Куточок Рідної Школи

Шануємо пам’ять Шевченка

Свято проходило 6 березня цього року у святково прибраній українській світлиці, де все нагадувало про ті давні часи, коли жив і творив талановитий поет та художник України. Ніби разом із самим Тарасом Григоровичем ще раз пройшли учні школи його нелегкий життєвий шлях, слухаючи його поезії та пісні, написані на слова його творів.

Директор школи п. Михайло Лучків у своєму виступі наголосив про особливе  місце української мови в житті і творчості нашого Кобзаря. “Мово рідна, слово рідне...” – починав він своє звернення до учнів, їхніх батьків та гостей не забувати, не цуратися і спілкуватися рідною мовою, мовою наших прадідів. Красу українського слова у поєднанні зі звучанням бандури несли усім присутнім вчителі музики і співу нашої школи п. Наталя Кафлюк та п. Марія Судак піснею “Така її доля”.

 З веселим настроєм виконували пісню “Садок вишневий коло хати” бандуристи школи. А як дзвінко і весело говорили школярики садочку та 1 класу про те, що “про Тараса, про Шевченка [їм] розказувала ненька”. Не лише декламували вірші малята, а й весело співали пісню “Зацвіла в долині”, солістка Дана Оверчук. 

Звучали й віршовані рядки про дитинство майбутнього поета:

У тяжкій неволі ріс малий Тарас,

Він не вчився в школі, він ягнята пас.

Вмерли мама й тато... він живе в дяка, –

Тут була у нього грамота гірка.

Продовженням розповіді про дитинство Тараса був діалог “Світе ясний, світе тихий...” у виконанні учнів 5 класу. Щиро звучало признання героя “малого Тарасика” (Олекса Підзамецький) до “Оксанки” (Христинка Братков): “Ти в віночку найкраща за всіх панянок у світі...”  Юні актори виходили зі сцени під звуки сопілки (Адріяна Хрупа, 8 клас).

Ведучі свята, учні 11 класу Христина Куляса та Назар Кінаш, розповідали присутнім про дитинство сина кріпака Тараса, що народився в 1814 році у селі Моринцях на Звенигородщині, згадували про голод, рабство, приниження, що супроводжували майбутнього великого поета України. Не упустили деталей про дар і бажання до малювання юного Тараса, який служив при домі пана Енгельгардта. Доля усміхнулася Шевченкові у Петербурзі, де йому пощастило познайомитися зі славними художниками і письменниками тих часів. За їхньою допомогою 22 квітня 1838 року він став вільною від кріпацтва людиною. Невдовзі друкується його перший “Кобзар” (1840 рік), він відвідує літературні гуртки, заняття в Академії Мистецтв, отримує офіційне звання вільного художника (1845 рік). Життя наповнене позитивними емоціями, досягненнями... І все це переривається арештом у 1847 році.

Перехопивши дух, глядачі в залі слухали інсценізацію “Клопотання про амністію” княжни Варвари Рєпіної (учні 11 класу Марта Породько і Василь Підзамецький). Ніби перенеслися в ті далекі роки і відчули дух прагнення до свободи і його прихильників, і самого Тараса, якому довелося пережити 10 років страшної солдатської муштри на засланні за Уралом.

Сам Тарас Григорович писав: “Історія мого життя становить частину історії моєї Батьківщини”. Він вийшов з народу, жив народом, думкою й обставинами життя був з ним міцно і кровно зв’язаний. 47-річним відійшов він у вічність, залишивши нас, своїх дітей, внуків та правнуків, із безсмертним “Кобзарем” та вічно актуальним “Заповітом”. Символічно звучали вірші-звертання до поета “Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття” (виконувала Адріана Хрупа, учениця 8 класу), поетичні роздуми “Портрет Шевченка” (у виконанні учнів 8 класу Іванки Хахули та Адріани Марчук).

Із далекого минулого промовляє до нас відомий український письменник Василь Стефаник: “Читайте Шевченка, а там створена вам ціла проява, історія і душа українського народу.  Там є найкращі скарби українського народу... Там для всіх мільйонів українського народу велика книга мудрости, книга любові до України”. Воістину актуальним є цей заклик до вшанування і пам’яті народного Кобзаря в наш час. Як відповіддю на нього співали учасники шкільного хору під керівництвом п. Наталі Кафлюк “Кобзареву думу” та урочисто обіцяли: “Ні, тебе ми не забули”.

Віримо, що не лише наші діти, а й усі покоління тих, що звуть себе українцями, пам’ятатимуть та читатимуть його незабутні твори.  

Щира подяка вчительці Рідної Школи п. Світлані Гетьман за організацію та проведення свята.

Оксана Левицька, вчителька Рідної Школи