Концерт Соломії Сороки і Артура Ґріна

Оксана Жолкевич    

У неділю, 26 березня ц. р. любителі музики Торонто мали змогу вдруге почути двох талановитих артистів – скрипальку Соломію Сороку і піаніста Артура Гріна зі США.

Соломія Сорока народилася у Львові, де почала і закінчила музичні студії гри на скрипці. У віці десять років вона дебютувала у Львівський філармонії, де зіграла скрипковий концерт Ф. Мендельсона. По закінченні студій концертувала по різних містах України і була лауреатом знаних конкурсів, зокрема Прокоф’єва, Лисенка та “Золота Осінь”.

У 1994 р. С. Сорока виїхала до Австралії, де виступала із сольними та камерними концертами. Також давала концерти у Новій Зеландії.

У 1997 р. Соломія прибула в Америку і дебютувала у Нью-Йорку, Чикаго, Вашингтоні та в інших містах. Тут, як і в Австралії, вона виконувала твори українських композиторів Б. Лятошинського, М. Скорика і Є. Станковича. Недавно С. Сорока здобула докторат з музики в Eastman School of Music у Рочестері, штат Нью-Йорк.

Американський піаніст Артур Ґрін, її чоловік, не менш відомий у музичному світі. Він здобув славу як своїми сольними концертами, так і сольними виступами разом із симфонічними оркестрами не лише в Америці, але й у Китаї, в Японії, Європі та Україні. Артур Ґрін відбув уже дванадцять турне по Японії і був нагороджений золотими медалями на різних конкурсах. У Бостоні він виступив з усіма фортепіанними творами Й. Брамса і недавно записав усі сонати А. Скрябіна, які незабаром появляться на компакт-дисках. Тепер Соломія Сорока і Артур Ґрін працюють в Університеті Deerborn, штат Мічіґан.

Їхній концерт складався з двох частин. У першій частині Соломія виступила як соліст з фортепіанним акомпаніаментом. “Соната” для скрипки та фортепіано Сезара Франка була виконана дуже музикально та драматично і продемонструвала зіграність обидвох музикантів. Далі слідував “Зігейнервайзен” – твір іспанського композитора П. Саразате. Технічно важкий, він був виконаний віртуозно, з великим темпераментом і проявом теплоти тону. Композиція американця В. Болкома прозвучала спокійно, із вплетеннями джазових ритмів.

У другій частині Артур Ґрін виконав два фортепіанні соло: “Ноктюрн”, Ф. 55, ч. 2 Ф. Шопена – зі співучим тоном і музикальною інтерпретацією та “Сонату”, Ф. 109 Л. Бетховена. Тут піаніст продемонстрував блискучу техніку та музичну зрілість.

Далі С. Сорока виконала “Сонату-Баладу”, ч. 2 бельгійського скрипаля Євгенія Ісаєва та “Чардаш”, ч. 2 угорського скрипаля Єно Губая. Обидва твори були зіграні з пафосом і темперементом і стали свідченням технічних можливостей Соломії. Між цими композиціями прозвучало “Інтермеццо” Ігоря Соневицького, що стало приємним контрастом до двох згадуваних.

Гарною несподіванкою став наприкінці концерту виступ десятилітнього сина мистців Теодора, котрий зіграв на саксофоні “Сісілієн” Баха та народну пісню “Черемшина”.

Концерт відбувся у галереї КУМФ, де довкола висіли картини батька Соломії – Богдана Сороки, які додавали спеціального чару.

Хотілося б почути Соломію Сороку і Артура Ґріна ще раз у Торонто у більш акустичній залі, котра би краще підкреслила гру висококваліфікованих музикантів.