Єрм. о. д-р Севастіян Дмитрух полонив вірних місійними науками в Канаді

Завдяки запрошенню о. Івана Татарина – пароха церкви Cв. Димитрія, що на вулиці La Rose в Торонто, зі Львова прибув єрм. о. С. Дмитрух, який відбув дуже корисні духовні передвеликопосні реколекції та взяв участь у двох громадських зустрічах, під час яких ознайомив присутніх з сакральним мистецтвом. Місійні науки єрм. о. д-р Севастіян Дмитрух провів у трьох парохіях у Торонто і одній у Монреалі. Велелюдні зустрічі відбулися в залі при церкві Св. Димитрія та 13 квітня у галереї КУМФ у Торонто, а вже 15 квітня єрм. о. С. Дмитрух повернувся до Львова.

Цьогорічні проповіді були, на думку багатьох вірних, одними з кращих. У них глибоко заторкнуто богословські питання, морально-етичні принципи людського життя, і тому вони стали надзвичайно корисними для різного віку людей, які намагаються віднайти ключові питання християнських чеснот і цінностей. Ці науки багатьох присутніх ввели у глибокий християнський настрій та релігійні медитації, а тим самим відтягнули їхні думки від щоденних політичних тривог, які неустанно надходять із засобів масового переказу з України. Мабуть, шановним читачам цікаво буде познайомитися з цьогорічним проповідником місійних наук єрм. о. д-ром Севастіяном Дмитрухом.

Степан Дмитрух народився 8 лютого 1955 р. в с. Добрянах Городоцького району на Львівщині. Його молоді роки припали на дуже важкий період, коли московсько-атеїстична імперія повела свою терористичну агресію проти УГКЦ в Україні. Маленький Степан зі своєю мамою Катериною таємно ходив на підпільні Служби Божі, які відбувалися в засекречених місцях. Як розказує о. Севастіян, його, молоденького хлопця, такі молитовні зустрічі до найглибших надр душі зворушували набожністю і скріплювали у його серці віру в Бога. Незважаючи на терор і переслідування зі сторони червоного режиму, Степан вирішує  присвятити своє життя службі Богові. У 23 роки вступає у підпільний монастир студитського уставу і стає монахом. Підпільно закінчує греко-католицьку семінарію і в найсуворішій конспірації приймає 30 грудня 1984 р. священство з рук Владики Володимира Стернюка, обирає монаше ім’я Севастіян і починає працювати підпільним душпастирем на Львівщині. Врешті розвал московсько-большевицької імперії посприяв тому, що наша Церква вийшла з підпілля і відродилося студитське чернецтво. У 1990-1999 рр. єрм. о. Севастіян був ігуменом Свято-Успенської Унівської Лаври. Незважаючи на великі труднощі, йому вдалося відновити довоєнні студитські монастирі: Свято-Успенську Унівську Лавру, Свято-Іванівську Лавру у Львові, монастир Св. Пророка Іллі у селищі Дора на Івано-Франківщині та значно допомогти у відновленні монастиря у Зарваниці. У 1992 р. він докладає чимало зусиль і організує у Львові церковне видавництво “Свічадо”, яке донині виконує важливе завдання в популяризації релігійної літератури. А вже з 1993 р. о. Севастіян продовжує свої студії в Пасторально-Релігійному Інституті в Люблині (Польща), а в 2001 р. у Люблинському Католицькому Університеті захищає дисертацію і отримує наукове звання доктора богословія. При цьому великому навантаженні єрм. о. д-р Севастіян безперервно провадить широку виховну роботу серед вірних, а особливо серед молоді. Вишукує кошти, організовує будівничих і відновлює зруйновані релігійні споруди. А поряд з тим він у своїй багатогранній праці особливу увагу приділяє рятуванню від загибелі сакрального мистецтва. Починаючи вже з половини 1986 року, єрм. Свастіян сам наполегливо працює над збиранням численних скарбів сакрального мистецтва, яке опинилося у великій мірі на грані загибелі, і залучає до цього інших. І ця жертвенна праця принесла вагомі плоди. Під сучасну пору тих безцінних релігійно-мистецьких пам’яток зібрано близько 5000.

Автор статті, перебуваючи у Львові, мав змогу ознайомитися з колекцією тих експонатів. Ці дорогоцінні мистецькі, часто покалічені долею “перли” справляють приголомшливе враження на глядача. З ентузіазмом розповідає єрм. о. д-р Севастіян про свої знахідки: “Гляньте – це наші пракорені, які в релігійно-національному житті тісно поєднані з нашим родоводом релігійно-національного життя. Це цінні скарби нашого минулого і свідки мистецьких чудес від найдавніших часів, які підтверджують дух і культуру наших предків. Ці мистецькі шедеври відновлюють нашу духову злуку з Господом, і тому вони для нас є “святими”. Хрести, ікони, іконостаси – це наші образи, це своєрідний духовний одяг нашої цивілізації. Наше сакральне мистецтво страждає так, як страждає душа доброї, але понівеченої людини. Мені болісно, що велика частина тих цінних експонатів загинула навіки. Збереглися окрушини сакрального мистецтва, але навіть вони для нас величаві і дуже цінні. Це наша з вами справжня історія, і ми зобов’язані цю історію не тільки зберегти для себе, але й маємо обов’язок про неї розказати світові і передати все це наступним поколінням”.

Особливою подією була зустріч вірних 24 березня ц. р. з єрм. о. Севастіяном у залі церкви Св. Димитрія в Торонто, де він прочитав дуже цікаву і корисну доповідь, ілюстровану прозірками, про сакральне мистецтво.

Варто відзначити, що особливу славу і популярність о. Севастіян здобув не лише як добрий проповідник, взірцевий монах-студит, але передусім як невтомний збирач церковного мистецтва і вдумливий спеціаліст у цій ділянці. Він – автор численних статей, нарисів, наукових праць, монографій, переважно з релігійної тематики, а особливо із сакрального мистецтва. Велике значення мають його книжково-альбомні видання. На увагу заслуговують численні виставки, організатором яких він був. Однак найголовніша заслуга о. Севастіяна – це те, що завдяки його зусиллям численні ікони, хрести та інші мистецькі церковні цінності збереглися для майбутніх поколінь. На своїх зустрічах із громадою доповідач дав нове життя, нову якість своїм мистецьким експонатам і врешті показав справжні духовні пріоритети у християнському житті України.

Звичайно, на прозірках було помітно, що експоновані твори у великій мірі вимагають професійного очищення і консервації. Видно також було, що в майстернях над їхнім оновленням і консервацією працюють головно студенти. Такі реставраційні роботи надзвичайно коштовні, а матеріальні можливості дуже обмежені. Але навіть у такому стані це мистецтво має свою універсальну мову, яка не лише зворушує, але й глибоко проникає в наші душі, серця і почуття.

Крім суто душпастирської, дослідницької та наукової діяльности, о. Севастіян бере активну участь у різних релігійних сесіях та конференціях. Він опікується сиротинцями, людьми похилого віку і потребуючими опіки. На завершення моєї розповіді хочу наголосити, що візит єрм. о. д-ра С. Дмитруха до Канади засвідчив життєздатність нашої Церкви та переконав вірних в її духовній силі. Кожен, хто мав змогу брати участь у тих релігійних зустрічах, з вдячністю буде про них згадувати і розповідати іншим. Напевно, буду виразником усіх тих, які побували на них, і від усього серця подякую єрм. о. д-ру Севастіянові Дмитруху та побажаю йому подальших успіхів і Божого Благословення в його душпастирській праці, яку він так ревно провадить на славу Божу і славу українського народу.

Ярослав Стех