Сторінки Віри КЕ: Хроніка, Коментарі, Різне...

Дати в квітні

30 квітня 1896 р., заходом д-ра Осипа Олеськова, до Канади прибула перша група – 107 іммігрантів з Галичини, яка започаткувала  МАСОВУ ІММІГРАЦІЮ УКРАЇНЦІВ ДО КАНАДИ! Д-р Осип Олеськів (1860–1903), родом з Жовківщини, середньо-шкільний учитель, громадський суспільний діяч, член головного Виділу Товариства “Просвіта”, виступав проти еміграційної гарячки українських селян до Бразилії, натомість у 1895 р. поїхав у Канаду, щоб перевірити можливості еміграції до цієї країни, і увійшов у контакт з канадськими урядовими колами. Його опис Канади під заголовком “О ЕМІГРАЦІЇ” (1895 р.) в газетах, як також звіти, дали почин до української еміграції в Канаду. Осип Олеськів працював у справах еміграції до 1900 р. Пізніше переїхав до Сокаля, де був директором учительської семінарії. Помер 1903 року.

* * *

У Велику П’ятницю, 14 квітня 1865 р., молодий актор Джон Вілкес Бут застрелив у Театрі Форда у Вашингтоні 16-го президента Америки Абрагама Лінкольна. Джон Вілкес ненавидів Лінкольна за те, що він підписав документ на звільнення муринів з рабства. Джон Вілкес Бут належав до групи конспіраторів, що планували довший час забити президента, але тільки чотирьох з них повісили.

Хто і що виконував у змові, хто впливав на Джона Вілкеса Бута і хто дав наказ убити Лінкольна – вже ніколи світ не довідається, бо всі документи позникали, люди повмирали, а життя пішло іншим шляхом, але завжди знайдеться якийсь письменник, що напише книжку про смерть Лінкольна, переплітаючи здогади з правдою.

Батько Джона Вілкеса, один з найкращих у ті часи акторів – виконавців ролей у драмах Шекспіра, називався Брутус, а його син Джон Вілкес, убивця, був одним з його дев’яти дітей – восьмою дитиною.

Деякі історики твердять, що найзавзятіші змовники працювали в самому кабінеті Лінкольна. Один з них довго ховався, переїздив з країни до країни і врешті зник з горизонту і з пам’яті.

Бажаю, щоб ваші діалоги з мистецтвом ніколи не вгавали, щоб ореол вашої теплоти і довір’я до вашої праці притягали до вас людей з усіх сторін світу.

Не носіть обтислої одежі, щоб ви не терпіли, як з’їли забагато.

Уважайте, що перед ким говорите, щоб ви не мусіли потім їсти власні слова.

Біда з традиційними рідними харчами, що за кілька днів ви знов відчуваєте голод, – це знак, що знов треба іти на дієту або заживати ліпітор.

Не їжте більше, ніж ви можете підняти цей харч одною рукою, уважайте, коли їсте “піццу”, бо один шматок може мати більше калорій, ніж 200-доларова вечеря в ресторані.

Замість червоного м’яса їжте синьо-зелене, бо воно краще пасує до вимог “орґанік” медицини, що журиться і дбає про добро і життя нашої планети Землі! 

Прозіт!  На здоров’я!  “Гох золь зі лєбен”!

І це... І те...

Ті, що мають до діла з музикою, співами, хорами, диригуванням, ПОВИННІ були вже давно замінити слово “ОБРОБКА” словами: АРАНЖУВАННЯ, АРАНЖЕР, АРАНЖУВАТИ, УПОРЯДКУВАННЯ, УПОРЯДКУВАВ, ПЕРЕРОБЛЯТИ, ПЕРЕРОБИВ, але не “обробив”!

* * *

Музичний світ відзначає цього року (2009) 290-ліття від дня народження і 222-ліття від дня смерті Йогана Ґеорґа Леопольда Моцарта, батька Вольфґанґа Амадеуса Моцарта, одинокого вчителя Вольфґанґа Амадеуса. Від наймолодших літ батько Леопольд возив свого Амадеуса по всій Європі з концертами, зачудовуючи всюди публіку неймовірним талантом дитини. Маленький Амадеус, маючи всього 6 років, грав на концерті свою власну композицію і твори інших композиторів, а також імпровізував. Коли Амадеус був дорослий, до нього підійшов одного разу молодий піаніст і попросив, щоб Амадеус навчив його, як написати симфонію. Амадеус відмовився. Молодий піаніст жалісно сказав: “Та ж ти написав симфонію, коли ти мав тільки 6 літ!” На це Амадеус відповів: “Так, це правда, але я не питався нікого, як писати...”

