Оксана
Закидальська (за Пластовим Довідником)
Хоч скавтські
гуртки на взірець скавтінґу Роберта Бейдена-Павела появилися в Україні в 1911
році, 12 квітня 1912 р. – це день, коли учитель при Академічній гімназії у Львові,
д-р Олександр Тисовський (пізніше знаний як Дрот) провів першу пластову присягу
зі своїм гуртком. І тому цей день вважається днем народження Пласту.
Від початку пластуни включалися в акції здобуття незалежної Української
держави – вступали в ряди УСС і брали участь у Листопадовому Зриві 1918 року у
Львові. Під час визвольних змагань за Українську державу Пласт розвинувся і
поширив свою діяльність. Після війни розвивався головно в Галичині, але
поширився і на Закарпаття, Волинь та Пряшівщину. До Пласту вступило багато
молоді з різних верств суспільства – селянських, робітничих і професійних
родин.
У перших роках у Пласті були лише юнаки і юначки та старші, а в 1920-их
роках охоплено й інші вікові групи. У своїй книжці “Український Пластовий Улад”
Северин Левицький подає, що в Україні у 1925 р. було 37 юнацьких куренів і
понад 2000 пластунів та пластунок, а в 1930 р. – 93 курені і 6000 пластунів та
пластунок.
Очевидно, Пласту не було в Радянській Україні, де скасовано останні
скавтські групи в 1922 році, а вихованням молоді могла займатися тільки
Комуністична партія під виглядом піонерії і комсомолу.
Оскільки Пласт виховував повноцінних, свідомих українців з провідницькими
якостями, польська влада заборонила Пласт – на Волині в 1928 році та в Галичні
у 1930 році. Але Пласт не припинив своєї діяльности і далі працював таємно під
виглядом організації Комісії виховних осель і мандрівок молоді під опікою
товариства Рідна Школа. Працею керував таємний провід, а пластових провідників,
яких повикривали, польська влада гостро карала арештами та ув’язненням.
Пластові групи діяли також по різних містах Європи. У Празі пластуни
створили Союз Українських Пластунів Емігрантів (СУПЕ), але він перестав діяти з
вибухом війни у 1939 р.
Після війни велике число українців опинилося поза межами України, головно в
таборах переселенців у Німеччині й Австрії. Там Пласт відновив свою діяльність;
провід його знаходився у Мюнхені. Коли почалися масові виїзди з Європи, провід
Пласту доручив індивідуальним пластунам гуртувати пластунів і організувати
пластові групи у їхніх нових країнах поселення. Між 1946 і 1950 роками
з’явилися групи пластунів у Тунісії, Франції, Бразилії, Австралії, Аргентині і
Великобританії, а найбільше осередків постало у США і в Канаді. Невелике число
пластунів залишилося в Німеччині та Австрії.
На початку 1950-их років у шести країнах – Австралії, Аргентині,
Великобританії, США, Канаді і Німеччині – були створені крайові проводи. Щоб
затримати єдність Пласту, в 1954 р. всі крайові організації створили міжнародну
Конференцію Українських Пластових Організацій (КУПО).
Розвинулася пластова праця по
нових країнах поселення – щотижневі сходини, літні і зимові табори, видання,
вишколи виховників і міжкрайові вишкільні табори. У деяких місцевостях пластуни купували власні доми і
оселі. У 1990 році світове членство нараховувало близько 5,000 пластунів.
Наприкінці 1980-их років в Україні постали організації, які сприяли
національному відродженню. У Західній Україні, де колись діяв Пласт, збереглася
пам’ять про нього і його традиції. Завдяки праці одиниць і підтримці деяких
нових організацій виникли пластові групи в різних місцевостях. Уже в 1990 році
діяли пластові групи в Луцьку, Києві й Донецьку, але найширше Пласт розвинувся
у Львові, де міська рада затвердила статут пластового товариства 22 лютого 1990
р., а в квітні 1991 р. затверджено крайовий статут і назву: Пласт – Українська
Скавтська Організація. У жовтні 1991 р. Пласт України прийнято до КУПО. У той
же час почалися контакти Пласту України зі світовим скавтінґом, щоб увійти в
міжнародний скавтський рух.
У 1990 році також організувалися пластові групи у Польщі і Словаччині, і
обидві крайові організації увійшли в КУПО у 1991 р.
З відродженням незалежної України й Пласту в ній багато дорослих пластунів
звернуло свою добродійну працю на розвиток молодої держави, а пластуни з
діаспори допомагали, головно постачаючи матеріали й вишколюючи виховників. Сьогодні
Пласт в Україні має осередки у кожній області і нараховує близько 6,000
членства.