Св. п. Віктор Дейнека

3 квітня цього року на 88-му році життя у Вінніпезі відійшов у вічність відомий у Канаді архітектор і громадський діяч Віктор Дейнека. Був він глибоковіруючою людиною, безмежно скромною, і коли пишу “громадський діяч”, то ніби аж не віриться, що можна бути таким тихим, непретензійним і водночас надзвичайно активним громадським діячем, співзасновником й учасником цілої низки українських організацій, плідним архітектором, творцем цілого ряду українських громадських будівель і першокласних модерних церков для Української Греко-Католицької Церкви в Канаді.

Народився Віктор Дейнека 25 червня 1921 року в Самарканді, де відбував полон його батько після Першої світової війни. Батькові Віктора, як австрійському підданому, вдалося вирватися з дітьми і дружиною з “есесерії” і переїхати в Західну Україну, де Віктор закінчив середню освіту в 1944 році.

Подальші шляхи повели родину Віктора на Захід. Нагороджений стипендією Британського військового уряду у британській зоні окупації Німеччини, Віктор одержав можливість вивчати архітектуру в технічному інституті в Брунсвіку. 1949 року, емігрувавши з батьками та братом до Канади, він вступає до Манітобського Університету, де за три роки одержує бакалавра з архітектури і влаштовується головним архітектором канадських державних залізничних шляхів регіону. Зі студентських років він включається в українське церковне та громадське життя, і тут заслуги цього невеликого зросту, тендітного чоловіка такі численні, що їх неможливо перерахувати. Ще будучи студентом у 1953 році, він стає співорганізатором першого Конгресу українських греко-католицьких студентів Канади, внаслідок якого було створено Всеканадське Студентське Греко-Католицьке Товариство “Обнова”, що охопило шість провінцій Канади. Того ж 1953 року він так само активно взявся за влаштування Конгресу всеукраїнських студентських організацій Канади, в результаті якого постав Союз Українських Студентів Канади (СУСК), що існує до сьогодні. Неодноразово він був обраний головою різних греко-католицьких організацій і установ. Він був членом Ради Директорів Української Канадської Фундації ім. Тараса Шевченка, членом Українського Професійного й Бізнесового Клубу міста Вінніпегу, активним членом, а останніми роками і головою Української Академії Наук Канади. Віктор Дейнека отримав високу нагороду від Папи Івана Павла Другого: 1983 року йому присвоєно звання Кавалера Ордену Святого Григорія Великого за видатні досягнення й заслуги перед Церквою і суспільством. Від Українського Греко-Католицького Братства Канади він одержав орден Святого Володимира Великого.

Архітектура була покликанням Віктора Дейнеки.

За його проектами у Вінніпезі збудовано низку будівель для українських організацій: будинок Пласту, канцелярію Українського Допомогового Братства, консисторію Української Греко-Католицької Архієпархії тощо. Однак справжнім пожиттєвим захопленням Дейнеки була українська церковна архітектура. Він брав участь у конференціях, читав лекції на цю тему. За його проектами постало близько десяти греко-католицьких церков по містах і містечках Манітоби. Лише у самому Вінніпезі їх три: Святого Василія, Святої Анни та Пресвятої Діви Марії. Церкви Віктора Дейнеки не є шаблонним повторенням давніх церков в Україні. Він їх модернізував, так як і інший відомий канадський архітектор Р. Жук, тільки Дейнека почав модернізувати їх набагато раніше. Це він любив підкреслювати, будучи піонером у тій справі.

До останніх років життя Віктор Дейнека працював над монографією про українські церкви Канади: їздив, фотографував, збирав матеріали із властивою йому скрупульозністю та ретельністю. Книга має вийти у світ до річниці його смерті. Віктор Дейнека прожив довге і змістовне життя. Своєю невтомною працею від сприяв розбудові українського церковного та громадського життя, своєю творчістю збагатив Канаду українською матеріальною культурою, залишивши по собі цікаву непроминальну спадщину. В пам’яті людей, що знали його, він залишиться великим громадянином і гідним сином свого народу.

Раїса Мороз, Вінніпег