Ігор Юхновський: Дії депутата Колесніченка є провокацією

Ірина Штогрін

Київ – Провідник групи “За Україну!” В’ячеслав Кириленко заявив 31 березня на засіданні Верховної Ради, що віце-прем’єр Семиноженко доручив розглянути можливість підпорядкування Українського інституту національної пам’яті – Державному комітетові архівів, який очолює комуністка Ольга Гінзбург. Підставою для цього став лист депутата від Партії регіонів Вадима Колесніченка, який звинуватив Інститут у “ревізії спільної історії України та Росії”. Голова Українського інституту національної пам’яті Ігор Юхновський в інтерв’ю Радіо “Свобода” відкинув ці звинувачення як безпідставні й провокативні.

– Я не знаю, хто цей представник Партії регіонів. Я ніколи особисто з ним не розмовляв. Він ніколи не приходив до мене і нічого не запитував. І я дуже здивований тим, що ця людина назвала мене антисемітом за мій абсолютно зважений та збалансований виступ на єврейсько-українській конференції з нагоди відзначення 75-х роковин Голодомору. Виглядає так, що цей молодий чоловік нічого про мене не знає і ніколи не читав того, що я пишу, і не чув нічого з того, що я проголошую. Я думаю, що його дії й виступи кимось інспіруються і кимось замовляються. Це вкрай непорядно.

– Народний депутат Вадим Колесніченко очолює громадську організацію “Російськомовна Україна”, яка захищає права російськомовного населення.

– Ніхто російськомовного населення в Україні не утискає. Навпаки, моя думка, що російськомовне населення в Україні себе почуває краще, аніж у Росії. Тому я не знаю, за що бореться пан Колесніченко і чого він, власне, хоче досягнути.

Я б навіть не хотів коментувати листа цього народного депутата, бо вважаю, що мій вік та мій державний і науковий статус цього не дозволяє. Але він висунув звинувачення і проти Інституту національної пам’яті, який я очолюю. Тож я доводжу до відома громадськости, що ці звинувачення свідчать, що Колесніченко нічого не знає про те, що насправді робить Інститут.

Інститут запропонував нову програму з історії для середньої школи. Цю програму написали видатні історики. Вона розглядає Україну не як моноетнічне українське середовище, а як державу і країну, яка була в оточенні інших країн. І фактично це не стільки історія українського етносу, скільки історія української землі. Це історія усіх етносів, які мешкали на цій землі і своїми діями прославили Україну.

Тим самим ми витворили такий новий тип історії, європейський тип, який об’єднує, а не роз’єднує. Це консолідуючий тип історії, причому, як у рамках самої країни, так і в рамках Європи і світу.

– А як Інститут національної пам’яті формує концепцію Другої світової війни?

– Ми ще не закінчили роботу над концепцією. Але ми провели вже 12 круглих столів, куди приходили всі, хто хотів, і висловлювали свої думки. Ми видали стенограми усіх цих обговорень з усіма різноманітними точками зору. На основі цих стенограм ми і пишемо історію Другої світової війни, пишемо концепцію історичної пам’яті України про Другу світову війну.

Ця війна – страшне нещастя. І вона зображається не тільки як війна солдатів, які воювали на фронтах, але й як війна тих людей, які були в тилу, в окупації. Ця історія описує і перемоги під Москвою, під Сталінградом, на Курській дузі, які переламали хід війни. Вона описує долю військовополонених. Це така зважена й розумна історія.

Безумовно, вона описує і визвольний рух, який був в Україні. Адже завдяки цьому визвольному рухові змінилася думка Сталіна про Україну, “Українськими” назвали фронти, запровадили орден Богдана Хмельницького, створили Міністерство оборони України, Міністерство закордонних справ і відкрили Академію МЗС. Український визвольний рух вплинув і на дії союзників, він вплинув і на рішення Ялтинської конференції.

Що ж стосується ОУН-УПА, то як ми можемо, висвітлюючи історію Другої світової війни, не говорити про УПА. Вони не були фашистами, вони воювали проти фашистів і завжди у своїх діях дбали лише про незалежність України. ОУН-УПА використовувала всі історичні можливості, щоб досягнути своєї мети. І завдяки й тому, що були ОУН-УПА, ми маємо незалежну Україну, депутатом вищого законодавчого органу якої є той пан Колесніченко.

Ми намагаємося зібрати, проаналізувати й висвітлити всі фактори. І все це демонструє, що у перемогу над фашизмом Україна зробила головний внесок.

Я про все це говорив з Герасимовим, з іншими очільниками ветеранських організацій, із ветеранами, які воювали. Я сам воював. То про що каже цей Колесніченко?! Що він може сказати мені, ветеранові? І що він взагалі знає про роботу Інституту пам’яті?

– Чи Вам офіційно повідомляли про те, що розглядається питання переформатування Інституту національної пам’яті?

– Офіційно мені ніхто нічого не говорив, натомість я мав розмову з віце-прем’єром Семиноженком, і він сказав, що має прийти до нас і ознайомитися із ситуацією на місці. І мене дуже дивує, що Володимир Семиноженко допустив такі заяви. Я думаю, що через Колесніченка пробують робити певні провокації, пробують дізнатися, чи пропустить суспільство таке “свинство”. Це така спроба дізнатися реакцію громадськости.

Р.S. Пізніше віце-прем’єр-міністр України Володимир Семиноженко заявив, що уряд не має наміру закривати Український інститут національної пам’яті. І підтвердив, що має особисто зустрітися з керівництвом Інституту й обговорити питання подальшої роботи цієї установи. За словами Семиноженка, будь-які рішення – чи про зміну напрямків діяльности Інституту, чи про його реформування – ухвалюватимуть на підставі відповідного аналізу та за участи громадськости.