* * *

Одного разу Йоган Себастьян Бах зустрів свого знайомого оперного співака, якого він давно не бачив. Відразу запитав його: “Чи ти далі співаєш в опері?” – “О, так, – відповів співак, – і заля завжди виповнена публікою”. “А що ти робиш?” – запитав Баха. А Бах відповів: “Граю в церкві на органах”. “А де ж твоя публіка?” – запитав насмішкувато співак. Бах поклав руку на серце і відповів: “Ось тут моя публіка...” 

* * *

Мистець, який не має в серці Іскри Божої та публіки, ціле життя є тільки банальним, плитким робітником у світі мистецтва...

* * *

Про Баха Ваґнер сказав: “Бах був величезної важливости чудом у всій музиці!”

Опінія

Недовго після того, як Папу Івана Павла Другого обрали Папою, до Торонто приїхав його близький друг, Кардинал Рубін, батько якого був вірменином, а мати – українкою (так він нам казав, і казав також, що мати Папи Івана Павла Другого була українкою).

Привітальний бенкет припадав на великодню середу і відбувався в домі польських ветеранів. Усі сподівалися якогось вегетаріанського меню або принаймні риби, а тим часом офіціанти почали розносити традиційний канадський “РОУСТ БІФ”! Перелякані присутні застигли з відкритими ротами та виделками в руках, і одні на других глипали та підглядали, що будуть робити священики та єпископи. (Між єпископами був і наш Владика Ізидор). Кардинал Рубін засміявся і всіх заспокоїв, що Папа визнає піст лише у Велику П’ятницю і “роуст біф” можна їсти без гріха! Однак ті, що боялися горіти після смерті в пеклі разом з Юдою Іскаріотом, відсували м’ясо і атакували бараболю та горох і чекали на “дізирт”!

Кардинал Рубін у короткому часі помер, бо він був хворий, коли до нас приїхав. Папа Іван Павло Другий також уже помер. Цікаво, що думає тепер про піст сучасний Папа Бенедикт Шістнадцятий?

А може, він на суворій дієті і постом не журиться?

А взагалі, чи людина на суворій дієті повинна ще і постити?

З повсякдення

Сучасні діти, сучасна молодь репрезентують генерацію, що за 20-30 років буде зобов’язана відзначати свята державности, свята героїв, героїнь, відзначати різні річниці, чиїсь столітні уродини, вибирати нових президентів, секретарів, членів дирекцій і згадувати наші часи, і дивуватися, як наша генерація давала собі раду з кризами, дефіцитами та з Ігнатьєвим. І буде дивуватися, що в наших невідрадних ситуаціях були також гарні моменти, навіть історичні! Приїхав на першу зустріч з нашим прем’єр-міністром Стівеном Гарпером нововибраний президент Америки – Барак Обама. У Торонто, після багатьох років, добродійна громада викінчила четвертий поверх у Домі Опіки, де зможуть жити (та існувати!) люди з недугою Альцгеймера. Цей дім належить до комплексу Святого Димитрія. У церкві Святого Димитрія за ініціативою та впливом о. Татарина висвячено чотирьох нових дияконів. Парохія церкви Святого Димитрія щиро і святково (заслужено і з признанням!) відзначила 75-ліття о. пароха-емерита (повний титул – о. митрофорний архімандрит Іван Татарин), неймовірно талановитого виконавця в усіх складних обставинах Божого Закону: ХАЙ БУДЕ СВІТЛО! Бо життя ніколи не зійде на манівці, коли всі розуміють, що краще засвітити хоч одну свічку, ніж жити в темноті.

Швидко і смачно

Страва з риби

Фунт якоїсь риби без кісточок та остюків посмажити кілька хвилин на оливі, перекласти до миски, виделкою покришити, додати солі, перцю і дві ложки вина “шері” (або яке є в хаті). В окремій мисці вимішати 2 яйця, 8 ложок молока з пушки (“евапорейтед”), ложку посіченої зеленої петрушки, дві або три скибки білого хліба – без шкірки і покришеного, і додати оливу, в якій смажилася риба. Все добре вимішати з рибою, перекласти до парексу чи іншого посуду до печення. Прикрити зверху покраяними мигдалями або якимись іншими змеленими горіхами і пекти 20 хвилин при температурі 350 градусів.

Страва з м’яса

До широкої миски покраяти велику цибулю, полити оливою і легко присмажити. Зверху покласти покраяне на тоненькі пластинки нежирне м’ясо (найкраще свиняче), додати кілька зубців часнику, підсмажити м’ясо з двох сторін і залляти курячим розсолом (може бути з пушки). Варити на малому вогні, доки м’ясо не стане дуже м’якеньке.