Однією з дванадцяти праць грецького героя
Геракла було почистити за один день всі стайні Авгія. Він це зробив (дуже
хитро!) справді за один день. Геракл зупинив дві ріки: Альпенеус та Пенеус і
пустив їхню воду через стайні Авгія. Очевидно, що стайні стали чисті, мабуть,
навіть скорше, як за один день! За цю працю Авгій обіцяв Гераклові десяту
частину своєї худоби. Але він не дотримав слова. Розлючений Геракл післав на
Авгія велику армію війська, знищив Авгієве добро, а його синів забив.
У переносному
значенні вислів “Стайні Авгія” стали вживати ще старі письменники (Сенека,
Лукіян та ін.), характеризуючи безладдя, запущені справи. Навіть Іван Франко
написав у “Сучаснім (сучаснім за його життя!) літописі”:
І Таффе пабачив і вирік, як стій,
прилюдно і власновельможно,
Що край наш – то Авгія стайня,
в котрій
Порядок зробити не можна.
Дай Боже, щоб це
“пророцтво” Івана Франка не сповнилося ніколи, бо що була би варта така
могутня, потрясаюча і прекрасна Помаранчева революція? Маленький історичний
момент? І це все?