Доповідь проф. Мончака про нові протиракові терапії

27 лютого 2010 р. Наукове Товариство ім. Шевченка в Канаді відбуло свою дев’яту з черги доповідь ім. В. Мацькова в Торонто, у приміщенні Канадсько-Української Мистецької Фундації. Доповідь виголосив д-р Юрій Мончак з Монреалю на тему “Молекулярна діагностика в добу нових протиракових терапій”.

Так, як згадала голова НТШ-К д-р Дарія Даревич під час відкриття вечора, доповідями на природознавчі та інженерно-технологічні теми Товариство вшановує пам’ять свого довголітнього голови (1994-2000), винахідника хімічно-металургійних процесів та успішного індустріаліста д-ра Володимира Мацькова (1923-2001). Під час представлення доповідача д-р Марко Горбач зазначив, що вже деякий час шукав за можливістю знайти фахівця з природознавчої ділянки, близької до медицини.

 Д-р Юрій Мончак отримав свою наукову освіту в Монреалі – в Університеті Меꥳлл (McGill), у відділі мікробіології та імунології, він закінчив основні студії (1979-1982). На вищі студії він перейшов до Монреальського Університету (Universit de Montral, 1984-1990), де захистив маґістерку і докторат з молекулярної біології. Впродовж цих студій отримав престижні стипендії провінційних та федеральних установ Квебеку і Канади. На стажування (1990-1992) він переїхав до Національного інституту ракових досліджень США (US National Cancer Institute; Maryland). Зі самого початку д-р Мончак цілеспрямовано поринав у новостворену ділянку зрозуміння деяких ракових захворювань на рівні генетичних мутацій.

Далі д-р Мончак повернувся до Монреалю. Спершу працював старшим науковим співробітником лабораторії молекулярної біології (1992-1994). У 1994-1998 рр. займав престижні посади для дальшого стажування в ділянці гематології при лікарні SMBD Jewish General Hospital та Lady Davis Research Institute. У 1998 році йому надали посаду директора відділу молекулярної патології названої лікарні. У 2002 р. франкомовний Монреальський Університет запрошує д-ра Мончака вести виклади для студентів-початківців медицини, а у 2005-му Університет Меꥳлл покликає його також на професора-асистента на факультеті медицини. Юрій Мончак разом зі співробітниками мають цілу низку опублікованих статей у наукових журналах та відбувають щорічні виступи на наукових конференціях у ділянці молекулярної генетики. Від початку 2009 року проф. Мончак є членом-кореспондентом НТШ-К.

Свій виступ доповідач розпочав історичним оглядом методів лікування ракових захворювань, а зокрема хіміотерапії та радіоактивного опромінення уражених органів. Він звернув увагу на те, що ці способи боротьби із небажаними клітинами (які швидко розмножуються) атакують не тільки ракові клітини, але й здорові, тобто потрібні для життя. Усім відомі наслідки: випадає волосся, настає порушення шлункового тракту та взагалі системи травлення, де тіло вживає послуг швидко розмножувальних клітин. Існують ще гірші випадки: боротьба з раком в одному місці при допомозі хіміотерапії або радіації може викликати поширення пухлинних клітин по тілі із ще гіршими наслідками, тобто може спричинити інші раки, які важче або і неможливо поборювати.

З’ясувавши успіхи антибіотичних ліків у боротьбі з бактерійними інфектами, які, власне, виключно атакують бактерії (а не здорові клітини тіла), він поставив завдання нових методів боротьби з раком: створення ліків, які не є загальнодіючою отрутою, що стараєтъся вгамувати будь-який швидкий ріст, а радше вдаряють виключно по небажаних клітинах.

Як же можна досягнути такої мети? Спершу треба зрозуміти, що таке мутація генетичного коду. Перші кандидати ракових недуг, для яких можливо знайти нові ліки, мусять підлягати певним закономірностям: 1) мусить бути очевидним, що рак спричинений точно такою самою схемою хибного схрещення хромосомів при розмноженні клітин (переміщення їх частин) у всіх захворілих; 2) мусить бути можливим визначити швидко і малокоштовно концентрацію поганих клітин; 3) треба знайти спосіб на молекулярному рівні причепленням відповідної молекули нейтралізувати погану клітину, тобто унеможливити її подальше розмноження.

