На чім тримається Ластівчине Гніздечко?

Ластівчиному Гнізду в Ялті виповнилося 100 років. Ця унікальна пам’ятка архітектури та історії розташована на 40-метровій Аврориній скелі Ай-Тодорського мису в селищі Гаспра. Вона нагадує середньовічний лицарський замок і є своєрідною емблемою Південного берегу Криму. Свого нинішнього вигляду Ластівчине Гніздо набуло завдяки нафтовому промисловцю барону Штейнгелю, на замовлення якого інженер і скульптор Леонід Шервуд і спорудив на майданчику розміром 10 на 20 метрів цей романтичний замок.

Невдовзі потужний землетрус ледь не зруйнував споруду. Частина скелі обвалилася, і пам’ятка зависла над морем. Сорок літ будівля простояла закритою, і лише у 60-х роках замок зміцнили та відремонтували. Для цього крайній блок замку помістили на консольну залізобетонну плиту, закріпивши її під головною спорудою, а саму її зміцнили антисейсмічними поясами. Головну башту добудували і прикрасили чотирма шпилями.

Рада Міністрів АРК створила робочу групу для підготовки пропозицій, а через кілька днів на позачерговій сесії Верховна Рада Криму асигнувала 770 тисяч грн. на проектно-дослідні роботи для зміцнення скелі та конструкцій Ластівчиного Гнізда. Нині спеціалісти досліджують стан фундаменту.

Але найбільше всіх непокоїть, чи надійною залишається скеля, на якій тримається замок. Під час реконструкції у 70-х роках минулого століття у скельні отвори було залито понад 150 тонн рідкого скла. Дехто тоді пропонував усю скелю “одягнути в залізобетонну спідницю”, але від цієї затії відмовилися через неестетичність такого проекту. Тепер усе гучніше звучать пропозиції розібрати палац і відновити його у первісному вигляді на міцному фундаменті подалі від обриву. Адже тріщини між каменями все збільшуються, а це загрожує втратою пам’ятки архітектури. То, може, дійсно, вже годі “латати дірки”, а слід забезпечити надійне й довговічне існування символу Криму.

Сьогодні Ластівчине Гніздечко тримається на палкій любові до нього кримчан та чесному слові місцевої влади, що вона зробить усе необхідне, аби зберегти його для прийдешніх поколінь.

Сергій Горицвіт