Пластові зустрічі –
Джемборі
Оксана Закидальська
Пласт витворив багато власних форм і
звичаїв, зв’язаних із пластовою діяльністю. Одна така форма – це пластові зустрічі. Зродилася
вона після Першої світової війни, коли Пласт спонтанно поширився по містах Галичини
і виринула потреба зустрічатися з іншими пластунами, щоб запевнити свою
єдність. Пласт тоді був ні заборонений, ні дозволений,
просто толерований, але влада не дала дозволу на пластовий зліт. Голова
Верховної Пластової Команди Северин Левицький (знаний як Сірий Лев) у липні
1924 року зорганізував у Карпатах, на Писаному Камені, “припадкову” зустріч
гуртків із дев’яти міст Галичини. На зустрічі було 72 учасники, і тоді
започатковано традиційні елементи зустрічей, зокрема такі, як спільна ватра і
тереновий змаг.
Наступного року
з’явилося 205 пластунів на скелях Бубнища, біля Болехова, але в серпні 1926
року на зустрічі на Соколі, біля Підлютого, вже мала місце інтервенція
польської поліції. Після того почалися окружні зустрічі. На зустрічі на Волині
в 1927 році вперше молодь Волині зустрілася з молоддю Галичини.
У роках повоєнного
переселення Пласт було визнано як скавтську організацію, і в Міттенвальді у
1947 році відбулася зустріч з нагоди 35-ліття Пласту. Наступні зустрічі
проходили вже у країнах поселення. Міжкрайові зустрічі організовувалися
крайовими проводами на зміну в Канаді і США. Останніми роками ювілейні
міжкрайові зустрічі відбувалися також в Австралії та Німеччині, а в 2002 році –
перший раз в Україні.
Перша зустріч у
Північній Америці відбулася в липні 1957 року – з нагоди 45-ліття – на
Пластовій Січі біля Торонто. Нові можливості, і матеріальні, і комунікаційні,
причинилися до того, що велике число учасників прибуло з Канади і США. Присутність
основоположника Пласту д-ра Олександра Тисовського і начального пластуна Сірого
Лева підкреслила єдність Пласту в нових країнах із передвоєнним Пластом в
Україні. Дрот заявив, що знову побачив свідомих, самовпевнених, переконаних в
ідеї довірених пластунів. Сама програма зустрічі – це була спроба відродити те,
що залишено в Україні. Великий майдан перетворився у живу карту України –
мандрівка землями України, а юнацькі гуртки, які рік раніше отримали “свої” облaсті,
відтворювали Україну – таку, як вони собі уявляли.
Коли у 1957 р. Дрот
говорив про “чужий край, чужу мову, чужі мелодії”, то вже у 1967 році інакше
себе бачили пластуни на зустрічі в Монреалі. Майже все юнацтво, яке брало у ній
участь, були уродженцями Канади чи США. Країна їхнього поселення не була їм
чужа, і зустріч відзначала не тільки 55-ліття Пласту, але також 100-ліття
Канади. На відзначці зустрічі пластова лелійка зображена на тлі ювілейного
канадського клена.
ЮМПЗ-1987 відбулася у
різних місцевостях Онтаріо. Клич зустрічі “Шлях до єдности Пласту” мав за ціль
закріпити цю єдність спільними переживаннями і новою дружбою. Для таборування
були створені гуртки зустрічі, які складалися з пластунів із різних частин
світу. Перший етап зустрічі – це було таборування серед дикої природи, в другий
включено відвідини Оттави з наміром ознайомити канадське суспільство з Пластом
у його 75-ий ювілей. Цього року, на відзначення 95-ліття, планується подібна
програма.
ЮМПЗ-1992 на
відзначення 80-ліття Пласту відбулася на Вовчій Тропі у Нью-Йорку, а програма
включала відзначення відродження Пласту в Україні і Незалежности України. Були
присутні пластуни з України, Польщі і Словаччини, де тоді вже існував Пласт.
Зустріч – це не
тільки паради і приємне дозвілля, це перегляд і підсумки здобутків. Ювілей
Пласту – це заклик до посиленої активности в усіх напрямах і у всіх країнах. Пласт
втішається довір’ям і підтримкою української громади, а ювілеї – це нагода, щоб
довести, що пластуни на таке довір’я і підтримку заслуговують.
1 - Д-р Олександр Тисовський
(Дрот) і начальний пластун Северин Левицький (Сірий Лев) на зустрічі в 1957
році у Канаді
2 - Відвідини Оттави в 1987 р.
Зліва направо: Рамон Гнатишин – тоді міністр юстиції, Андрій Вітер – посол, Петро
Саварин – голова СКВУ, Марта Мієлковська (Німеччина)