Пора покінчити з Москвою

У недавньому числі журналу The Economist появилася стаття на тему, що повинні європейці, а в тому числі і українці, робити, щоб перебороти залежність від російського газу. Відносно цього автор подав чимало статистики щодо потреб та заходів, які до значної міри відповідають на потребу енергії даної країни, а також вказав на всім зрозумілу, але, мабуть, не дуже популярну конечність консервації та важливість розвитку альтернативних заходів, зокрема відновлювальної енергії, що походить від води, сонця і вітру. А також вказано було на альтернативні лінії чужої нафти чи газу, інші транзитні лінії між поодинокими країнами для реверсного та обопільного користування і власного розвитку через вугілля, нафту та газ, включно з покладами на шельфу. При цьому обговоренні можна і додати аналіз коштів перероблення та транспорту так званого плинного природного газу з так далека, як з Північної Америки, хоча наразі така пропозиція виглядає більш коштовною, ніж інші заходи.

Всі ці концепції фактично прості, а багато з них і зовсім давні. Основна теорія – це коли є потреба на даний продукт (енергію), а сьогоднішній постачальник у зухвалій, а то й в імперіалістичній формі зловживає своєю позицією, треба шукати альтернативи. Інакше споживач може стати жертвою агресії. Це робиться шуканням альтернативного доставлення даного продукту на довшу мету або й іншого продукту, коли інший може подібно функціонувати і є співмірний чи навіть дешевший. При цьому, коли однією з головних проблем є надмірне користування енергією, треба шукати шляхів побороти розкіш та байдужість.

Для України ця дискусія, зокрема, важлива, бо Україна – не тільки великий споживач російського газу, а також і партнер Росії для годування інших через транзитні лінії. Росія історично шантажує Україну доставкою, ціною, квотами, а сама постійно шукає і навіть впроваджує альтернативні способи транзиту, щоб Україну обминути. Такого партнера по бізнесу Україна не потребує.

У 2013 році Україна закупила в Росії 28 мільярдів кубічних метрів газу по 268,5 долара за тисячу кубічних метрів, тобто разом 7,5 мільярда доларів. Щоб покарати Україну за Євромайдан, російський Міллєр з “Газпрому” повідомив Україну, що ціна на майбутнє буде підвищена на 44%, тобто 385,5 долара за кобометр.

Україна вважається однією з більш розкішних споживачів енергії. Це оцінка Міжнародного Валютного Фонду, який при наданню кредитів вимагає і вимагатиме певної дисципліни. Причини такої розкоші різні, включно зі слушною проблемою застарілої техніки і обладнання, нерозвиненої інфраструктури. Але найбільший гріх – це субсидії на комунальні послуги від держави коштом, мовляв, держава за Вас платить субсидії, а рівночасно держава не платить відповідної платні чи пенсії, що зробило людей байдужими до консервації.

За аналізом спеціалістів, Україна повинна із власних природних ресурсів продукувати сама 20 млрд. куб. м газу річно. Цього повинно б вистачити мешканцям України, беручи під увагу кількість населення, рівень індустріалізації та внутрішній валовий продукт. Україна не потребувала б російського газу. Правда, при такій обстановці не було б також надмірного заробітку для ключових осіб, як колись в “РосУкрЕнерго” чи при попередньому режимі президента Віктора Януковича та його оточення. Про теперішню владу поки що не знати.

А щодо Європи, то вона в сукупності імпортує 160 млрд. куб. м газу від Росії (24% всієї потрібної для Росії енергії), половину чого проходить через український транзит. На короткий термін Європа сьогодні володіє настільки резервами газу внаслідок теплої зими, що перекриття Росією газу в Європу не мало б великого значення у цьому році чи в наступному.

Засадниче питання також: який ефект мала б на Росію втрата Європи як споживача російського газу? Дуже значний, бо нафта та газ становлять 70% російських експортів і більше половини федерального бюджету Росії. Чи Росія знайшла б альтернативний ринок збуту? Мабуть, але, може, і ні, беручи під увагу, що цілий світ сьогодні є свідком російського намагання шантажувати енергією, а якщо навіть Росія знайде альтернативних купців, то напевне по далеко зниженій ціні, бо ринок встановить ціну.

Тому Європа і США, а з ними і Україна повинні ставитися до сьогоднішньої російської агресії більш сміливо. Росія заграє, бо відчуває, що її противники почуваються слабкими. Виключити Росію з клубу найбільших індустріальних держав світу і залишатися невільниками російського газу – це просто парадокс. Взаємна економічна допомога і спільний розвиток економічних та індустріальних інтересів, забезпечення енергетичних потреб – це основа ЄС, а також цілого світу, який врешті, мабуть, зрозумів, що путінська Росія – це не цивілізована демократична держава, а світовий ізгой, який хоче за горло тримати цілий світ. Правда, при цьому терпітиме звичайний народ у Росії. Але тоді проти режиму вийде не 50 тисяч людей у Москві, як було це у день військового кримського референдуму, а вийде мільйон людей по цілій Росії, які бажають жити як вільні люди, а не ізгої.

Спільний сміливий економічний захист – це протидія до путінсько-російської окупації та авантюри. Такий спільний захист в енергетиці важливий так, як спільний військовий захист у НАТО.

Аскольд Лозинський