“Тарасове слово – живе і здорове!”

Традиційно у березні українська спільнота Едмонтону складає низький поклін Тарасові Шевченкові. Цьогоріч концерт відбувся 7 березня в Домі української молоді під патронатом Конгресу Українців Канади, Відділ Едмонтон. Програмою цих концертів від 1994 року займається Українське Музичне Товариство Альберти. Ведучою концерту була Ліля Пантелюк, а програму підготувала Галя Котович.

Концерт почався відспіванням “Заповіту” у виконанні хору “Дніпро” під диригентурою Марії Дитиняк, при фортепіано Ірина Тарнавська. Вступне слово виголосила голова Конгресу Українців Канади, Відділ Едмонтон, пані Люба Федущак. Опісля хор “Дніпро” виконав ще дві пісні: “Полюбила чорнобрива козака дівчина” (муз. Ф. Надененка) і “Ой у саду, у саду”(муз. М. Гайворонського), солістка Ірина Федеркевич.

Немає доби в українській історії, яку б не охоплювало, у більшій чи меншій мірі, Шевченкове слово. У першій половині ХІХ ст. його могутнє слово зворушило земляків із національного сну. Наприкінці ХІХ ст. для поселенців з України до різних країн світу життя Тараса Шевченка було неначе метафорою їх власної долі, а синтеза “чужого научайтесь, свого не цурайтесь” стала реальністю українців у діаспорі.

У згаданому концерті наші найменші діти із садочка Св. Йосафата (Данило Дерен, Стефан Подільський, Софія Пекна, Андрій Гринів; вчителька Людмила Ковальчук) склали поклін Тарасові чудовими віршиками. Після них ведуча розповіла про “Буквар” (24 сторінки), який Шевченко видав на початку 1861 р. для українських недільних шкіл. Відтак діти Рідної Школи парафії св. Юрія Переможця (директор Оля Миц; при фортепіано Лілея Волянська) виконали з великим захопленням монтаж “Слово Кобзаря”. Після цього виступило юнацтво СУМу (виховниця Ірина Шмігельська; при фортепіано Ірина Тарнавська) з читанням “170-річчя “Кобзаря” (Лариса Івашко, Оксана Солецька, Михайлина Федина, Оля Боднар) і декламацією поеми та піснею “Гамалія” (Сергій Адамик, Павло Коломийчук, Данило Крись, Михайло Пержило, Марко Шмігельський, Ігор Олійник, Юрій Вальків). Молодь була уставлена на козацькій “чайці”, що створювало прекрасне враження, а бадьорий рефрен пісні заохочував публіку до участи.

Вогненні слова Шевченка відносяться до всіх волелюбних народів, і тому не-українські народи помалу відкривають для себе скарби його поезій у перекладах. Тим більше ми, українці, повинні їх також знати і цінувати. У наступному представленні “Свою Україну любіть” Шевченко розповідає про своє життя на тлі своїх малюнків (текст – Галя Котович, читає – Любомир Маркевич). Інспірація тексту – це сценка “Що снилося Тарасові?” Лесі Храпливої (“Готуйсь”, березень 1966).

З поемою “Іван Підкова” і текстом про вплив на Визвольні Змагання віршів Шевченка про Козаччину виступив сумівець Ярослав Брода. Слова Тараса Шевченка допомогли нашому народові вижити за найтяжчих часів. Його вогненні слова не змогли задушити всі царі і совєтські влади разом взяті. Наші поети-дисиденти черпали силу духа від його слів і писали вірші в його честь. Вірш “За слово” Миколи Руденка прочитала Оля Миц.

Слідували дві музичні точки. Твори Шевченка надаються дуже легко до співу, і тому так багато українських композиторів створили музику до його поезій, а також писали інструментальні твори в його честь. Жіночий ансамбль “Дніпрова хвиля” (Оля Федеркевич, Ірина Федеркевич, Сузанна Романюк, Наталка Онищук, Оксана Тарнавська, Ксеня Мариняк, Дарця Васараб-Ролланд, Ірина Тарнавська) заспівали “Ой три шляхи широкії” (муз. Є. Козака) і “Тече вода з-під явора” (муз. О. Яковчука).  Мирося Єліяшевська заграла на фортепіано твір Я. Степового “Прелюд пам’яті Тараса Шевченка”.

На кінець ведуча підкреслила, що тепер, майже за 19 років після проголошення незалежної України, вогненні слова Шевченка дуже потрібні, щоб пробити ще багато українських сердець.  Голова Українського Музичного Товариства Альберти Люба Бойко-Белл подя-кувала всім виконавцям і учасникам концерту, Галі Котович, Лілі Пантелюк та Ігореві Подільському, нашому майстрові звукової системи за кулісами. Закінчила думкою, що Шевченко є запорукою всім українським поколінням, що, мимо всього лихоліття, в Україні “неситий не виоре на дні моря поля”. Але аж доки український нарід не стане справжнім суверенним господарем у своїй незалежній державі, з ефективною політичною та економічною свободою, то незгоряючі слова Шевченка залишаться бойовим прапором для всіх гідних українців.

Закінчився концерт спільним відспіванням національного славня України.

Галя Котович

PHOTO

Рідна Школа парафії Св. Юрія Переможця