Першим кандидатом, для якого вдалося відкрити однозначно причину недуги на генетичному рівні, стала певна форма лейкемії – ракового захворювання крові. Розвинуто метод поміру концентрації поганих клітин супроти здорових на підставі прищеплення так званих якорів і позначувальних зондів, які спрацьовують на підставі фосфоресценції, отже, оптичної техніки. Береться малу кількість крові, далі впродовж кількох годин переводиться процес ізолювання ДНК (генетичного коду), його інкубації в т. з. “полімеризаційній ланцюговій реакції” помноження специфічних фрагментів генів і обстеження експоненціально зростаючої концентрації ракового гена. Комп’ютеризована апаратура аналізу дозволяє переводити такі поміри у швидкий спосіб. Метод стандартизований, цебто лабораторії в різних місцях отримують однозначні висліди.

Винахід самого препарату для нейтралізації ракових клітин – це завдання потужної фармацевтичної індустрії. Філософія модерних ліків на підставі молекулярного дизайну базована на теоретичному моделюванні на рівні квантової фізики і хімії: можна теоретично шукати форму молекул, які матимуть певну реактивність і зачіпляться в певне місце великої молекули ДНК, щоб її знейтралізувати. На ділі доводиться таки ще шукати серед десятків тисяч кандидатів і випробовувати в довгих експериментальних серіях. Після певного випробування препарат допускається для загального вжитку. Нові протиракові ліки цього модерного типу отримали свою сертифікацію за дуже короткий час, тому що в порівнянні з хіміотерапією негайно стали вражати своєю ефективністю, з одного боку, та відсутністю поважних негативних наслідків – з другого.

Важливість молекулярної лабораторії для успішного лікування полягає в тому, що щокількамісячне обстеження концентрації поганих клітин дозволяє адаптувати дозування препарату. В деяких випадках пацієнти з часом витворюють відпорність до ліку: атаковані ракові клітини переходять мутацію до іншої форми, і треба замінити препарат на більш відповідний. Розвиток цих інтелігентно придуманих ліків постійно йде вперед: модерніші варіанти діють вже у значно менших концентраціях – у той спосіб можна забезпечити пацієнтів від небажаних побічних ефектів.

Число раків, які нині лікуютъся способом втручання на молекулярному рівні, ще відносно мале, але типи раків включають уже і певну форму раку легенів та інші. Багато праці залишилося для майбутніх поколінь науковців. На кінець своєї допові-
ді д-р Юрій Мончак перейшов на ширші питання медичної науки та етики у зв’язку з поступом у зрозумінні генетичного коду людини та вміння його аналізувати. У близькому майбутньому передбачаються можливості проаналізувати для будь-якої людини генетичну інформацію і передбачити стан її здоров’я на наступні роки. У вужчому маштабі, цебто обмежено до певної кількости факторів здоров’я, такі аналізи проводяться вже тепер. Технічні спроможності генетичної науки вимагають уже нині застановитися над наслідками доступу інформації щодо майбутнього здоров’я людини, а також її нащадків. Це стосується, зокрема, питань приватного медичного забезпечення (страхування), але теж зможе отримати ширше значення, коли, наприклад, жадатимуть таких інформацій майбутні працедавці.

Виступ д-ра Мончака був ентузіастичний і досконало проілюстрований при допомозі комп’ютерного проектування. Серед присутніх у залі було декілька лікарів, і продовжувалася дискусія формальна, а пізніше ще й неформальна при каві. Приємно було бачити теж ряд молодших професійних людей, зокрема пластунів із куреня “Вовкулаків”, які прибули послухати свого заслуженого побратима. Канадсько-українська громада може тільки втішатися успіхами молодого науковця в передовій ділянці прикладної науки, яка стоїть на службі для загального здоров’я людства.

Марко Горбач