Зустріч
з українськими офіцерами у
5 березня 2009 р. сім членок Комітету Українок Канади, Відділ
Торонто відвідали українських офіцерів у
Військова база
Кілька слів з історії бази. Одним
з її організаторів був генерал M. Вортінґтон. На терені бази проходило
вишкіл 325,000 канадських офіцерів і солдатів, котрі під час Другої світової
війни боролися за океаном. Тут також був спроектований перший танк, котрий
служив військам з Північної Америки під час цієї війни.
Тепер у Camp Borden перебуває і навчається 15 військовослужбовців з України, у тому числі один
генерал і одна дівчина, котра веде різноманітні адміністративні справи, а також
при потребі служить перекладачем. Майже усі ці молоді люди – від майора до
полковника – з Києва, Криму, інших куточків України. Усі розмовляють гарною
українською мовою.
Також навчаються там
офіцери з інших країн Європи, Азії, Південної Америки: Албанії, Румунії,
Чорногорії, Словенії, Кореї, Монголії, Бразилії, Аргентини, Мексики, Уругваю,
Словаччини, Таїланду, Парагваю.
Це був
Інтернаціональний День Зустрічі, день нових знайомств, день приязні і дружби.
Пані з Комітету
Українок Канади вже кільканадцять літ у цей день відвідують наших офіцерів і
привозять гостину. Вкладають у це багато своєї праці і серця, щоб усе гарно
приготувати. Кілька років тому Комітет Українок Канади зорганізував дуже милу
несподіванку нашим офіцерам – завдяки старанням голови КУК вони були запрошені
українськими родинами відсвяткувати разом Воскресіння Христове, з’їсти спільне
свячене, бути присутніми на Великодніх Богослуженнях.
Як звичайно, так і
цього разу у двох великих залах кожна нація мала свій виділений куточок. Під
стінами розмістили столи, на котрих виставили для огляду найбільш характерні
для даної країни речі. Наприклад, там, де була представлена Україна, розмістили
напис UKRAINE, прапор, мапу, герб-Тризуб, військові відзнаки тощо.
Але хочу розповісти,
як усе відбувалось. Як уже згадувалось, поїхало сім пань з КУК, Відділ Торонто:
Катруся Воловець, Катруся Цинюк, Галина Дичок, мгр. Анна Троян, Констанція
Чорна, Ліза Звірховська і Євгенія Мельничук. Ми приїхали двома автами, яки-
ми кермували Володимир Сибидло і д-р Олег Троян, близько 3 год. попол. База
розташована на півночі Онтаріо, за півтори години їзди від Торонто. Група наших
офіцерів зустріла нас радісно. Зустріч, вітання, знайомства. Радісна
несподіванка для них і для нас. Три відведені нам столи вже були приготовлені і
частинно прикрашені. Ми розклали все, що привезли, – гарні вишивки,
чудові-пречудові писанки, різьблені гуцульські прикраси з дерева, ікону
Скорботної Божої Матері, обрамлену білим мережаним рушником, яка привертала
увагу всіх, хто проходив. Можна сказати, що речі, які привезли пані з КУК,
додали колориту, чару і блиску нашим столам.
Пані Дичок зразу ж
розпочала писати писанку, і всі могли подивляти її прекрасну, точну роботу,
навіть навчитись, як це робиться, бо вона все охоче пояснювала.
Треба сказати, що й
на інших столах були також гарні, артистичні речі, котрі з приємністю можна
було оглянути. Думаю, що до всіх інших офіцерів приїхали їхні земляки і
привезли гостину.
О 4 год. попол.
відбулося офіційне відкриття цієї зустрічі.
На нашому столі
приваблювали своїм запахом і смаком вареники, голубці, артистично зроблені
канапки, кава, солодке. Це все надзвичайно смакувало не тільки нашим офіцерам,
але й усім присутнім, котрих разом зібралось близько 500-600 осіб. Усі ходили і
частувались хто чим хотів з усіх столів – хто що бачив, що кому подобалось і
смакувало. Були там салати, печиво, солодке, соки, дуже, дуже різноманітні
страви.
О 6 год. вечора
розпочалась мистецька програма з народними танцями, веселими іграми. Танцювали
не тільки артисти, але й усі, хто міг і хотів.
А що ж сказати про
наших офіцерів? Від початку нашого приїзду ми розмовляли з ними, як з добрими
знайомими. Усі вони були приємні, ввічливі, радісні. Допомагали приготувати
столи, щоб усе виглядало якнайкраще. Було таке відчуття, що ми знаємось уже
давно, що ми всі – справжні друзі.
Тому, що зібралося так багато людей, розмовляти
було дуже важко, і під кінець програми офіцери запросили нас до свого клубу,
приміщення, де ми разом із членами УНО Торонто-Захід могли спокійно поговорити,
вислухати привіти від генерала, інших офіцерів, заспівати разом усім, нам
присутнім, “Многая літа” і домовитись про наступну зустріч у Торонто, щоб
відвідати виставку “Скарби Трипілля” в Royal Ontario Museum.
Голова СУК, Відділ
Св. Кн. Ольги мгр. Анна Троян звернулася до офіцерів з гарним словом привіту.
Треба підкреслити
велике значення таких вишколів для наших Українських Збройних Сил, для
спілкування, дружби з офіцерами інших країн. Українська громада Торонто завжди
з великою радістю вітала і вітає військовиків незалежної України. Ми тут,
далеко від України, стараємось зберігати свою українську ідентичність,
переказувати її своїм дітям і онукам. Кожна зустріч із представниками України
дає нам нагоду наблизитись до неї, почути її голос. Нехай ваша присутність тут,
дорогі офіцери, принесе вам і нам усім почуття приязні, спільноти духу і
поглибить нашу віру в велику, могутню, самостійну Україну.
У відповідь генерал
Ю. Черних і полковник О. Назаренко привітали нас гарним, теплим словом. Дякували
за те, що приїхали, відвідали, відсвяткували цей Інтернаціональний День. На
закінчення кожна з присутніх пань одержала спеціальну грамоту, в якій написано:
“Від імени групи українських офіцерів висловлюємо щиру подяку Комітету Українок
Канади за активну участь у підготовці та проведенні інтернаціональних заходів у
школі мовної підготовки ЗС Канади в м. Борден”. Підписаний ген. Ю. Черних і
полк. О. Назаренко.
До милої зустрічі,
шановні, дорогі гості!
Євгенія
Мельничук