Звітно-виборні збори Філії УНО Торонто-Захід

Богдан Михайлишин

Щорічні збори – це завжди добра нагода оглянутися назад, щоб проаналізувати зроблене, і глянути вперед, аби збагнути, що попереду.

У неділю, 25 березня, відбулися щорічні звітно-виборні збори Філії УНО Торонто-Захід. Їх відкрив голова Філії Петро Ковальчик. Після короткої процедури відкриття він запропонував вшанувати хвилиною мовчання пам’ять довголітнього члена Філії Ананія Потопільного, який відійшов від нас 2006 року. Також пан Ковальчик представив двох нових осіб – Іван Пригара нещодавно став членом УНО, а Степан Фучило щойно подав заяву на членство. Відтак привітав почесних гостей зборів, серед яких були Президент УНО Канади Михайло Калимін і голова Головної Управи Української Стрілецької Громади Канади Іван Андрусяк. Головою ведення зборів було обрано члена Управи Філії УНО Торонто-Захід Якова Голубицького.

Передусім були зачитані порядок денний поточних зборів і протокол минулорічних звітно-виборних зборів; обидва були прийняті одноголосно. Відтак почалися заслуховування річних звітів членів Управи: голови Філії, заступників, скарбника, секретаря, шкільного референта, імпрезового референта, голови Контрольної комісії, голів комітетів, директора і секретарки школи, голів клубів, делегатів Філії до Конгресу Українців Канади і делегатів Філії до Суспільної Служби Українців Канади у Торонто, прапороносця, відвідувача хворих і зв’язкового. Майже кожен залишав секретареві звітно-виборних зборів свій письмовий звіт про виконану протягом року роботу.

Дискусії над звітами – завжди дуже важлива, а нераз і доволі емоційна частина щорічних звітно-виборних зборів. Цього року вони були на диво короткими і спокійними.

Від імени гостей до учасників зборів звернувся президент УНО Канади Михайло Калимін. Він не обмежився традиційним привітанням, а висловив своє занепокоєння тим, що українська громада, не зменшуючись чисельно, міліє, однак, ідейно. І новоприбулі іммігранти, і осілі вже давно, і українці, народжені тут, не квапляться вступати до українських організацій – і це непокоїть найбільше.

Дозволю собі дещо більше порозмірковувати на цю тему. Слід наголосити, що брак помітного поповнення Філій є чи не найбільшою бідою майже усіх українських суспільно-громадських організацій закордоння. Це спричинено кількома факторами, до яких я б зарахував: нтелектуально й ментально інший склад більшости новоприбульців, які дуже швидко пристосовуються до нових реалій (потреба працювати по 12-15 годин на добу, необхідність виплачувати узяті позики, добирання якихось курсів, а чи й повноцінне навчання, планування спонсорства, міграція у межах міста, країни чи й виїзд у США і под.).  Кожна  із цих причин вже майже не залишає часу на щось для душі.

Патріотично, а навіть національно розмаїтий склад новоприбульців з України теж є суттєвим фактором. Чималий відсоток не має за ушею нічого українського, навіть мовою не володіє. Було б наївно чекати таких в українських організаціях.

Певна група іммігрантів виправдовує свою неучасть в українському житті дітьми-дошкільниками чи школярами – потребують уваги. Є й відверті нігілісти і навіть циніки. Запитання на зразок “А що це мені дасть?”  – далеко не найбільш категоричне. 

Не квапляться записуватися замість своїх похилого віку татів і мамів, що віддали українству на чужині багато часу і сил, їхні діти та внуки. Це типовий приклад соціального уподібнення і... звичайної байдужости, вважаю. Зазначу, що кожної національної спільноти закордоння, не лише української. Тема не тільки дуже болюча, але й, виглядає мені, нерозв’язна. Це, однак, не місце на такі міркування. Залишається тішитися тим, що ще існуємо і намагаємось щось зробити.

Від імени Контрольної комісії Ярослав Дацик висловив довір’я Управі, яка очолювала Філію протягом звітного періоду і складала свої повноваження. Володимир Кричфалуші від імени Номінаційного комітету запропонував склад нової Управи на поточний рік, який було прийнято одноголосно. На посаду голови було знову висунуто кандидатуру Петра Ковальчика. До речі, альтернативних кандидатів на голову Філії запропоновано не було. Голова зборів поставив це чи не найважливіше питання звітно-виборних зборів на голосування. Кандидатура Петра Ковальчика була підтримана одноголосно. З ним найтісніше співпрацюватимуть попередній голова Філії Володимир Сукнацький, заступник Володимир Кричфалуші та скарбник Микола Прокопів. Богдан Михайлишин поєднуватиме обов’язки другого заступника і секретаря.

Переобраний голова подя-кував усім за виявлене йому довір’я знову очолювати Філію УНО Торонто-Захід. Він коротко зупинився на пріоритетах організації на наступний рік. Це ремонт приміщення, що уже триває, суттєве оновлення матеріальної бази, пожвавлення співпраці з іншими організаціями, входження в електронний інформаційний простір, більш рівноправні, партнерські відносини з Дирекцію УНО, активність у КУК та деякі інші напрями.

Не уявляю собі жодної урочистости, яку б Філія провела без Відділу ОУК. А тому під кінець своєї інавгураційної промови Петро Ковальчик від імени Філії висловив подяку за довголітнє і дуже сумлінне виконання обов’язків голови Відділу ОУК Валентині Горовенко, яку переобрали 18 березня. Додам лише – і впевнений, що це не лише моя думка, – що як голова пані Горовенко була надзвичайно відповідальна і сумлінна.

Привітала Петра Ковальчика новообрана голова Відділу ОУК Ванда Михайлишин. Вона висловила впевненість, що співпраця голів чоловічої і жіночої організацій буде такою ж злагодженою та плідною, якою була дотепер.

Ще один звітно-виборний період позаду. Є на що оглянутися, бо Філія не лише існувала, але й діяла. Є конкретні плани, і члени Філії мають і бажання, і потенціал перетворювати їх у дійсність. Прикро це повторювати, але Філія гостро відчуває потребу у нових дієвих особах, яким слово “Україна” є не лише минулим, а “українство” – не лише порожнім звуком. Наші попередники залишили нам багато – і церкви, і банки, і школи. Нам головне – цього не розгубити і зберігати свою окремішність якомога довше.

Після формальної частини зборів учасники спілкувалися за кавою і солодким.