Пан Янукович поїхав у Вашингтон

Я повинен зізнатися, що був поставлений у глухий кут. Довгий час напередодні президентських виборів в Україні я не розумів багатьох речей. Я знав, що кандидат Віктор Янукович затруднив послуги фірми публічних відносин радника президента США Девіда Аксельрода. Я розумів це як користування досвідом Заходу завдяки його фінансовим ресурсам. Але за тиждень до виборів The Financial Times схвалив Віктора Януковича на пост президента. Я був приголомшений не тільки самим висновком, тим більше що міркування було безглузде. FT намалював картину бандита, який намагався вкрасти вибори 2004 року, не вказуючи нічого позитивного про нього, і завершив редакційну статтю підтримкою його заради політичної стабільности.

І тоді прийшли самі вибори, і за 24 години Організація з безпеки і співробітництва в Європі з наглядом лише 6% виборчих дільниць, і незважаючи на гучні протести в шахрайстві, висунуті другим кандидатом, оголосила вибори вільними і демократичними. Американці зробили те саме. Президент Обама привітав Президента України Віктора Януковича. Щось, безумовно, відбувалося, але я не спромігся визнати це.

Нарешті прийшло роз’яснення. У понеділок, 12 квітня 2010 Віктор Янукович прибув у Вашингтон у ролі Президента України, і в перший же день на Ядерній зустрічі на найвищому рівні все почало набувати сенсу. В односторонньому порядку, і виглядало безпотрібним, оскільки ніхто інший не робив поступок, пан Янукович заявив, що до 2012 року Україна позбудеться всього збройно-ядерного матеріалу. Білий дім радісно віддихнув і визнав, що працював над цим протягом п’ятнадцяти місяців. Це відбулося після нового Ядерного договору з Росією минулого тижня. Росіяни також були задоволені українським проголошенням.

Візит пана Януковича не викликав великого інтересу в українській громаді США. Більшість залишилася стоїчною і стриманою. Біографія Віктора Януковича доволі вбивча, а його перші 45 днів перебування на посаді були виповнені антидемократичними і антиукраїнськими зусилями. Існувала нагода бути сфотографованим з новим Президентом біля пам’ятника Шевченкові, але мало людей туди прийшло. Настільки навіть соромливо незначно, що президентський сайт в Україні показував тільки фото пана Януковича, а не громаду.

Але українсько-американські студенти зазнали політичного прозріння, я підозрюю, на знак солідарности зі студентами в Україні. Союз Українських Студентських Товариств Америки (СУСТА) закликав громаду до участи у двох акціях. Друга – це була демонстрація перед Посольством України у Вашингтоні на знак протесту проти антидемократичної і антиукраїнської політики Януковича, зокрема призначення українофоба Дмитра Табачника на міністра освіти і науки. Перша акція – скерування президентові США Бараку Обамі “Звернення про допомогу проти антидемократизації України нинішнім Президентом В. Януковичем і його новопризначеним міністром освіти Д. Табачником”. Я дуже часто симпатизую молодим ідеалістам. Я був колись також ідеалістом. Будучи студентом, я протестував майже тижнево у 1970-х роках. Совєти арештували українських дисидентів, а ми демонстрували. Одначе ми не очікували багато чого в допомозі від США. У 1970-х роках гасло Америки як “землі вільних і дому сміливих” було викрито як міф. Періодично, через зусилля США, совєти звільняли поодиноких політв’язнів. Президент Картер бойкотував Олімпіаду в Москві, а совєти бойкотували в Лос-Анджелесі. Але суть політики США розкрито під час Угорської революції, Затоки свиней фіаско і Празької весни. Насправді деякі дипломатичні документи, оприлюднені після Другої світової війни, виявили, що Ялтинська конференція не була аберацією, а фактичною політикою. США виступали за концепцію істотної російської єдности і вважали українські державницькі змагання сепаратизмом. США мало обходили свобода і демократія інших людей, і Америка підтримувала навіть бандитів заради політичної кон’юнктури.

Сьогодні США підтримують “свою людину” в Україні Віктора Януковича за його відмову від ядерних матеріалів. Янукович сьогодні політично вигідний і просто маріонетка. Він задовольняє також і росіян. Одначе заради “дружби” або теоретичної співпраці з Москвою в таких питаннях, як Іран і т. п., США хвилево готові продати Україну і Януковича. Він міг би отримати пост губернатора Росії в Україні, і не було б ніякої реакції Заходу.

Якщо незалежність і демократія України в руках Віктора Януковича і в американській вірності ідеалам –  хай допоможе нам Бог!

  Аскольд С. Лозинський