Ворожа куля його не вбила...

У 80-ліття від дня смерті Головного Отамана Військ УНР, славного сина України Cимона Петлюри

Держава вища над партії.
Нація вища над класи
                        С. Петлюра

 25 травня 1926 р. в Парижі ворожа куля обірвала життя борця за незалежність України, бо ворог надіявся, що, знищивши тіло Петлюри, в очах цілого світу буде знищено і Націю, яка залишиться без провідника. Проте цього не сталося! У страшні й бурхливі роки він блискучою зіркою з’явився на революційному небі України, і та зірка не погасла, бо, як сказав М. Горішний: “ворожа куля його не вбила, / Вона із смерти його воскресила...”

До останніх днів свого життя Симон Васильович думав про відродження соборної і незалежної України. За півмісяця до трагічної кончини він  ще переконував світ, що Україна як держава таки відродиться. І це сталося на наших очах. Перебуваючи на еміграції в тяжких умовах, він, хоч і на чужині, беззастережно вірив у свій народ, що це не безвольний раб Москви: “У мене немає розчарування ні в нашому народі, бо він є таким, яким його зробили обставини, часом сильніші від нього, ні в його здатності до самостійного життя, бо ця здатність буде розвиватися і зміцняти його. Ситуація, в якій він опинився сьогодні, не є вічною, ні безнадійною” (Д-р Вол. Сергійчук, Інформаційний бюлетень, ч. 64 Бібліотеки ім. С. Петлюри в Парижі, 2001).

За совєтського режиму на Батьківщині не можна було навіть вголос вимовляти його імени. Проте часи змінилися, і його ім’я повертається на Батьківщину, хоч тіло поки що залишається на чужині. У вищезгаданому бюлетені проф. Д. Степовик писав: “Проникливі публіцисти слушно закликають нинішню владну піраміду України не відвертатися від Петлюри, а вивчити його досвід політичного керівництва і винести з нього належні уроки, також піднести його ім’я до найвищого щабля слави як національного героя. Або ж якщо тягар недавньої пропаганди проти Петлюри не дозволяє їм цього зробити, то, принаймні, прирівняти славу Петлюри до слави Михайла Грушевського і увічнити його пам’ять у назвах вулиць і в пам’ятниках!”

І Україна вже активно відгукнулася на заходи вшанування його пам’яті! Перший пам’ятник Симона Петлюри поставлено в Рівному, на Поліссі, у блакитноокій Волині. Це сталося завдяки старанню українського патріота, голови обл-держадміністрації, депу-тата Верховної Ради чотирьох скликань Василя Червонія. Він перший на історичній Волині очолив ще в 1989 році боротьбу за незалежність України. А тепер бореться за вшанування її великих синів, життя яких обірвала ворожа підступна чужа рука. Бронзове погруддя Симона Петлюри встановлено на гранітному постаменті пам’ятника в центрі міста Рівного, яке нагадує людям про героїчну боротьбу українського народу за свою незалежну державу. Чин освячення пам’ятника звершив Святіший Патріарх Філарет в присутності духовенства, урядових осіб та 20 тисяч народу.      

 Управа Інституту дослідів Волині і Т-ва “Волинь”, Вінніпег, Манітоба