Президентські вибори: нема злого, щоб не вийшло на добре!

Роман Колісник

Так каже народна мудрість. А як народ так думає, то хто йому може перечити. Навіть новий Президент України Віктор Янукович не буде цьому противитися. Хоч йому що злого пришити? А добре може вийти, як буде на це час і нагода.

В останній час в українському політикумі, а це значить для кожного українця – і “українця”, і “нашо-українця”, і діаспірця, – в його умі чи в іншому місці його єства Янукович загніздився, як ворона на липі. (Маю на думці старий край і липу біля церкви). І це притрапилося навіть мені. І то де? На мистецькій виставці картин. Де повинні панувати мир і тиша серед духовного подуву, який надихають картини. І там політична тема вискакувала, мов Пилип з конопель. Нормально, тобто “нормально” по-українському, під час президентських виборів Януковича вважали “одним лихом із двох”. (Третє по дорозі відстало).

Отож я приступив до відомого художника, чи, іншими словами, мистця, чи митця, чи маляра, чи портретиста, й розмова почалася природно, як не-художника з художником, і відразу нормально зійшла на “виборче лихо” України.

– Нема злого, щоб не вийшло на добре, – сказав мені художник, славний, такий, що не треба навіть писати його прізвища. (Роздумавши, щоб не було кривди, для історії слід його “розсекретити” – це Богдан Головацький).

– Дійсно?

– Не чули ви байки про короля, якому його блазень на кожний неприємний трафунок чи злу подію казав: “Нема злого, щоб на добре не вийшло”.

– Не чув, – я відповів зацікавлено.

– Ось той король, – продовжував художник, – якось бавився з його улюбленим звірятком (він утримував чимало екзотичних звірят), а воно його в королівський палець так вкусило, що він, палець, опинився у звірячій морді.

– Не журися, мій добрий пане, – каже блазень, місце котрого завжди було біля свого короля. – Нема злого, щоб на добре не вийшло.

Король всердився і нагнав блазня. Та незабаром притрапилося найбільше лихо – помер син короля. Король сумує, плаче гірко, а блазень блазнем – своє знає і каже: “Нема злого, щоб на добре не вийшло”.

Гукнув король своїх жовнірів і наказав замкнути блазня в темну тюрму. Але королеві треба жити по-королівськи. Ось зблизився час їхати на полювання. Зібрав король свою дружину, й поїхали в ліси. І там загналися за серною, гарною, мов ланя, і заблудили... І так потрапили в засідку диких людей-людоїдів. Вся дружина повтікала. Лишився сам король. Розібрали його до нага й оглядають з усіх сторін: який він кругленький, товстенький, аж обли-зуються. Інші підпалили вогонь під великим котлом. Закликали головного кухаря-шефа. Той оглянув короля, казав йому витягнути руки допереду й аж крикнув з люті: 

– Ми не можемо його варити, бо він не має одного пальця. А наш закон велить, що нам тільки вільно їсти здорову, нескалічену людину! Наженіть його! 

І так король добився до своїх палат живим. А тут його зустрічає головний прокурор.

– Ваша величносте, – каже, – ми маємо сумну новину й заразом не дуже сумну. Ваш син помер від укусу гадюки. Але ми довідалися, що тим самим гадюка врятувала вас, світлий пане, – вклоняючись, говорив притишеним голосом прокурор, – він мав намір вбити вас – свого батька. Бо так намовила його чарівниця – мати його дружини, кажучи: “Доки будеш чекати на трон? Куй сам своє щастя!”

Король задумався, посумнів і покликав тюремного ключника, щоб звільнив його блазня. Прийшов блазень, низенько вклонився, а король йому:

– Ти був правий. Нема злого, щоб на добре не вийшло, – і розповів йому про все.

На це блазень:

– Це не тільки до тебе, мій пане, відноситься, але й до мене.

Король видивився на нього.

– Бо, як знаєш, моє місце завжди біля тебе, ваша величність. На полюванні і я був би потрапив людоїдам у руки. І замість тебе людоїди були б мене з’їли, бо я маю всі пальці...

“Що ж має спільного ця байка з новим Президентом України? – гадав я собі, йдучи додому з виставки. – Правда, він не каліка”.

Прийшов, увімкнув телевізор з новинами просто з України. Опитували людей на вулиці після інавґурації Януковича в Києві.

– Така інавґурація повинна відбуватися частіше, – каже одна жінка, усміхаючись, – бо нам відгорнули сніг з вулиць, а то пройти не було як. Не хотіли завстидатися перед закордонними дигнітарями...

Подумав я собі: 

– Нема злого, щоб на добре не вийшло – бодай для киян, бодай один раз. Це добрий початок?..