“Багато бо покликаних – та вибраних мало”

Український мистець Микола Бідняк – художник із світовим ім’ям, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка, кавалер ордена Ярослава Мудрого, член Національної спілки художників України та Світової асоціації мистців, які малюють вустами чи ногами, у князівстві Ліхтенштайн, професор Національної Академії Мистецтв у Львові. Має численні нагороди міжнародного значення. Отримав Апостольське Благословення Папи Римського Павла VI за Плащаницю для Папської Колегії у Ватикані.

“Багато бо покликаних – та вибраних мало”, – говориться в Євангелії від Матвія.

 Глава 22:14

Він був покликаний і – вибраний. Оцей, Мистець від Бога. Титан людського духу  і титан українського іконопису XX століття. Сильнішої особистости нашого часу не маємо, – говорилось. Людина-Легенда. Приклад людської гідности. Талант, що сам прокладає собі дорогу.

Україна вдячна Богові, що має такого Сина.

Слова ці визначних майстрів пензля і слова, мистецтвознавців і науковців України та світу про життєвий і  мистецький подвиг славного Маестро, як і багато гідного подиву, лягли в основу книги-альбому “Микола Бідняк”, яка вийшла друком у державному видавництві України “Мистецтво” .

“Ми іще не знаємо, не усвідомлюємо, ким для нас є Микола Бідняк”, – говорилось на першій презентації книги в Українському фонді культури Києва. Саме в надвечір’я Святого Миколая, де були присутні і перші особи держави. Відрадно, що це рідкісне, шляхетне видання побачило світ саме в Україні, завдяки наполегливій і титанічній праці її авторів.

Доля розпорядилась так, що воно не пропало і увійде з гідністю в історію світового мистецтва.

“Все минуще на цьому світі, крім любови, що сходить з неба...” Цими апостольськими словами Дмитра Павличка відкривається книга-альбом “Микола Бідняк”. Усвідомила їх і наша пані галичанка, як люб’язно називають її у Києві, дружина художника – Марія Бідняк. Вона є автором ідеї, концепції, розробки, макетування, художньо-мистецького оформлення книги та есе.

Заслуженим діячам мистецтв – Тарасові та Остапові Майчикам належить авторство пошуків і подачі ілюстративного матеріалу, прозірок, кольороподілу, ретушування та фоторозробки. Переднє слово – академіка НАНУ Івана Дзюби.

Автор тексту в українській мові – доктор мистецтвознавства, професор Національної Академії Мистецтв у Львові Володимир Овсійчук.

Переклад англійською – науковця Віктора Котолупа. Німецький переклад – професора Ореста Семотюка. Текстовий матеріал подано в українській, англійській та німецькій мовах, що дає доступ науковцям світу пізнати духовний світ, красу і велич, історію та культуру України.

Книга-альбом розійшлася за призначенням: по наукових бібліотеках, державних установах, міністерствах та відомствах, у парламентську бібліотеку України, а також повинна зайняти своє належне місце у  бібліотеках посольств Європи та Америки, і в першу чергу Канади. На жаль, книга не надійшла у торгову мережу через обмежений тираж і високу собівартість.

Сучасне українське мистецтво важко уявити без творчої спадщини Миколи Бідняка, зокрема іконопис. Він, український канадський художник заповнив нішу сакрального мистецтва, яке було заборонено в Україні понад 70 років, творячи українські ікони, релігійні полотна, розписуючи храми у Канаді тощо.

Народився Микола Бідняк у Торонто і прожив більшу частину свого життя в Канаді, але саме дитячі роки, які він провів на Буковині, у рідних Ленківцях, заклали фундамент його духовности, зцементували національну свідомість, що вирішальним чином вплинуло на його становлення як українського мистця.

Втративши руки, не зламався на подив світу, не асимілювався, зумів піднятися над присудом Долі. Став Художником з Божої Ласки. Великий талант не загинув!

Мистецьку освіту здобуває в ОСА в Торонто та Провінційному інституті технологій і мистецтв у Калгарах, куди переселилася родина з Німеччини, де сталася трагедія.

Ще студентом виявив себе як талановитий художник.

Що дало йому, генієві без рук, той струмінь одухотворення, який робить картини шедеврами, вічними цінностями, кодом життя?

В його творчості дивовижним чином переплітаються той український смуток, гідність предків, задума діброви, бринить та мелодія дитинства, які передаються з роду в рід, ховаються у глибинах підсвідомости.

Серце Миколи Бідняка завжди було з Україною.

Мистець працює творчо в малярстві, графіці, у релігійному, станковому та монументальному  мистецтві. Десятки, сотні художніх полотен, графічних творів, розписи церков, створені у Канаді і виконані в модерно-індивідуальному стилі, зберігають водночас вірність українській традиції, вираженій персоніфікованими символами нашої героїчної історії чи її новітньої доби, позначені трагічними мітками, мають велику мистецьку вартість і є надбанням людства. Проте справжні шедеври створені в Україні – це Чорнобильська Богоматір, Ангел над Львовом, серія портретів. Він звеличив Жінку – найпрекраснішу, ніжну і віддану, ім’я якій – Марія.

Дорога на Батьківщину тривала півстоліття, пролягала через важкі випробування, часом нелюдські страждання і наприкінці була освячена високим і чистим почуттям до Жінки, почуттям, на яке спроможні лише аристократи духу, благородні та романтичні натури. “Одісей ішов до своєї Пенелопи понад 15 літ, я ж до своєї – ціле життя”, – звірявся, отримуючи Шевченківську нагороду. Вона, Марія, була для нього втіленням ідеалу українки. У ній вражали не лише вишукана врода, неповторний голос, а насамперед шляхетність душі, багатий внутрішній світ і делікатність поведінки. Вона стала його Музою, його натхненням.

Марія, на той час уже відома співачка, зігнорувала власною кар’єрою і повністю присвятила себе, своє особисте життя Маестро, усвідомлюючи його грандіозний талант, геніальні творіння якого мали належати Україні. З гідною захоплення одержимістю робила все можливе, щоб показати роботи Миколи Бідняка в Україні та поза її межами. Вірила, що тільки на рідній землі можуть оцінити його по-справжньому. Виставки, поїздки, зустрічі, пленер, часто – нестерпна втома, яка, втім, не сповільняла темпу їхнього життя...

“Сьогодні я додав би своєму Ангелу більше святости... І все-таки найважливіше – це друг, що поруч із Тобою. Життя було б зовсім іншим, якби у мене не було Марії. Вона допомогла мені знайти смисл життя. І вернула мені Україну”, – сказав мистець на останній прижиттєвій виставці своїх творів у Каневі. Він все життя ішов до Кобзаря.

Марія повернула Україні мистця і його велике мистецтво. Подарувала музеям Києва, Канева, Львова, Чернівців найкращі твори художника. Увічнила його образ у бронзі на Личаківському цвинтарі – заповіднику у Львові, увічнила його, українського художника, у світовому малярстві  оцією  здвиг-книгою “Микола Бідняк”.

Доля водила Миколу Бідняка по далеких світах, а на останньому десятку життя завернула таки домів, аби він тут зазнав спражнього щастя, всенародного визнання і прощального подиху останньої осені.

Божа рука водила пензлем Миколи Бідняка во славу невмирущого генія українського народу. Це шляхетне, унікальне мистецьке видання заслуговує на особливу увагу і відзнаку.

Марія Базелюк, Київ