– Я не знаю, хто цей
представник Партії регіонів. Я ніколи особисто з ним не розмовляв. Він ніколи
не приходив до мене і нічого не запитував. І я дуже здивований тим, що ця
людина назвала мене антисемітом за мій абсолютно зважений та збалансований
виступ на єврейсько-українській конференції з нагоди відзначення 75-х роковин
Голодомору. Виглядає так, що цей молодий чоловік нічого про мене не знає і
ніколи не читав того, що я пишу, і не чув нічого з того, що я проголошую. Я
думаю, що його дії й виступи кимось інспіруються і кимось замовляються. Це
вкрай непорядно.
– Народний
депутат Вадим Колесніченко очолює громадську організацію “Російськомовна
Україна”, яка захищає права російськомовного населення.
– Ніхто російськомовного
населення в Україні не утискає. Навпаки, моя думка, що російськомовне населення
в Україні себе почуває краще, аніж у Росії. Тому я не знаю, за що бореться пан
Колесніченко і чого він, власне, хоче досягнути.
Я б навіть не хотів
коментувати листа цього народного депутата, бо вважаю, що мій вік та мій
державний і науковий статус цього не дозволяє. Але він висунув звинувачення і
проти Інституту національної пам’яті, який я очолюю. Тож я доводжу до відома
громадськости, що ці звинувачення свідчать, що Колесніченко нічого не знає про
те, що насправді робить Інститут.
Інститут запропонував
нову програму з історії для середньої школи. Цю програму написали видатні
історики. Вона розглядає Україну не як моноетнічне українське середовище, а як
державу і країну, яка була в оточенні інших країн. І фактично це не стільки
історія українського етносу, скільки історія української землі. Це історія усіх
етносів, які мешкали на цій землі і своїми діями прославили Україну.
Тим самим ми витворили
такий новий тип історії, європейський тип, який об’єднує, а не роз’єднує. Це
консолідуючий тип історії, причому, як у рамках самої країни, так і в рамках
Європи і світу.
– А як
Інститут національної пам’яті формує концепцію Другої світової війни?
– Ми ще не закінчили
роботу над концепцією. Але ми провели вже 12 круглих столів, куди приходили
всі, хто хотів, і висловлювали свої думки. Ми видали стенограми усіх цих
обговорень з усіма різноманітними точками зору. На основі цих стенограм ми і
пишемо історію Другої світової війни, пишемо концепцію історичної пам’яті
України про Другу світову війну.
Ця війна – страшне
нещастя. І вона зображається не тільки як війна солдатів, які воювали на
фронтах, але й як війна тих людей, які були в тилу, в окупації. Ця історія
описує і перемоги під Москвою, під Сталінградом, на Курській дузі, які
переламали хід війни. Вона описує долю військовополонених. Це така зважена й
розумна історія.
Безумовно, вона описує і
визвольний рух, який був в Україні. Адже завдяки цьому визвольному рухові
змінилася думка Сталіна про Україну, “Українськими” назвали фронти, запровадили
орден Богдана Хмельницького, створили Міністерство оборони України,
Міністерство закордонних справ і відкрили Академію МЗС. Український визвольний
рух вплинув і на дії союзників, він вплинув і на рішення Ялтинської
конференції.
Що ж стосується ОУН-УПА,
то як ми можемо, висвітлюючи історію Другої світової війни, не говорити про
УПА. Вони не були фашистами, вони воювали проти фашистів і завжди у своїх діях
дбали лише про незалежність України. ОУН-УПА використовувала всі історичні
можливості, щоб досягнути своєї мети. І завдяки й тому, що були ОУН-УПА, ми
маємо незалежну Україну, депутатом вищого законодавчого органу якої є той пан
Колесніченко.
Ми намагаємося зібрати,
проаналізувати й висвітлити всі фактори. І все це демонструє, що у перемогу над
фашизмом Україна зробила головний внесок.
Я про все це говорив з
Герасимовим, з іншими очільниками ветеранських організацій, із ветеранами, які
воювали. Я сам воював. То про що каже цей Колесніченко?! Що він може сказати
мені, ветеранові? І що він взагалі знає про роботу Інституту пам’яті?
– Чи Вам
офіційно повідомляли про те, що розглядається питання переформатування
Інституту національної пам’яті?
– Офіційно мені ніхто
нічого не говорив, натомість я мав розмову з віце-прем’єром Семиноженком, і він
сказав, що має прийти до нас і ознайомитися із ситуацією на місці. І мене дуже
дивує, що Володимир Семиноженко допустив такі заяви. Я думаю, що через
Колесніченка пробують робити певні провокації, пробують дізнатися, чи
пропустить суспільство таке “свинство”. Це така спроба дізнатися реакцію
громадськости.
Р.S. Пізніше
віце-прем’єр-міністр України Володимир Семиноженко заявив, що уряд не має
наміру закривати Український інститут національної пам’яті. І підтвердив, що
має особисто зустрітися з керівництвом Інституту й обговорити питання подальшої
роботи цієї установи. За словами Семиноженка, будь-які рішення – чи про зміну
напрямків діяльности Інституту, чи про його реформування – ухвалюватимуть на
підставі відповідного аналізу та за участи громадськости.